Рішення

від 10.09.2014 по справі 908/2947/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 7/61/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2014 Справа № 908/2947/14

За позовом : Концерну "Міських теплових мереж", м. Запоріжжя.

До відповідача : Приватного підприємства «ПКП Ліга СМХ», м. Запоріжжя .

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: Ковальська Я.М., довіреність № 1202/20-19 від 04.03.2014р.;

Від відповідача : не з'явився.

Заявлено позов Концерну "Міських теплових мереж" до Приватного підприємства «ПКП Ліга СМХ» про стягнення заборгованості у сумі 16 200 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 18.08.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/61/14, судове засідання призначено на 10.09.2014р.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Крім того, неявка в судове засідання представників сторін не звільняє сторони від обов'язку і не позбавляє можливості надати необхідні матеріали, які судом витребувані чи сторони хотіли б надати до справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До суду 09.09.2014р. від представ позивача надійшли додаткові матеріали до справи.

Позивач надав суду витяг з ЄДР щодо місцезнаходження відповідача, станом на 27.08.2014р., згідно з яким, відповідач зареєстрований в ЄДР за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві за якою направлялися ухвали суду.

В судове засідання представник відповідача не з'явився. Про причини неявки представник відповідача суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному об'ємі з підстав, зазначених у позовній заяві.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду спору відповідно до ст.75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Судовий процес завершено 10.09.2014р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі в присутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються в тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПКУ), справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Між Концерном «Міські теплові мережі» та ПП «ПКП ЛІГА СМХ» укладений договір у спрощеній формі шляхом оферти від ПП «ПКП ЛІГА СМХ» у вигляді рахунку-фактури №СФ-0000185 від 04.06.2013 р. на листівки у кількості 230000 шт. на суму 16200,0 грн., у т.ч. ПДВ - 2700,0 грн. Концерном «Міські теплові мережі», шляхом оплати рахунку платіжним дорученням від 11.06.2013 № 6801 на суму 16200,0 грн. Акцепт прийнятий ПП «ПКП ЛІГА СМХ», про що свідчить прийняття оплати та надання податкової накладної №11 від 11.06.2013 р.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою рахунку - фактури № СФ-0000185 від 04.06.2013 та платіжного доручення № 6801 від 11.06.2013, сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору поставки.

На виконання домовленості сторін, 11.06.2013р. заявник здійснив попередню оплату в розмірі 16 200 грн. 00 коп., на підставі виставленого рахунку-фактури № СФ-0000185 від 04.06.2013р. Але боржник, в порушення своїх зобов'язань, поставку не здійснив.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовується загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 08.09.2014 року, сума заборгованості Приватного підприємства «ПКП Ліга СМХ» (відповідача), перед Концерном "Міських теплових мереж" (позивачем) складає 16 200 грн. 00коп.

Позивач надав акт звірки взаємних розрахунків від 08.09.2014р., Директор Приватного підприємства «ПКП Ліга СМХ» Остренко (Жила) Є.П. (відповідач) отримала акт звірки від 09.09.2014р., що підтверджується її підписом на екземплярі акту звірки.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГКУ), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

05.03.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензію від 05.03.2014р. № 1214/20 з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання, а у випадку неможливості - повернути суму оплати на рахунок позивача.

19.05.2014р. позивач направив на адресу відповідача вимогу від 14.05.2014р. № 2646/20 цінним листом з оголошеною цінністю та описом вкладення на адресу відповідача, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд.21, про що свідчить квитанція та опис вкладення. Поштовий конверт з повідомленням було повернуто відповідачу 30.06.2014 р. без вручення, при цьому, згідно наявної на вказаному конверті довідки Укрпошти ф.20, поштове відправлення було повернуто позивачу без вручення із поштовою відміткою „за закінченням терміну зберігання".

В установлений ст. 530 ЦК України строк відповідач свої зобов'язання не виконав і не повернув позивачу суму предоплати.

Відповідно до абз. 3 п.1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. №14, ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмові від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, у разі, якщо інше не передбачено договором або законом, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після передання товару чи товаророзпорядчих документів. Однак сторони можуть передбачити у договорі обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар чи його передання продавцем (Попередньої оплати).

Згідно зі ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який отримав суму передплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі товару або повернення суми передплати.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оплата повинна бути здійснена відповідно до строків, визначених сторонами у договорі. Якщо ж такі строки не визначені, то застосовується семиденний строк від дня пред'явлення вимоги або виконання обов'язку негайно відповідно до ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідачем не повернуто грошові кошти позивачу, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 16 000 грн. 00 коп. суми предоплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного підприємства «ПКП Ліга СМХ» задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «ПКП Ліга СМХ» (69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, буд. 21, р/р 26003000161756 в АТ «ЕРСТЕ БАНК» в м. Києві, МФО 380009 код ЄДРПОУ 33869671) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р 26030301001951 у Філії - Запорізького обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 16200 (шістнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. здійсненої предоплати, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Присутньому в судовому засіданні представнику позивача судом роз'яснено ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет