Рішення

від 24.09.2014 по справі 910/13861/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13861/14 24.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО Інтернешнл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Кіно»

про стягнення 34 160,74 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Лебедєва-Ровенчук О.І. - представник за довіреністю від 04.07.14

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 24.09.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО Інтернешнл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Кіно» про стягнення 34 160,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.12.2011 між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 30/12/2011-2 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду, на підставі якого відповідачу в строкове платне користування було передано дитячий павільйон бази прокату, загальною площею 169,20 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 40 А. Додатковою угодою № 1 від 27.12.2012 сторони продовжили дію договору до 31.12.2013. За доводами позивача, відповідачем неналежно виконувались зобов'язання щодо вчасності та повноти сплати орендних платежів, в результаті чого у відповідача утворилася заборгованість з листопада по грудень 2013 року у розмірі 14 212,80 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді 3 % річних у розмірі 261,08 грн., інфляційного збільшення у розмірі 1565,54 грн. та штрафу - 18 121,32 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.07.2014 порушено провадження у справі № 910/13861/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 06.08.2014.

04.08.2014 до канцелярії господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 06.08.2014, з'явився представник позивача, який вимоги ухвали суду виконав, надав документи, що були долучені до матеріалів справи.

Представник позивача проти клопотання відповідача заперечувала.

Ухвалою суду від 06.08.2014 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/13861/14 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 24.09.2014.

23.09.2014 р. відповідач через відділ діловодства суду подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду в порядку ст. 81 ГПК України, з тих підстав, що у Господарському суді м. Києва находяться дві справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО Інтернешнл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Кіно» про стягнення грошових коштів, які стосуються одного предмету та розглядаються між тими ж сторонами. На підтвердження чого долучив копію ухвали суду від 08.08.2014 р. у справі № 910/13862/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО Інтернешнл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Кіно» про стягнення 140 868,63 грн.

У судове засідання 24.09.2014 з'явився представник позивача.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання 24.09.2014, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0209503953257, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 20.08.2014. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

Представник позивача проти клопотання про залишення позову без розгляду заперечувала, вказавши, що спір у справі № 910/13861/14 стосується про стягнення заборгованості за іншими періодами та іншими договорами.

Дослідивши клопотання відповідача та заслухавши пояснення представника позивача, суд відмовляє у клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав не доведеності та необґрунтованості.

Представник позивач позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити у повному обсязі.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АККО ІНТЕРНЕШНЛ» (надалі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк Кіно» (надалі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 30/12/2011-2 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (в оренду) нежиле приміщення - дитячий павільйон бази прокату, що розташоване в місті Києві за адресою: проспект Перемоги, № 40-А площею 169,20 кв.м.

Згідно з п. 2.1. договору нежитлове приміщення передається орендодавцем орендарю за актом здачі-приймання нежитлового приміщення, або на підставі іншого документу складеного сторонами. Нежитлове приміщення вважається переданим орендарю орендодавцем з моменту підписання акту здачі-приймання нежитлового приміщення, або іншого документу складеного сторонами.

Плата за користування нежитловим приміщенням є договірною і встановлюється з 01 січня 2012 р. по 31.12.2012 р. в сумі 19,13 за один квадратний метр, в тому числі 319 грн ПДВ. За 1 (один) календарний місяць користування нежитловим приміщенням розмір орендної плати становить 3 236,80 кв.м. в т.ч. ПДВ. За 12 місяців 2012 р користування нежитловим приміщенням розмір орендної плати становить 38 841,60 грн (п. 3.1. договору).

Згідно з умовами п. 3.2. договору орендна плата є платежем, який сплачується орендарем щомісячно орендодавцю незалежно від результатів (наслідків) господарської діяльності орендаря.

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата за поточний календарний місяць користування нежитловим приміщенням сплачується орендарем орендодавцю у безготівковій формі не пізніше 5 діб з моменту отримання орендарем рахунку-фактури від орендодавця.

У п. 6.1. договору сторони визначили термін дії договору по 31.12.2012 р.

На виконання умов договору 01 січня 2012 року сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі нежитлового приміщення, за яким позивач передав а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 169,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Києві проспект Перемоги, № 40-А.

