Рішення

від 18.09.2014 по справі 917/1344/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2014 Справа №917/1344/14

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, 37500

до Вікторійської сільської ради, вул. Жовтнева, 27а, с. Вікторія, Пирятинський район, Полтавська область, 37044

про стягнення грошових коштів в сумі 36 673,75 грн.

Суддя Плотницька Н.Б.

Представники сторін:

від позивача: Лук'янова Ю.В., дов. №6 від 14.02.2014,

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно статті 85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки природного газу №88-П-Б від 03.01.2013 в розмірі 36 673,75 грн., з яких: 31 470,97 грн. - основний борг, 1 871,31 грн. - пеня, 339,92 грн. - 3% річних, 2 991,55 грн. - інфляційні втрати.

Позивач надав суду відомості про часткову сплату відповідачем суми боргу (вх. №12189 від 18.09.2014).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч умовам укладеного договору, взяті на себе зобов'язання виконав не в повному обсязі, та не повністю розрахувався за поставлений позивачем природний газ.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог на суму інфляційних втрат та 3% річних, а також подано відповідну заяву.

В постанові Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення 31 470,97 грн. основного боргу та 1 871,31 грн. пені.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, надіслав лист, в якому повідомив суду про часткову оплату суми боргу, зазначив, що погасити заборгованість в повному обсязі немає можливості через відсутність коштів у сільському бюджеті. Крім того відповідач просить суд відкласти розгляд справи, в зв"язку з неможливістю прибути уповноваженому представнику в судове засідання.

В судовому засіданні 12.08.2014 уповноважений представник підтвердив факт наявності заборгованості, про що зроблено запис в протоколі судового засідання. Однак, представник відповідача наголошував на тому що, частина боргу в сумі 2 496,04 грн. була сплачена за Вікторійську сільську раду Пирятинським центром первинної медичної допомоги.

Стосовно клопотання відповідача про відкладення розгляду суд зазначає, що згідно статті 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчився (з урахуванням ухвали суду від 02.09.2014 про продовження строку вирішення спору на 15 днів), а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого статтею 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд встановив:

03.01.2013 між Публічним акціонерним товариством по газопостачання та газифікації "Лубнигаз" (надалі Позивач, Постачальник) та Вікторійською сільською радою (надалі Відповідач, Споживач) було укладено Договір №88-П-Б на постачання природного газу за регульованим тарифом (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Позивач як Постачальник постачає природний газ Відповідачу як Споживачу в обсягах і в порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. п. 4.1., 4.2 Договору розрахунки за реалізований Споживачем газ здійснюються за цінами (граничним рівнем цін), що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадках передбачених законодавством, до ціни на природний газ додаються: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ; тариф транспортування газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами; тариф на постачання газу за регульованим тарифом; податок на додану вартість.

В пункті 4.4 Договору встановлено, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1. та 4.2 Договору є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися сторонами при складанні актів приймання - передачі газу розрахунками за газ згідно з умовами Договору.

За п. 3.5 Договору на підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку складаються щомісячно акти приймання-передачі газу.

На виконання умов Договору Позивач поставив на протязі листопада 2013 року - березня 2014 року, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 39 806,63 грн.

Факт виконання Позивачем договірних зобов'язань з поставки природного газу Відповідачу та факт його отримання останнім на протязі листопада 2013 року - березня 2014 року підтверджується актами приймання - передачі природного газу №673 від 03.11.2013 на суму 3 129,34 грн., №687 від 31.12.2013 на суму 11 515,97 грн., №66 від 31.01.2014 на суму 9 446,51 грн., №119 від 28.02.2014 на суму 9 107,68 грн., №277 від 31.03.2014 на суму 6 607,13 грн.

Позивач зазначив, що Відповідач частково розрахувався за отриманий природний газ по акту приймання передачі №673 від 30.11.2014 на суму 3 129,34 грн. сплативши 2 845,25 грн.; по акту приймання передачі №66 від 31.01.2014 на суму 9 446,51 грн. сплативши 5 491,01 грн., всього сплачено 8 335, 66 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості по вище вказаних актах на час подачі позову до суду складала 31 470,97 грн., що підтверджується наданим актом звірки взаємних розрахунків.

Пунктом 4.6. Договору встановлено, що оплата послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами, шляхом 100% попередньої оплати їх вартості із розрахунку договірного планового обсягу місячного постачання газу відповідно до додатка 2 до Договору, не пізніше ніж за 10 календарних днів до місяця поставки. У випадку недоплати вартості послуг постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим.

Однак, Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий природний газ розрахувався невчасно, чим порушив п. 4.6. Договору.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Твердження відповідача стосовно того, що частина боргу в сумі 2 496,04 грн. була сплачена за Вікторійську сільську раду Пирятинським центром первинної медичної допомоги, спростовується призначенням платежу у платіжному дорученні №577 від 20.12.2013 на суму 2 496,04 грн., а саме: за послуги з постачання природного газу за договором №15/1/17.

Після порушення провадження у справі Відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 7 903,29 грн., що підтверджується наданими Позивачем платіжними дорученнями.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 7 903,29 грн. підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України.

Вимоги Позивача про стягнення заборгованості у сумі 23 567,68 грн. є обґрунтованими підтверджені документально та підлягають задоволенню.

Пунктом 6.2.2. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової 5 ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Посилаючись на п. 6.2.2 Договору Позивач, враховуючи періоди виникнення заборгованості за Договором, правомірно нарахував Відповідачу 1 871,31 грн. пені за період з 11.12.2013 по 30.06.2014.

Відповідно до статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи те що, Відповідач органом місцевого самоврядування і, відповідно, бюджетною установою, суд зменшує розмір пені до 10,00 грн.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на Відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33, 43, 49, п. 1.1 ч. 1 статті 80, статтями 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В частині стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 7 903,29 грн. провадження у справі припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Зменшити штрафні санкції до 10,00 грн.

4. Стягнути з Вікторійської сільської ради (вул. Жовтнева, 27а, с. Вікторія, Пирятинський район, Полтавська область, 37044, код 21046242) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, код 05524713, п/р 2600835987102 в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", МФО 300120) 23 567,68 грн. основного боргу, 10,00 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.09.2014.

Суддя Плотницька Н.Б.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.