Рішення

від 23.09.2014 по справі 909/875/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 р. Справа № 909/875/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Войцеховська Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна асоціація", вул. Київська, 53, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422;

про стягнення 220422 грн. 91 коп., з яких 200000 грн. основного боргу, 8123 грн. 17 коп. пені, 1313 грн. 57 коп. 3 % річних, 10986 грн. 17 коп. інфляційні нарахування.

за участю представників сторін:

Від позивача: Романів А. Б. - представник, довіреність (№17/09/14-2 від 17.09.14);

Від відповідача: Воробець В. Я. - представник, довіреність (№ 01/1450-3-1 від 21.08.14).

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна асоціація" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення 220422 грн. 91 коп., з яких 200000 грн. основного боргу, 8123 грн. 17 коп. пені, 1313 грн. 57 коп. 3 % річних, 10986 грн. 17 коп. інфляційні нарахування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає, подав суду відзив на позовну заяву №01/1543-3-1 від 17.09.14 (вх.№14422/14 від 18.09.14), в якому зазначає про те, що відповідач в повному обсязі сплатив основний борг в сумі 200000 грн. (платіжне доручення №17442 від 15.08.14), та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій. При цьому зазначає про те, роботи згідно договору № 03-02-12-13 від 31.12.2013 р. виконувались в рамках інвестиційного проекту "Впровадження енергозберігаючої і природоохоронних технологій на лінії №2 цементного виробництва" за фінансової підтримки Європейський банком Реконструкції і розвитку та ПАТ "Укрексімбанк".

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

31.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна асоціація" та Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент" укладено договір 03-02-12-13.

У відповідності до п. 1.1. договору, відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання власними силами з матеріалів позивача виготовити та змонтувати на території його підприємства із залученням його обладнання і механізмів газоходи рукавних фільтрів, кожухів, обв'язку рукавних фільтрів.

Згідно п. 2.3. договору, вартість робіт по даному договору, в обсязі наданої відповідачем документації становить 550000 грн. в т.ч. ПДВ 20% (договірна ціна, додаток №1).

Згідно п. 2.4. договору, кінцева вартість робіт по даному договору, буде визначена після уточнення загальної ваги виготовлених газоходів.

Відповідно до п. 2.5 договору, вартість виконаних робіт, щомісяця, оформляється актами приймання виконаних підрядних робіт - форма КБ-2В і довідки форми КБ-3.

Згідно п. 3.1. договору, фінансування і розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

У відповідності до п. 3.3. договору, оплата проводиться відповідачем протягом семи календарних днів після підписання сторонами довідок КБ-2В та КБ-3, з пропорційним відрахуванням авансових платежів від об'єму робіт по виготовленню газоходів.

Пунктом. 5.1. договору передбачено, що вартість виконаних робіт, щомісяця, оформлюється актами приймання виконаних підрядних робіт - форма КБ-2В і довідки форми КБ-3, згідно з фактично виконаним об'ємові розрахунку: - виготовлення газоходів рукавних фільтрів, кожухів, обв'язку рукавних фільтрів 1 т. - 6400 грн. в т.ч. ПДВ 20%; - монтаж газоходів рукавних фільтрів, кожухів, обв'язка рукавних фільтрів 1т. - 2400 грн. т.ч. ПДВ 20%.

На виконання умов договору, позивачем виконано роботи по виготовленню та монтуванню газоходи рукавних фільтрів, кожухів, обв'язку рукавних фільтрів на загальну суму 418179 грн. 56 коп., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач за виконані позивачем роботи своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого утворився борг, який станом на день подання позову становив 200000 грн.

Згідно платіжного доручення №17442 від 15.08.14 відповідачем здійснено оплату на рахунок позивача в сумі 200000 грн.

Отже, станом на день розгляду справи відповідачем в повному обсязі оплачено суму основного боргу за виконані згідно договору 03-02-12-13 від 31.12.13 роботи.

Згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 526 Цивільного Кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України - якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив оплату за виконані позивачем роботи в строки визначені договором, чим спричинив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено оплату боргу в сумі 200000 грн. згідно платіжного доручення №17442 від 15.08.14.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем сплачено 200000 грн. після звернення позивача до суду з позовом, в цій частині основного боргу слід припинити провадження згідно п. 1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 1313 грн. 57 коп. 3 % річних та 10986 грн. 17 коп. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що у випадку прострочення термінів оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі вказаного пункту договору позивач просить суд стягнути з відповідача 8123 грн. 17 коп. пені.

У відповідності до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення у справі, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приписами ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Щодо права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, у відповідності до приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України, зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 19.12.12 у справі №5023/3165/12.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, надавши належну оцінку тій обставині, що відповідачем сплачену суму основного боргу, правовідносини між сторонами виникли в рамках інвестиційного проекту з впровадження енергозберігаючої та природоохоронних технологій, виходячи з інтересів сторін, з урахуванням визнання відповідачем позову, суд вважає за необхідне використати право, надане суду п. 3 статті 83 ГПК України, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 ГК України та зменшити розмір пені на 50 %, задовольнивши вимогу про стягнення пені в розмірі 4061 грн. 58 коп. пені. В решті позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 1313 грн. 57 коп. 3 % річних, 10986 грн. 17 коп. інфляційні нарахування, 4061 грн. 58 коп. пені. В решті позовних вимог - відмовити. В частині позовних вимог про стягнення 200000 грн. основного боргу - припинити провадження.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, у відповідності до приписів встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати по оплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 551, 610, 611, 625, 837, 846, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 218, 230, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 80, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна асоціація" до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення 220422 грн. 91 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422 (ідентифікаційний код 00292988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна асоціація", вул. Київська, 53, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 37689939) 1313 (одну тисячу триста тринадцять) грн. 57 коп. 3 % річних, 10986 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 17 коп. інфляційних нарахувань, 4061 (чотири тисячі шістдесят одну) грн. 58 коп. пені, 4408 (чотири тисячі чотириста вісім) грн. 46 коп. судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення 200000 грн. основного боргу - припинити провадження.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.09.14

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"