27 грудня 2012 року сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору оренди, якою продовжили термін дії договору до 31.12.2013 року включно.

Додатковою угодою № 2 від 01.07.2013 р. до договору оренди сторонами внесено зміни до 3.1. договору, яким встановили розмір орендної плати з 01 липня 2013 року по 31.12.2013 року в сумі 42,00 грн за один кв.м. та за 1 (один) календарний місяць користування нежитловим приміщенням в сумі 7 106,40 грн, в т.ч. ПДВ.

Також сторонами п. 3.3. договору викладено в новій редакції: «орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі, шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця, не пізніше 5-го числа кожного поточного місяця. У разі несвоєчасної оплати, починаючи з 6-го числа за кожен день прострочення, орендар сплачує 5% штрафу від суми несвоєчасного сплаченої орендної плати, за формулою: А х 5 % /100% = В, де А - сума несвоєчасно сплаченої орендної плати, В- 5% штрафу від суми несвоєчасно сплаченої орендної плати, С= В х n, де С - 5% штраф за кожен день прострочення, n - кількість днів прострочення.

Як свідчать матеріали справи 01.01.2014 року сторони підписано акт здачі-приймання нежитлового приміщення, за яким відповідач повернув позивачу об'єкт оренди. Крім цього, у п.п. 4, 5 Акту зазначено, що орендар має заборгованість перед орендодавцем за договором № 30/12/2011-2 у розмірі 75 170,64 грн та зобов'язується погасити цей борг до 14 січня 2014 року.

За доводами позивача, відповідачем в порушення умов договору не оплачено орендні платежі за листопад-грудень 2013 року, а тому відповідача існує заборгованість у розмірі 14 212,80 грн (7 106,40 грн х 2). За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді штрафу - 18 121,32 грн а також 3 % річних у розмірі 261,08 грн. та інфляційне збільшення у розмірі 1565,54 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі орендованого приміщення від 01.01.2012 р., акт здачі-приймання нежитлового приміщення від 01.01.2014 р.) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 14 212,80 грн за період листопад-грудень 2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3. договору редакції додаткової угоди № 2 орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі, шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця, не пізніше 5-го числа кожного поточного місяця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3. договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони. Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором суборенди виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до їх умов. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі за час фактичного користування суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 14 212,80 грн є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 18 121,32 грн, 3 % річних у розмірі 261,08 грн. та інфляційне збільшення у розмірі 1565,54 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 3.3. договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.3. договору в редакції додаткової угоди № 2 у разі несвоєчасної оплати, починаючи з 6-го числа за кожен день прострочення, орендар сплачує 5% штрафу від суми несвоєчасного сплаченої орендної плати, за формулою: А х 5 % /100% = В, де А - сума несвоєчасно сплаченої орендної плати, В- 5% штрафу від суми несвоєчасно сплаченої орендної плати, С= В х n, де С - 5% штраф за кожен день прострочення, n - кількість днів прострочення.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком штрафу, який наданий в позовній заяві, тому вимоги про стягнення штрафу в розмірі 18 121,32 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір 3% річних та інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем 3% у розмірі 261,08 грн та 1 565,54 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК ), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК .

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язанні з розглядом справи, зокрема, сплати судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України ).

Керуючись ст. ст. 33 , 34 , 44 , 49 , 75 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Кіно» (02095, м. Київ, вул.. Княжий Затон, буд. 16-А, офіс 99, ідентифікаційний код 35660855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АККО Інтернешнл» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 40-Б, ідентифікаційний код 19257351) заборгованість у розмірі 14 212 (чотирнадцять тисяч двісті дванадцять) грн 80 коп.; штраф у розмірі 18 121 (вісімнадцять тисяч сто двадцять одну) грн 32 коп.; 3 % річних у розмірі 261 (двісті шістдесят одну) грн 08 коп.; інфляційні втрати у розмірі 1 565 (одну тисячу п'ятсот шістдесят п'ять) грн 54 коп. та витрати по сплаті судового збору розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.09.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.