Постанова

від 19.02.2014 по справі 804/742/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2014 р. Справа № 804/742/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О. при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - Сулейманова Ю.К. та представника відповідача - Колупаєва А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВЛОГРАДТОРГБУД» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАВЛОГРАДТОРГБУД» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області № 0000432207 від 21.10.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ПАВЛОГРАДТОРГБУД» за платежем з податку на додану вартість на 18 445,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 14 756,40 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - З 689,10 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПАВЛОГРАДТОРГБУД» (код за ЄДРПОУ 05469210) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні експорту товару невласного виробництва у липні 2012 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступні обставини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем на підставі наказу №211 від 26.09.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ПАВЛОГРАДТОРГБУД» (код за ЄДРПОУ 05469210) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні експорту товару невласного виробництва у липні 2012 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією складено акт №48/22.6-054692-10 від 09.10.2013 року (далі - акт перевірки), в якому зроблено висновок про порушення підприємством п.п. 14.1.179, п.п. 14.1.181, п.14.1 ст.14, п. 188.1 ст.188, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням норм пп. 14.1.36 п.14.1, пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, ТОВ «ПАВЛОГРАДТОРГБУД» завищено податковий кредит на суму ПДВ по придбанню товарів за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт, на суму 14756,40 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «р» № 0000432207 від 21.10.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ПАВЛОГРАДТОРГБУД» за платежем з податку на додану вартість на 18 445,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 14 756,40 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - З 689,10 грн.

Не погоджуючись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням та висновками акту перевірки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами визнано, що спірна сума податкового кредиту сформована позивачем у зв'язку із придбанням товару у ТОВ «Павлоградський машинобудівний завод «Інтера» (код ЄДРПОУ 35354977) згідно договору №226/2 від 22 червня 2012 року.

У відповідності з цим договором продавець зобов'язуються поставити і передати у власність позивача (Покупця) товар (автоматична установка для поперечного різання логів туалетного паперу в частково розібраному стані, виготовлена згідно технічного завдання) на суму 88 538,40 грн, в т.ч. ПДВ - 14756,40 грн.

На підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання вказаної продукції останнім надано до суду договір поставки, Податкова накладна №3 від 22М.2013р. відображена ТОВ «ПМЗ «Інтера» у реєстрі виданих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року від 20.07.20l2p. №9042454672.

В подальшому отриманий позивачем товар був реалізований ним на експорт через комісіонера ТОВ «Укрспецснаб» (код за ЄДРПОУ 21923074) на підставі вантажномитної декларації №1100/2012/001154.

Згідно зі звітом комісіонера від 04.07.2012р. про реалізацією товару на виконання договору комісії від 22.06.2012р. №226: Комісіонер реалізував товар Комітента на загальну суму 79970,86 грн. Товар був експортований нерезиденту SRL «PETRALION», Молдова згідно із вантажномитною декларацією №110020000/2012/001154 від 04.07.2012 року на суму 79125,75 грн (9900,00 USD за курсом 7,9925). про факт виконання договору комісії складений акт виконаних робіт від 04.07.2012 року №2012/7-1. Згідно акту виконаних робіт: Виконавець ТОВ «Укрспецснаб» надав послуги за договором комісії на суму 2500,00 грн.

Розрахунки між комітентом та комісіонером за товар здійснені прямим банківським переказом з розрахункового рахунку комісіонера №26000001304219 в ПАТ «АКТАБАНК», МФО 307394 на розрахунковий рахунок комітента №26009050212499, який відкритий в ФКБ «Приватбанк», м.Павлоград, МФО 305299 на загальну суму 79970,86 грн. Розрахунки між комісіонером та комітентом за послуги здійснені на підставі акту виконаних робіт від 04.07.2012р. №2012/7-1 прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок комісіонера ТОВ «Укрспецснаб» (N26000001304219 в ПАТ «Актабанк» , МФО 307394) на суму 2500,00 грн. згідно з платіжним дорученням №737 від 13.07.2012р.

Відповідно до пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПКУ податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Згідно п.198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПКУ).

Згідно з п.198.3. ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п.198.6. ст.198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами, визначеними пп.195.1.1 п.195 ст.195 ПКУ, операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПКУ (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно дост.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Аналіз наведених законодавчих положень не дає підстави для висновку, що законодавець зобов'язує платника податку, який здійснює операції з вивезення товарів за межі митної території України, враховувати при визначені вартості таких товарів податок на додану вартість, сплачений ним при придбанні такого товару, а інакше він позбавляється права на віднесення відповідних сум податку до податкового кредиту. Більш того, положеннями п.188.1 ст.188 ПКУ чітко зауважено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг (а операції з вивезення товарів за межі митної території України є такими, що оподатковуються за нульовою ставкою) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, крім податку на додану вартість.

За приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ господарською діяльністю визнається діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Таким чином, продаж позивачем експортної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

Аналогічна правова позиція виловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 15.12.2010 року в справі № К-32595/09.

З огляду на викладене, враховуючи, що спірна сума податкового кредиту сформована позивачем у зв'язку із придбанням товарів, виходячи з договірної вартості товарів, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та підтверджена податковими накладними, оформленими з дотриманням вимог ст.201 ПКУ, зауваження до яких у відповідача також відсутні, правові підстави для твердження про завищення позивачем в липні 2012 року податкового кредиту відсутні.

З приводу посилань відповідача на придбання товарів за економічно недоцільними угодами, адже реалізація таких товарів на експорт є збитковою, якщо порівнювати фактурну вартість реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченою за вищезазначену продукцію на території України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VІ, митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Первинними документами підтверджується придбання позивачем товарів у контрагентів-постачальників на загальну суму 925419 грн., без врахування ПДВ. Реалізовано позивачем товару на суму 923738,91 грн. (сума реалізації на експорт без ПДВ). Таким чином, у перевіряємому періоді за цим правочином позивач отримав фінансовий результат по зазначеній операції у вигляді збитку в сумі 1680,09 грн. При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару.

Господарським кодексом України у ст. 42 передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю у ст.3 ГКУ розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Також, Податковим кодексом України господарська діяльність визначена, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ).

В свою чергу діюче законодавство визначило прибуток (доход) суб'єкта господарювання як показник фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань (ст.142 ГКУ).

Таким чином, прибуток - це мета всієї діяльності, а не результат кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як помилково, не спираючись на норми права, вважає відповідач.

Аналогічні висновки робить Вищий адміністративний суд України в постанові від 15.12.2011 року по справі № К-35575/09, вказуючи, що господарська операція, яка направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доходу від конкретної операції. При цьому, збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської.

З точки зору податкового та бухгалтерського законодавства податок на додану вартість не можна вважати ні доходом, ні витратами. Про це свідчать прямі норми пп. 136.1.2 ст.136 (про не включення ПДВ до складу доходів) та пп. 139.1.6 ст.139 Податкового кодексу України (про не включення ПДВ до складу витрат), а також відповідні норми стандартів бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході перевірки позивачем повністю було підтверджено право на податковий кредит в сумі 14756,40 грн. на підставі норм Податкового кодексу України.

Отже, на підставі зазначеного, випливає висновок про те, що оскільки відповідач при проведенні перевірки не навів та не надав жодного доказу в підтвердження своїх доводів, що містяться в акті перевірки, останні є неправомірними та необґрунтованими, а тому у суду є всі підстави стверджувати, що господарська діяльність підприємства здійснювалась у відповідності до норм податкового, господарського та цивільного законодавства, правочини на підставі яких складено первинні документи та сформовано податковий кредит відповідних звітних періодів не містять ознак дефектності, та спрямовані на реальне настання правових наслідків та відповідного економічного ефекту, наявністю ділової цілі, що обумовлені ними.

Окремо слід звернути увагу на те, що згідно акта перевірку проведено на підставі наказу від 26.09.2013 року №211, відповідно до змісту якого метою перевірки визначено дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні експорту товарів невласного виробництва у липні 2012 року. Натомість зі змісту акту перевірки вбачається дослідження податковим органом дотримання суб'єктом перевірки вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення операцій з вітчизняним контрагентом у червні 2012 року. При цьому, посадовими особами відповідача порушень у частині здійснення експортних операцій за липень 2012 року не встановлено; проте, зроблено висновки про завищення податкового кредиту на придбання товарів за господарською угодою з вітчизняним постачальником, що мала місце у липні 2012 року, внаслідок чого прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, посадові особи відповідача під час документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства позивача досліджували питання, що не були предметом перевірки, завідомо суперечили визначеній наказом від 26.09.2013 року №211 меті, та досліджували господарські відносини підприємства за інший, ніж визначено наказом про проведення перевірки, період.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються належними та достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.71,94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВЛОГРАДТОРГБУД»- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області № 0000432207 від 21.10.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «ПАВЛОГРАДТОРГБУД» за платежем з податку на додану вартість на 18 445,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 14 756,40 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - З 689,10 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАВЛОГРАДТОРГБУД» (ЄДРПОУ 05469210) здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України в сумі 172,05 гривень (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 24.02.2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 24.02.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита