Рішення

від 16.09.2014 по справі 922/3147/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р.Справа № 922/3147/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Державне ПАТ "НАК "Украгролізинг" м.Київ до Сільськогосподарський виробничий кооператив "Сад", м. Дергачі про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Круглов П.Г., довіреність №14/20-138-14 від 01.07.2014 р.,

відповідаача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне ПАТ "НАК "Украгролізинг" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооператива "Сад" заборгованість за договором прямого лізингу №20-09-105 спл/574 від 09.04.09р. Судові витрати просить покласти на відповідача.

В судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі, супровідним листом (вх. 330324 від 03.09.2014 р.) надав для долучення до матеріалів справи документи, які були витребувані ухвалою суду та суд долучив їх до матеріалів справи.

Відповідач повторно не скористався правом на участь у судовому засіданні, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав, правової позиції щодо позовних вимог не навів, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані позивачем документи, з'ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09 квітня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (назву змінено на Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" - позивач у даній справі) (як лізингодавцем) та відповідачем (як лізингоодержувачем) було укладено договір прямого лізингу №20-09-105 спл/574 (далі - "договір"), відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у користування техніку - трактор колісний загального призначення ХТЗ-17221, зав. №1728, № 1734 в кількості 2 од. (далі - "предмет лізингу") загальною вартістю 528000,00 грн. строком на 7 років, а останній зобов'язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.

Факт отримання техніки відповідачем підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки №40 від 02.09.2009 р. (а.с. № 21).

10 жовтня 2011 сторонами було підписано додатковий договір до договору фінансового лізингу, яким останні домовились внести зміни щодо реквізитів лізингодавця.

Відповідно до п. 4.1. договору з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу; винагороду в розмірі 7 % річних від залишкової невідшкодованої вартості Предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів" (п.4.2. договору).

Позивач стверджує, що відповідачем всупереч умовам договору, частково (02.03.2014р.) не сплачено 18 лізинговий платіж в сумі 2084 грн. 14 коп. та (02.06.2014р.) в повному обсязі не сплачено 19 лізинговий платіж в сумі 18 833 грн. 57 коп.

З огляду на наведене, позивач стверджує, що заборгованість відповідача за договором становить 20 917 грн. 71 коп., яку останній просить суд стягнути у даному провадженні.

Відповідно до п.7.1. Договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

На підставі вказаного пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 553 грн. 29 коп. за період з 03.03.2014 р. по 15.07.2014 р.

За той самий період, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач також нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 89,69 грн. та інфляційні втрати в розмірі 172, 98 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, яке виникає на підставі договору, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Факт прострочення виконання грошового зобов'язання підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно положень ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 20917,71 грн., строк оплати якої (з огляду на положення договору) станом на момент розгляду спору судом - настав.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати вказаної заборгованості частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договором в розмірі 20917,71 грн., а від так і про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку встановленому ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Статтею 1 даного Закону передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

За порушення грошового зобов'язання, відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 553 грн. 29 коп. за період з 03.03.2014 р. по 15.07.2014 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, перевіривши відповідний розрахунок позивача, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення за період з 03.03.2014 р. по 15.07.2014 р. 3% річних в розмірі 89,69 грн. та інфляційні втрати в розмірі 172, 98 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.ст.44-49 ГПК України. Оскільки спір доведено до суду з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 175, 193, 216, 217 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549-552, 610-612, 625 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Сад" (62303, Харківська область, Дергачівський р-н, м.Дергачі, вул. Свердлова, 135, код ЄДРПОУ 21215199) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601,м.Київ, вул. Мечникова, 16-А код ЄДРПОУ 30401456) заборгованість за договором прямого лізингу №20-09-105 спл/574 від 09.04.09р. в розмірі 20 917,71 грн., 553,29 грн. пені, 3% річних в розмірі 89,69 грн., інфляційні втрати в розмірі 172,98 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.09.2014 р.

Суддя Л.В. Шарко