Постанова

від 09.09.2014 по справі 804/7938/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 р. Справа № 804/7938/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю,

за участю

представників позивача - Галюта М.Г., Залєтова І.Г.,

представника відповідача - Курпай Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промисловий Альянс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.13, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Інвестиційно-промисловий Альянс», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Бабушкінському районі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.13 про зменшення розміру від'ємного значення в розмірі 3 402 723,00 грн. та про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 83 978 грн. та штрафних санкцій в розмірі 20 994,50 грн. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за звітні періоди: вересень-грудень 2008р., березень, квітень, червень-вересень, грудень 2009р., січень- квітень, червень, жовтень-листопад 2010 р., січень - грудень 2011р., січень-квітень, червень- грудень 2012р., січень-серпень 2013р. у розмірі 3 402 723,00 грн., ґрунтується на неправомірних твердженнях ДПІ, викладених в Акті перевірки, про нікчемність правочинів, по яких був сформований відповідний податковий кредит. Крім того, позивачем зазначено, що відповідачем вирішено питання щодо завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації за вересень 2013 року), з моменту включення яких до від'ємного значення сплинуло 1095 днів. Позивачем зауважено, що висновок про нікчемність правочинів зроблений ДПІ без зазначення певних контрагентів і без ідентифікації певних договорів (без зазначення номеру, дати, назви договорів), всі обґрунтування про нікчемні правочини містять посилання на операції з лише одним контрагентом позивача - ТОВ «СТРОЙІНВЕСТГРУП», а суми податкового кредиту з ПДВ, визнані завищеними по всіх операціях позивача, з яких було сформовано податковий кредит у наступних періодах: вересень-грудень 2008р., березень, квітень, червень-вересень, грудень 2009р., січень-квітень, червень, жовтень-листопад 2010 р., січень - грудень 2011р., січень-квітень, червень-грудень 2012р., січень-серпень 2013р. На думку позивача, він, маючи оригінали належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від своїх контрагентів, мав право сформувати податковий кредит, в тому числі по операціях з ТОВ «СТРОЙІНВЕСТГРУП», за вказані вище періоди в сумі 3 402 723,00 гривень. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених в позові та додаткових письмових поясненнях.

Відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до наступного. За матеріалами перевірки, з посиланням на які прийняті спірні рішення, позивач здійснив діяльність «з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок операцій з ТОВ «СТРОЙІНВЕСТГРУП», який згорнув власні податкові зобов'язання за рахунок інших «сумнівних» контрагентів», відтак податковий орган прийшов до висновку про нікчемність правочинів, за результатами яких позивачем сформовані спірні суми податкового кредиту. Станом на час перевірки не встановлено ведення позивачем фінансово-господарської діяльності із використанням будівлі комерційного призначення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 37 та отримання доходу від її використання. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з підстав, наведених в акті перевірки позивача, заперечень, та додаткових письмових пояснень.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

З оскаржених податкових повідомлень-рішень №0005491501 від 11.12.13, яким зменшений розмір від'ємного значення на суму 3 402 723,00 грн., та № 0005501501 від 11.12.13, яким збільшені грошові зобов'язання з ПДВ на 83 978,00 грн. - основний платіж та 20 994,50 грн. - штрафні санкції, вбачається, що вони винесені відповідачем з посиланням на Акт перевірки від 29.11.13 №1133/151/33079560 (далі - Акт).

Вказаний Акт складений відповідачем за результатом проведення останнім відносно позивача документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за березень 2011р. та з питання достовірності визначення залишку від'ємного значення ПДВ по декларації за вересень 2013р. (том 1 а.с.45-68).

За висновками вказаного Акту перевіркою встановлено порушення позивачем вимог 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 і 200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в податковій звітності за березень 2011 року в сумі 273 217,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій звітності з ПДВ за вересень 2013 року в розмірі 3 402 723,00 грн. та до заниження суми ПДВ за вересень 2013 року, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду складає (рядок 25 декларації), у розмірі 83 978,00 грн.

