Рішення

від 16.09.2014 по справі 922/3487/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р.Справа № 922/3487/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Дельта Банк", м. Київ до ТОВ "Індустрія-Агро" м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-агро", про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 58 112 957,42 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх кредитних зобов'язань за кредитним договором № 14-2007 від 25 липня 2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 серпня 2014 року було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до слухання в судовому засіданні на 16.09.2014 р.

В призначене судове засідання сторони своїх уповноважених представників не направили, але від представник позивача надійшло клопотання через канцелярію суду (вх.№ 31938 від 15.09.2014 р.), в якому представник позивача просив суд провести судове засідання без участі представника позивача.

Зважаючи на диспозитивність права сторони на участь у судовому засіданні, суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання та продовжити розгляд справи без участі представник позивача.

Відповідач про дату, час та місце розгляду даної справи завчасно та належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, втім правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 20.08.14р. сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме поштового повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду по справі від 01.09.2014 року, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання відповідачем зазначеної ухвали, а отже відповідач мав достатньо часу підготувати відзив на позовну заяву та надати витребувані судом документи.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

25 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Інноваційно-промисловий банк" (як банком) та відповідачем (як позичальником) було укладено кредитний договір № 14-2007 (далі - "кредитний договір"), додатковими угодами до якого сторонами неодноразово вносились зміни.

Відповідно до умов кредитного договору (з урахуванням внесених до нього змін) банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти (мультивалютну відкличну відновлювану кредитну лінію), (кредит), на поповнення обігових коштів у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Сума ліміту кредитування визначена сторонами в розмірі 24 761 199, 64 грн., яка дорівнює еквіваленту 2 322 000,00 євро по курсу НБУ на день внесення змін до кредитного договору Кредит надається у вигляді мультивалютної відкличної відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 18 серпня 2011 року шляхом перерахування суми кредиту з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника у КФ ВАТ "Інпромбанк" або у ВАТ "Інпромбанк" м.Харків, та/або шляхом перерахування суми кредиту на рахунки 39006049 у євро та 39007059 у гривні у КФ ВАТ "Інпромбанк" з послідуючим зарахуванням на поточні рахунки у гривні та у євро та/або шляхом перерахування суми кредиту з позичкового рахунку на рахунок № 29000099 в євро з продажем на УМВББ, та/або шляхом сплати платіжних доручень позичальника безпосередньо з позичкового рахунку банку на поточні рахунки постачальників (п. 1.2 кредитного договору з урахуванням змін).

Матеріалами справи підтверджується факт надання банком відповідачу кредитних коштів.

Пунктом 1.3 додаткової угоди № 3 від 28.01.2008 р. сторони погодили, що за фактичне використання кредиту позичальник сплачує банку проценти: 15 % річних в євро; 21% в національній валюті.

Згідно п. 3.2 кредитного договору днем повернення кредиту вважається день повної сплати позичальником банку усієї заборгованості за кредитом на всі позичкові рахунки, вказані в п.3.1. Договору.

Кредит може надаватися в декількох валютах, але в межах встановленого ліміту (п.3.3. кредитного договору).

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору загальна сума кредитних коштів за цим договором в усіх валютах розраховується шляхом складання сум виданих кредитів в кожній із іноземні валют договору помножених на курс НБУ національної валюти України до таких валют та поділених на курс НБУ гривні до базової валюти на день надання заявки на видачу кредиту.

Пунктом 3.5 кредитного договору сторони погодили, що нараховувати відсотки за користування кредитом: - в євро - методом "факт/360" в останній робочій день поточного місяця та у день остаточного повернення кредиту за фактичною сумою заборгованості. Якщо між сусідніми періодами нарахування припадають вихідні або святкові дні, нарахування процентних доходів за ці дні проводиться у наступному періоді нарахування. У січні місяці нарахування процентних доходів здійснюється з першого січня, у грудні - по 31 грудня включно; в національній валюті - методом "факт-факт" в останній робочий день кожного місяця, за період з останнього робочого дня минулого місяця по передостанній робочій день поточного місяця та у день остаточного повернення кредиту за фактичною сумою заборгованості. Якщо між сусідніми періодами нарахування припадають вихідні або святкові дні, нарахування процентних доходів за ці дні проводиться у наступному період нарахування. У січні місяці нарахування процентних доходів здійснюється з перше січня, у грудні - по 31 грудня включно.

