Рішення

від 16.09.2014 по справі 922/2951/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р.Справа № 922/2951/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ Науково-виробничого підприємства "Кіатон", м. Харків до ТОВ "Юніфуд Інтернешнл", м. Харків про стягнення 77398,89 грн. за участю представників:

позивача - Гужва М.В., довіреність №1-дс від 26.06.14 р.,

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 31165,00грн. заборгованості по оплаті вартості товару, 1721,57грн. пені, 3191,88грн. інфляційних, 320,44грн. річних та 41000,00грн. збитків. Свої вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 11/26 від 26.11.2013р., внаслідок чого виникла заборгованість.

Позивач в судовому засіданні 29 липня 2014 року надав заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 26176 від 29.07.2014р.), у якій просить суд стягнути з відповідача 31165,00грн. заборгованості по оплаті вартості товару, 2389,27грн. пені, 3535,45грн. інфляційних, 417,78грн. річних та 41000,00грн. збитків. Вказана заява була прийнята до розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 29 липня 2014 року.

В судовому засіданні 26 серпня 2014 року було оголошено перерву до 16 вересня 2014 року.

В судове засідання 16 вересня 2014 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, але в попередніх судових засіданнях суму основної заборгованості визнав в повному обсязі, втім заперечував проти стягнення штрафних санкцій та збитків, про що надав відзив на позовну заяву.

Крім того, до суду надійшли клопотання відповідача від 16.09.14р. (вх. № 32050/14 та № 32049/14) про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи за межі 2-х місячного строку.

Суд, розглянувши вищевказані клопотання, відмовляє в їх задоволенні, як необгрунтованих. Оскільки підставою відкладення в клопотанні зазначена хвороба представника відповідача, до клопотання повинні бути долучені докази знаходження цього представника на лікарняному, але жодного підтвердження хворобливого стану цієї особи до клопотання не додано. Також, у клопотанні про продовження 2-х місячного строку розгляду справи не вказано винятковості обставин, що потребують продовження строку розгляду справи, які згідно ч.3 ст.69 ГПК України, необхідно довести.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

26 листопада 2013 року між позивачем (як виконавцем) та відповідачем (як замовником) було укладено договір № 11/26 (далі - "договір"), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснити поставку маркувального комплексу "ЕКСТ-ДРАКОН п'ятиголовочний" (обладнання) протягом 7 банківських днів з моменту отримання попередньої оплати на р/р виконавця; виконати роботи відповідно до специфікації.

Пунктом 2.1 договору загальну суму договору сторони визначили в розмірі 125950,00 грн.

Згідно п.п. 2.2-2.4 договору замовник здійснює оплату наступним чином: 10% після підписання договору протягом 5 банківських днів; 20% - протягом 5 банківських днів з моменту установки; 70% - протягом 40 банківських днів.

Станом на момент розгляду даної справи строк оплати за договором - настав.

Позивач стверджує, що відповідач частково виконав свої грошові зобов'язання за договором, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 31 165,00грн.

З огляду на наведене, на підставі п.8.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1721,57грн.

На підставі ч.2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу також 3191,88грн. інфляційних, 320,44грн. річних.

Позивач вважає, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором завдало йому збитки в розмірі 41000,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, яке виникає на підставі договору, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Факт виконання позивачем обумовлених договором зобов'язань підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно положень ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 31 165,00грн., строк оплати якої (з огляду на положення п.п. 2.2-2.4 договору) станом на момент розгляду спору судом настав.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати вказаної заборгованості повністю або частково. Окрім того, наданий позивачем відзив на позовну заяву свідчить про визнання останнім вказаної вище заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договором в розмірі 31 165,00грн.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку встановленому ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Статтею 1 даного Закону передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

За порушення грошового зобов'язання, відповідно до ч. 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1721,57 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, перевіривши відповідний розрахунок позивача, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 320,44 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3191,88 грн.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків (ст. 22 ЦК України), оскільки позивачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не підтверджено належними доказами сам факт їх спричинення відповідачем, а також їх розмір.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Так, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 859,20 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 175, 193, 216, 217 ГК України, 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549-552, 610-612, 625 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 22, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфуд Інтернешнл" (61145, м. Харків, вул.Новгородська, 4 код ЄДРПОУ 36986246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Кіатон" (61085, м.Харків, вул. Астрономічна, 17, кв. 40, код ЄДРПОУ 31633477 п/р26000052201144 в відділенні №16 філії "Харківське ГРУ ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) заборгованість по оплаті вартості товару в розмірі 31165,00 грн., 1721,57 грн. пені, 3191,88 грн. інфляційних, 320,44 грн. річних, 859,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення збитків в розмірі 41 000,00 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.09.2014 р.

Суддя Л.В. Шарко