Постанова

від 30.01.2007 по справі 19/12-4223/1

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

19/12-4223/1

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

30 січня 2007 р.                                                                                   № 19/12-4223/1  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Коробенко Г.П.

розглянувши

касаційну скаргуДП “Миколаївський морський торговельний порт”

на  постанову від 17.10.2006 р. Одеського апеляційного господарського суду

у справі№  19/12-4223/1 господарського суду Миколаївської області

за позовомОдеської залізниці

ДоДП “Миколаївський морський торговельний порт”

про                  стягнення 22 693,60 грн.

За участю представників сторін:

позивач –Ніколащенко С.О. дов. від 15.09.2005 р.

відповідач –Бойченко Ю.С. дов. від 04.12.2006 р.

В С Т А Н О В И В:

          Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.08.2006 р. (суддя Семенов А.К.) позовну заяву Одеської залізниці і додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України з посиланням на те, що позивачем не сплачено державне мито у встановленому розмірі.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. (судді: Журавльов О.О., Тофан В.М., Михайлов М.В.) скасовано ухвалу господарського суду Миколаївської області від 21.08.2006 р., а справу передано місцевому господарському суду для розгляду з підстав неправильного застосування місцевим господарським судом п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

          Не погоджуючись з постановою, ДП “Миколаївський морський торговельний порт” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.    

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перелік документів, що додаються до позовної заяви, визначено ст. 57 ГПК України, і зокрема встановлено, що до неї повинні додаватися документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Повертаючи позовну заяву ухвалою від 21.08.2006 р. господарський суд Миколаївської області виходив з того, що  позивачем не доплачено 1 коп. державного мита.

Апеляційний господарський суд обґрунтовано не погодився з висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

До позовної заяви було додано платіжне доручення № 3320 від 19.07.2006 р. про сплату державного мита на суму 226, 93 грн.

Відповідно до ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

За таких обставин апеляційним господарським судом правомірно зазначено про те, що господарський суд при підготовці справи до розгляду не позбавлений можливості витребувати у позивача докази доплати державного мита, а відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, не сплачені у встановленому розмірі суми державного мита можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про неправильне застосування місцевим господарським судом п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу ДП “Миколаївський морський торговельний порт” залишити без задоволення.

          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року у справі № 19/12-4223/1 залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                  Муравйов О.В.

Судді                                                                                            Полянський А.Г.   

                                                                                            Коробенко Г.П.