Позичальник зобов'язується сплачувати нараховані проценти за користування кредитом за період, вказаний в п.1.2. Договору: шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням позичальника на рахунок нарахованих доходів в національній валюті №206840135400 в КФ ВАТ "Інпромбанк" у м.Феодосія, МФО 384481; шляхом перерахування суми процентів на підставі заяви позичальника на переказ валютних коштів на рахунок позичальника в євро № 206850235400 в КФ ВАТ "Інпромбанк" у м.Феодосія, МФО 384481; при надходженні грошових коштів до позичальника, але не рідше одного разу на 2 місяці та у день остаточного повернення кредиту (п.6.1 кредитного договору).

22 травня 2014 року між позивачем (як покупцем) та ВАТ "Інноваційно-промисловий банк" (як продавцем) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 22.05.2014 року, зареєстрований в реєстрі за № 733 (далі - "договір купівлі-продажу прав вимоги").

Відповідно до п.2.1. договору купівлі-продажу прав вимоги продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

У розумінні Договору купівлі-продажу прав вимоги, права вимоги - це всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення (п.1.1. договору купівлі-продажу прав вимоги).

Згідно п.2.3. договору купівлі-продажу прав вимоги, права вимоги переходять до покупця (далі - "відступлення"), та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги (копії Договору купівлі-продажу прав вимоги, Витягу з Додатку №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги, а також Витягу з акту приймання передачі прав вимоги додається).

З огляду на вказаний договір купівлі-продажу прав вимоги, позивач стверджує, що до нього перейшли права вимоги, як кредитора за кредитним договором до відповідача.

Також, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до п.6.3. Кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту і відсотків за кредит, сплачувати банку додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочено заборгованості за відсотками за весь період прострочки та від суми простроченої заборгованості за кредитом протягом трьох років за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 58 112 957,42 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом, укр. грн. - 21 796 498,31 грн.; сума заборгованості за відсотками, укр. грн. - 27 000 674,44 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту, укр. грн. - 1 038 468,78 грн.; розмір пені за несвоечасне повернення відсотків, укр. грн. - 1 249 531,79 грн.; сума заборгованості за кредитом, євро (за курсом НБУ 1 євро - 17,171419 грн. станом на 12.08.2014 року) - 216 503,71 євро, що в гривневому еквіваленті станом на 12.08.2014 р. згідно курсом НБУ становить 3717675,92 грн.; сума заборгованості за відсотками, євро (за курсом НБУ 1 євро - 17,171419 грн. станом на 12.08.2014 року) - 174 139,27 євро, що в гривневому еквіваленті станом на 12.08.2014 р. згідно курсом НБУ становить 2 990 218,37 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту, євро (за курсом НБУ 1 євро 17,171419 грн. станом на 12.08.2014 року) - 10 458,33 євро, що в гривневому еквіваленті станом на 12.08.2014 р. згідно курсом НБУ становить 179 584,37 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків, євро (за курсом НБУ 1 євро 17,171419 грн. станом на 12.08.2014 року) - 8 170,87 євро, що в гривневому еквіваленті станом на 12.08.2014 р. згідно курсу НБУ становить 140305,44 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачена можливість заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Керуючись викладеними вище положеннями, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги кредитор у кредитному договорі змінився - на позивача.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1- 3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Як встановлено судом вище, сторони погодили розмір кредитного ліміту та відсотків за користування ним.

За змістом ст.193 ГК України, ст.ст.525-526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Втім, відповідач, в порушення своїх зобов'язань за кредитним договором неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання з повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 2 1796 498, 31 грн. (заборгованість за кредитом) та 27 000 674, 44 грн. (заборгованість за відсотками).

В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази в спростування вищенаведеного.

Відповідно до ч.1ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за кредитним договором.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку встановленому ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Статтею 1 даного Закону передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

За порушення грошового зобов'язання, відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет відповідності вимогам кредитного зобов'язання, чинного законодавства, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань (неповернення кредиту, несплата відсотків за користування кредитними коштами та пені) призвело до виникнення заборгованності, яка відповідачем не погашена та не спростована та така, що підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.ст. 44-49 ГПК України. Так, враховуючи, що спір доведено до суду з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в розмірі 73080,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 193, 216, 217 ГК України, ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 530, 546, 549-552, 610-612, 625, 1149, 1054, 1056-1 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-агро" (61052, м.Харків, вул.Червоноармійська, буд.11, код ЄДРПОУ 32436255) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул.Щорса,36-Б, МФО 380236, рахунок № 29094220166931, код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором в розмірі 58112957, 42 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 73 080,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.09.2014 р.

Суддя Л.В. Шарко