Підставою для наведених висновків слугували судження посадових осіб, котрі проводили перевірки позивача, про те що позивачем сформовано «сумнівний» податковий кредит вересня 2008 року - вересня 2013 року за операціями з будівництва, отримання послуг на загальну суму ПДВ - 4 237,69 тис. грн. від ТОВ «Стройінвестгруп» (Код ЄДРПОУ 33320401), що має багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податки, документально не підтверджують факт транспортування сировини, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку. Підставою для таких суджень слугував в тому числі лист ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 31.01.14 №276/7/04-66-07-04, в якому повідомлено відповідача, що в ході оперативного відпрацювання контрагентів-постачальників ТОВ «ІП Альянс» за податкові періоди: березень 2011 року, вересень 2013 року встановлено, що по контрагенту - постачальнику ТОВ «Стройінвестгруп» рахується незначна кількість трудових ресурсів, відсутність виробничого обладнання, відсутність основних фондів, а саме: виробничих, офісних, складських приміщень, відсутність транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення ТОВ «Стройінвестгруп» задекларованого виду діяльності. Це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині продажу товарів, робіт (надання послуг).

В результаті адміністративного оскарження позивачем спірних податкових повідомлень-рішень Міністерство доходів та зборів України своїм Рішенням «Про результати розгляду скарг» від 28.04.14 № 7615/6/99-99-10-01-15 залишило податкові повідомлення-рішення від 11.12.2013р. №0005491501 та №0005501501 без змін, а скарги ТОВ «Інвестиційно - Промисловий Альянс» - без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

За змістом положень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПКУ). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПКУ). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 ПКУ).

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Правовідносини з приводу формування платником податків податкового кредиту до 01.01.2011р. (дата набрання чинності ПКУ) унормовані положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» №168 (далі - Закон №168) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Так, за правилами, визначеними пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168).

Наведені положення кореспондуються з положеннями пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 3168, відповідно до яких не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається зі змісту Акту та визнано сторонами, спірні суми податкового кредиту, які відповідач вважає сумнівними, та які в подальшому трансформувались у спірні суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення суми ПДВ, виникли у зв'язку з отриманням позивачем протягом вересня 2008р. - 2013 р. послуг від постачальників, основним з яких є ТОВ «Стройінвестгруп» (код ЄДРПОУ 33320401). Так, з вказаним контрагентом позивачем укладених Договір генпідряду від 05.02.08 №1-стр, за змістом якого «Генподрядчик обязан выполнить своими силами и с привлечение субподрядных организаций работы в объеме и в сроки, предусмотренные настоящим Договором. Объект - здание, расположенное по ул. Комсомольской, 37 в г. Днепропетровске» (том 1 а.с.97-100). Факт належності вказаного об'єкту на праві власності позивачу сторонами визнається, як визнається і те, що позивачу Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області видано Сертифікат серії ДП №16511075185, який засвідчує відповідність закінченого будівництва «Будівля комерційного призначення (банк) за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 37», генпідряником зазначено ТОВ «Стройінвестгруп». Відповідно до Ліцензії №559467 Серія АВ, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області ТОВ «Стройінвестгруп» на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, останній може проводити таку діяльність: інжинірингові роботи, генеральний підрядник у будівництві будов житлового і громадського призначення до 9 поверхів включно, будов та споруд виробничого призначення (том 9 а.с.172-173).

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за вказаним Договором та оплати отриманих послуг позивачем надано до суду відповідні акти виконаних робіт, податкові накладні, виписані контрагентом, який є платником ПДВ, на адресу позивача, виписки з поточного рахунку, які надавались для перевірки і відповідачу та свідчать про те, що позивачем переважно здійснювалась попередня оплата отриманих послуг, робіт (залишок вартості робіт, товарів, своєчасно сплачувався одразу після отримання товарів, робіт, послуг, заборгованість відсутня).

Крім того, факт отримання позивачем таких будівельних послуг саме від «Стройінвестгруп» та існуванням відповідної будівлі комерційного призначення підтверджується і Сертифікатом серії ДП № 16511075185 від 14.11.2011р., про який зазначено в Акті перевірки (а.с.51).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, який є директором ТОВ «Стройнівестгруп» та від імені зазначеного товариства уклав Договір від 05.02.08, чітко на змістовно навів як обставини укладення такого договору, так і обставини надання відповідних послуг позивачу, зазначивши, що товариством як генпідрядником здійснювалось залучення інших осіб для надання послуг позивачу за вказаним договором.

Суд відмічає, що зауваження до податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкового кредиту, відповідачем ані в Акті перевірки, ані в судовому засіданні не наведені. Судовим оглядом таких податкових накладних встановлена їх відповідність вимогам, наведених в Законі №168 та ПКУ.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності умов та ресурсів у ТОВ «Стройінвестгруп», а саме: незначної кількості трудових ресурсів, відсутності виробничого обладнання, торгівельного обладнання, відсутності основних фондів та транспортних засобів, що унеможливлює факт здійснення ним задекларованого основного виду діяльності, суд відмічає, що за змістом наведеного Договору Генпідряду, укладеного між позивачем та ТОВ «Стройінвестгруп», останній не зобов'язується особисто надавати відповідні послуги, а зазначає про співпрацю із субпідрядними організаціями. Крім того, як вбачається з наданого ТОВ «Стройінвестгруп» податкового розрахунку за 2 квартал 2014р. у штаті товариства працювало 13 осіб, що вказує на ведення ТОВ «Стройінвестгруп» господарської діяльності.

З приводу покликань відповідача про нікчемність вказаного правочину між позивачем та ТОВ «Стройінвестгруп» суд зважує, що за змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання правочину позивача з ТОВ «Стройінвестгруп» недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, ДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсними правочинів, за яким платником податків були визначені податкові зобов'язання або сформований податковий кредит з ПДВ, твердження ДПІ про вчинення позивачем порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за правочином з ТОВ «Стройінвестгруп» є безпідставним.

Щодо доводів відповідача про невстановлення ведення позивачем фінансово-господарської діяльності із використанням будівлі комерційного призначення за адресою м. Дніпропетровськ вул. Комсомольська, 37, суд відзначає, що позивачем наданий до суду Договір оренди нежитлового приміщення для паркування автомобілів від 25.12.13 (том 9 а.с.162-166), укладений між позивачем та ПП «Міг-Альфа» в особі директора ОСОБА_5 відносно частині будівлі комерційного призначення за адресою м. Дніпропетровськ вул. Комсомольська, 37, який діє протягом 2 років 11 місяців та є платним. Допитаний в якості свідка директор ОСОБА_5 підтвердив суду факт укладення такого договору та користування означеними приміщенням.

Окремо суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Також суд відмічає, що відомості щодо характеру та обсягу вчинених операцій відображені в первинних документах бухгалтерського обліку, що не заперечується відповідачем в акті перевірки. Зміст перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, суд зазначає, що факт реальності виконання господарських зобов'язань підтверджується видаткових накладних, актами виконаних робіт, податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, а також поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні.

Подальше використання отриманих від наведеного контрагенту послуг у власній господарській діяльності позивача, також підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи. Отже, придбані позивачем послуги використовуються у власній господарській діяльності.

Факт придбання відповідних послуг і Довідкою відповідача від 08.04.11 №72, складеною за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ , що декларувалось у грудні 2010р. (том 9 а.с.184-193).

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит, визнаний відповідачем «сумнівним». Натомість встановлено, що податкові накладні видані особою, яка, на час їх видачі, була зареєстрована платниками податку на додану вартість та дієздатною юридичною особою. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Оскільки судом досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом, а зауваження щодо господарських операцій з іншими контрагентами, які також мали місце протягом спірного періоду, у відповідача відсутні, та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт тощо, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують як здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Стройінвестгруп», так і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 3 402,723 грн. відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи наявність у позивача права на податковий кредит за спірними операціями в розмірі 3 402 723 грн., з огляду на викладені законодавчі приписи, спірна сума від'ємного значення в розмірі 3 402 723 грн., у яку трансформувалась зазначена сума податкового кредиту, визначена позивачем правомірно.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «Інвестиційно-промисловий Альянс» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.12.13 № 0005491501 та № 0005501501 - скасуванню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.12.13 № 0005491501 та № 0005501501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промисловий Альянс» (код ЄДРПОУ 33079560) витрати по сплаті судового збору в сумі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 15.09.14.

Суддя А.О. Коренев