Постанова

від 18.09.2014 по справі 810/4774/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 18 вересня 2014 року           810/4774/14 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український видавничий центр ГАЛАКТИКА-С» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в с т а н о в и в: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Український видавничий центр ГАЛАКТИКА-С» (далі - позивач) до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0000742204 від 25.07.2014 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «Український видавничий центр ГАЛАКТИКА-С» вимог пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту  за господарськими операціями з ПП «Вель». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між ТОВ «Український видавничий центр ГАЛАКТИКА-С» та ПП «Вель» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт та наданими суду зразками виконаних робіт. Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій між ТОВ «Український видавничий центр ГАЛАКТИКА-С» та ПП «Вель», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочинів про які йдеться в акті перевірки. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки від 11.07.2014 року № 643/22-4/33016269 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Позивач в судове засідання не з'явився, але надав суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє ТОВ «Український видавничий центр ГАЛАКТИКА-С» права на формування показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Вель». Крім того, відповідач подав заяву про розгляд справи без його участі. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, суд приходить до наступного. Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Український видавничий центр ГАЛАКТИКА-С» зареєстроване Макарівською районною державною адміністрацією 01.09.2004 року та перебуває на податковому обліку в Ірпінській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області (Макарівське відділення). Відповідно до матеріалів справи, посадовою особою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1. статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 25 червня 2014року № 517 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «УВЦ ГАЛАКТИКА-С» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «ВЕЛЬ»  за період з 01.02.2012 року по 30.09.2014року. Результати перевірки оформлено актом від 11.07.2014року № 643/22-4/33016269 (далі по тексту- Акт перевірки). До перевірки позивачем було надано  акти виконаних робіт  та податкові накладні складені ПП «ВЕЛЬ». В ході проведення перевірки, відповідачем не встановлено факт придбання послуг та не доведено їх використання у господарській діяльності платника податку в порушення пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198, пункту 200.1 пункту 200.2 статті 200, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України,в результаті чого ТОВ «УВЦ ГАЛАКТИКА-С» завищено податковий кредит на загальну суму 52182,00 грн. На основі висновків акту перевірки 11.07.2014 року Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014року № 000074204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «УВЦ ГАЛАКТИКА-С» з податку на додану вартість на суму 52182 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 13045,5 грн. Не погоджуючись з рішенням відповідача ТОВ «УВЦ ГАЛАКТИКА-С» звернулось до суду. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «УВЦ ГАЛАКТИКА-С» та ПП «ВЕЛЬ» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин – принцип свободи договору. У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до матеріалів справи, 07.02.2012 року року між ТОВ «УВЦ ГАЛАКТИКА-С» та ПП «ВЕЛЬ» укладено договір про виготовлення поліграфічної продукції, надання послуг з друкарської підготовки, макетування,  дизайна № СФ-33/12. У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Виконання умов договору №СФ-33/12 підтверджується актами здачі-прийняття робіт,  замовленнями на цифровий друк листівок, макетами сторінок, податковою накладною №19 від 09.02.2012року, актом виконаних робіт №2 від 09.02.2012року, податковою накладною №38 від 14.02.2012року, актом виконаних робіт №3 від 14.02.2012року, податковою накладною №55 від 20.02.2012року, актом виконаних робіт №7 від 20.02.2012року, податковою накладною №67 від 23.02.2012року, актом виконаних робіт №28 від 23.02.2012року, податковою накладною №99 від 29.02.2012року, актом виконаних робіт №10 від 29.02.2012року, податковою накладною №100 від 29.02.2012року, актом виконаних робіт №1 від 29.02.2012року, податковою накладною №37 від 07.03.2012року, актом виконаних робіт №51 від 07.03.2012року, податковою накладною №59 від 15.03.2012року, актом виконаних робіт №58 від 15.03.2012року, податковою накладною №85 від 23.03.2012року, актом виконаних робіт №62 від 23.03.2012року. Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами. Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ТОВ «УВЦ ГАЛАКТИКА-С» та ПП «ВЕЛЬ» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності. Щодо твердження відповідача про нікчемність договорів, укладених між ТОВ «УВЦ ГАЛАКТИКА-С» та ПП «ВЕЛЬ», суд зазначає наступне. Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в акті перевірки нікчемними правочинів, суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень орану державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків. Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України). Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.        Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу. Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання. Ураховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.    Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.    Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.    Як вбачається з матеріалів справи, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору та видам господарської діяльності позивача. Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача. Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відповідає дійсним обставинам справи. Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Спростовуючи твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ПП «ВЕЛЬ» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару чи невиконання робіт відповідач не надав. Натомість, первинними документами, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення господарських операцій, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит. Отже, висновки позивача про порушення ТОВ «УВЦ ГАЛАКТИКА-С»  вимог пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198, пункту 200.1 пункту 200.2 статті 200, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «ВЕЛЬ» є безпідставними. Податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0000742204 від 25.07.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - п о с т а н о в и в: Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0000742204 від 25.07.2014 року. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український видавничий центр ГАЛАКТИКА-С» (код ЄДРПОУ 33016269) сплачений судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Василенко Г.Ю.