Рішення

від 16.09.2014 по справі 910/15840/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15840/14 16.09.14

За позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Таксі»

про стягнення 28179,52 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивачів Серебряков М.М. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

від прокуратури не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернулася до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Таксі" про стягнення 28179,52 грн., з яких 17220,55 грн. - сума основного боргу, 1376,66 грн. - пеня, 9507,98 грн. - відсотки річних, 74,33 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 605 від 23.07.2010 р. в частині повної та своєчасної сплати платежів, передбачених умовами вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/15840/14, розгляд останньої призначено на 26.08.2014 р.

14.08.2014 р. через канцелярію суду від позивача-2 надійшло письмове підтвердження про відсутність аналогічних спорів.

У судовому засіданні представники прокуратури та позивачів підтримали позовні вимоги, надали усні пояснення по справі. Представник позивачів надав документи на виконання вимог ухвали суду, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. розгляд справи було відкладено на 16.09.2014 р.

У судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги, надав документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 16.09.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

23.07.2010 р. між відкритим акціонерним товариством «Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку «Діпрозв'язок» (правонаступником якого є позивач) (далі - орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-Таксі» (далі - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 605 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору предметом є передача позивачем-2 у строкове платне користування відповідачу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3, які перебувають у власності позивача-2, загальною площею 29,40 кв. м.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата встановлюється згідно з Протоколом про встановлення договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) за базовий місяць (серпень) 2010 року і складає 3160,50 коп., крім того ПДВ 20% - 623,10 грн., всього орендна плата становить 3792,60 грн. Орендар сплачує орендну плату з урахуванням її індексації, крім випадків дефляції.

Положеннями п. 3.2 Договору передбачено, що орендодавець до 25-го числа кожного місяця виставляє орендарю рахунок-фактуру, згідно з яким останній здійснює авансовий платіж за майно до 5-го числа наступного місяця.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що рахунок-фактура на комунальні послуги, експлуатаційні витрати та компенсація земельного податку виставляються орендодавцем наступного числа за розрахунковим місяцем, згідно з яким орендар перераховує орендодавцю кошти до 15-го числа наступного розрахункового місяця.

Орендар зобов'язаний самостійно забрати рахунок-фактуру, який вказаний в п. 3.2 цього Договору (п. 3.2.1. Договору).

Відповідно до 3.5 Договору сторони домовились, що відшкодування вартості комунальних послуг (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання) та плати за експлуатаційні витрати (охорона, виклик міліції, вивіз сміття, прибирання місць загального користування, профдезінфекція, обслуговування ліфтів та електроустановок в місцях загального користування) буде проводитись на підставі фактичних витрат в пропорційному відношенні загальної площі, що орендує орендар, до загальної площі будівлі.

Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором (п. 4.2 Договору).

Договір вступає в силу з 01.08.2010 р. і діє до 30.07.2011 р. включно, а в частині розрахунків - до повного виконання (п. 11.1 Договору).

31.03.2011 р. сторони підписали угоду про розірвання договору № 605 від 23.07.2010 р., дія договору було припинена за згодою сторін з 31.03.2011 р.

На виконання угоди про розірвання договору оренди орендар повернув орендодавцеві об'єкт оренди за актом передачі-приймання майна від 31.03.2011 р.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних та комунальних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач-2 виконав умови Договору належним чином, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 01.08.2010 р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін.

У свою чергу, відповідач в порушення умов договору оренди не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати орендних та комунальних платежів, у зв'язку з чим у останнього існує заборгованість перед позивачем в розмірі 15241,22 грн. (орендні платежі) та 2826,87 грн. (комунальні платежі), загальна сума заборгованості складає 17220,55 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на спростування факту наявності заборгованості за договором відповідач суду не надав. Також відповідачем не надано доказів погашення заборгованості в добровільному порядку.

Враховуючи викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди у розмірі 17220,55 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 2 1376,66 грн. пені, 9507,98 грн. 15% річних, 74,33 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за оренду майна та комунальні послуги не здійснив, а, отже, є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Положеннями п. 8.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів, передбачених п.п. 3.1., 3.5. Договору, орендар сплачує орендодавцю пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що за невиконання орендарем зобов'язання щодо страхування орендованого майна, відповідно до 4.7 цього договору, орендар сплачує штраф в розмірі 0,01% від залишкової вартості майна, вказаної у п. 1.3. договору

Згідно з п. 1.3. Договору залишкова вартість майна, переданого в оренду за цим договором на момент його укладення становить 743391,35 грн.

Оскільки матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем зобов'язання щодо страхування орендованого майна, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги прокуратури про стягнення штрафу в розмірі 74,33 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що орендар, який прострочив виконання грошових зобов'язань, передбачених п.п. 3.1, 3.5. цього договору, на вимогу орендодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 8.3. договору сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до розрахунку суду пеня становить 1391,72 грн., а 15% річних 9522,38 грн. Оскільки підстави для стягнення сум пені та 15% річних більших, ніж заявлено позивачем, у суду відсутні, з відповідача підлягає стягненню 1376,66 грн. пені та 15% річних у розмірі 9507,98 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, наведених у позовній заяві, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Таксі» (03150, м. Київ, вул. Предславинська 34Б, код 34577913) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» (03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, код 01168185) 17220 (сімнадцять тисяч двісті двадцять) грн. 55 коп. основного боргу, 1376 (одну тисячу триста сімдесят шість) грн. 66 коп. пені, 9507 (дев'ять тисяч п'ятсот сім) грн. 98 коп. 15% річних, 74 (сімдесят чотири) грн. 33 коп. штрафу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Таксі» (03150, м. Київ, вул. Предславинська 34Б, код 34577913) в дохід Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 25.09.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова