Рішення

від 18.09.2014 по справі 910/17642/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17642/14 18.09.14 За позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії

до Київського міського палацу ветеранів

про стягнення 5 526,59 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники: Від позивачаТіхов О.С.(дов. від 11.12.2013) Від відповідачаБарщевська Г.К.(дов. від 22.01.2014) Барщевська О.О.(дов. від 22.01.2014) Лазько О.Ф.(дов. від 05.09.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Черкаської філії ВАТ "Укртелеком" до Київського міського палацу ветеранів про стягнення 5526,59 грн. за невиконання зобов'язання по договору про надання телекомунікаційних послуг № 2235050 від 18.03.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, всупереч умовам укладеного договору та вимогам законодавства, не повністю оплатив надані Позивачем послуги.

Ухвалою суду від 27.08.2014 було порушено провадження у справі № 910/17642/14 та призначено її до розгляду на 11.09.2014.

11.09.2014 в судовому засіданні оголошено перерву на 18.09.2014 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 18.09.2014 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представник позивача подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача:

1. суму основного боргу 4699,52 грн., пені - 109,31 грн., 3% річних - 50,14 грн., індекс інфляції - 437,92 грн., всього 5296,89 грн.

2. стягнути з Відповідача на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Київської міської філії суму судового збору - 1827,00 грн.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позову повністю, оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких фінансується відповідач, припинення оплати послуг виникло з незалежних від відповідача причин.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2013 між публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської міської філії (далі - позивач, Укртелеком) та Київським міським палацом ветеранів (далі - відповідач, абонент) був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг № 2235050(далі договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач прийняти надані послуги та сплатити їх вартість відповідно до діючих тарифів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за укладеним договором щодо оплати наданих позивачем послуг за період з вересня 2013 року по травень 2014 року, чим порушив норми чинного законодавства України.

Згідно з розділом №4 Договору надання Послуг є платним, з застосуванням авансової системи оплати, форма розрахунків безготівкова, з надсиланням рахунків Абоненту.

При цьому сторони у Договорі передбачили, що система оплати наданих послуг місцевого телефонного зв'язку (абонентна система без почасового обліку телефонних розмов; абонентна система з почасовим обліком розмов), яка застосовується Укртелекомом, визначається ним відповідно до технічних можливостей мережі та засобів зв'язку та може змінюватись Укртелекомом в односторонньому порядку шляхом надсилання Абоненту відповідного письмового повідомлення або оприлюднення відповідної інформації на веб-сайті Укртелекому не пізніше ніж за сім календарних днів до запровадження нової системи оплати.

Укртелеком відкриває в системі розрахунків Абоненту особовий рахунок з певним ідентифікаційним кодом, на якому проводяться розрахунки за весь обсяг наданих Абоненту Послуг, у тому числі доступу до мережі Інтернет та передавання даних (за наявності).

Розрахунковий період становить один календарний місяць.

Рахунок за отримані Послуги оплачується Абонентом до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати, та Абонент зобов'язаний до 20 числа поточного місяця здійснити оплату Послуг у розмірі не менше суми Послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді. Укртелеком проводить перерахунок суми до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, виходячи з фактично наданих Послуг у розрахунковому періоді. Залишок авансу переноситься на наступний розрахунковий період.

Отримана від Абонента сума платежу зараховується Укртелекомом у такій послідовності: пеня; борги попередніх періодів; поточні нарахування абонентної плати за користування телефоном та за місцеві розмови, покілометрової плати, плати за надання додаткових послуг цифрових ATC; поточне нарахування абонплати за користування радіоточкою; поточні нарахування за міжміські, міжнародні телефонні розмови; нарахування за телеграми, подані по телефону; поточні нарахування за послуги Інтернет та передавання даних (за наявності); інші послуги, визначені в додатку до цього Договору; контент-послуги: інформаційні, довідкові, замовні, розважальні або інші послуги, в тому числі за кодом послуги 900; аванс на наступний період (зараховується у такій самій послідовності).

Так, залученими до матеріалів справи копіями рахунків та рахунків-актів, з додатками та розшифровкам наданих послуг до них, підтверджується надання Позивачем Відповідачу обумовлених Договором телекомунікаційних послуг у період з вересня 2013 року по травень 2014 року, заборгованість по оплаті яких станом на день розгляду справи складає 4699,52 грн., та є непогашеною на даний час.

При цьому, матеріали справи не містять доказів наявності у Відповідача до Позивача претензій щодо якості та/або обсягів наданих Позивачем Відповідачу телекомунікаційних послуг по Договору у вказаний період, як підстави несплати заборгованості.

Відповідач не заперечує проти отримання послуг наданих позивачем, однак просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу, посилаючись на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких фінансується відповідач, припинення оплати послуг виникло з незалежних від відповідача причин.

Суд зазначає, що обов'язок замовника оплатити надані йому телекомунікаційні послуги в силу вимог чинного законодавства не пов'язаний з наявністю у того необхідних коштів чи станом виконання перед ним зобов'язань іншими особами.

Наявність таких обставин не дає підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ст. 617 ЦК України).

Також, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов'язку з оплати виконаних робіт. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року.

Отже, наявними у матеріалах справи письмовими доказами підтверджується, що Відповідач, замовивши та отримавши послуги за умовами Договору, заперечень проти якості та/або обсягів цих послуг не висловив, проте їх оплату повністю не здійснив (матеріали справи не містять доказів протилежного), а відтак, заявлені позовні вимоги про стягнення 4699,52 грн. основної заборгованості згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України та 193 ГК України визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

До спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України "Про телекомунікації", що набрав чинності 23.12.2003.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у встановлений договором строк свого зобов'язання щодо оплати вартості телекомунікаційних послуг не виконав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання послуг є укладення договору між оператором телекомунікацій та споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно ст. 68 зазначеного Закону, розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою послуги.

Враховуючи вищенаведене, позов у частині стягнення 4699,52 грн. основного боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також позивач в своїй позовній заяві просив застосувати до відповідача штрафні санкції, так як дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Згідно ч. 2 ст. 36 "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати за надані послуги.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з вересня 2013 року по травень 2014 року в розмірі 109,31 грн. за порушення строків оплати наданих послуг по договорам ґрунтуються на законі і договорі.

Матеріали справи свідчать, що основною причиною затримки оплати боргу є відсутність на спеціальному рахунку відповідача у Державному Казначействі України грошових коштів. Тобто затримання перерахунку коштів позивачу сталося не з вини відповідача.

Господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, фінансово-економічний стан в державі, враховуючи відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання через невчасне його фінансування Департаментом соціальної політики м. Києва, якому підпорядкований відповідач, прийшов до висновку про обґрунтованість зменшення розміру пені у зв'язку з наступним:

Оскільки, всі сторони є суб'єктами господарювання, при вирішенні питання про стягнення пені, суд керувався положеннями Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 231 ГК України, у разі якщо порушення строків виконання зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Матеріалами справи доведено, що відповідач неналежним чином виконав умови договору.

Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках (якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора) зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; це ж питання врегульовано і в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, об'єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, враховуючи відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання через невчасне його фінансування Департаментом соціальної політики м. Києва, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання по договору, до 10,93 грн.(10% від заявленої до стягнення суми пені). В решті частини стягнення пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 437,92 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу та 50,14 грн. 3 % річних за період з вересня 2013 року по травень 2014 року ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), оскільки відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 437,92 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу та 50,14 грн. 3 % річних визнає розрахунок позивача обґрунтованим.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати відповідач був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати .

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов 'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов 'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов 'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов 'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005.».

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтями 46- 51 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 46 Бюджетного кодексу України передбачено, що стадіями виконання бюджету за видатками визнаються:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;

5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;

6) використання товарів, робіт та послуг для виконання заходів бюджетних програм;

7) повернення кредитів до бюджету.

Таким чином, законодавство України не прив'язує виконання місцевого бюджету (здійснення платежів) до фактичного надходження коштів розпоряднику. Така стадія виконання бюджету відсутня.

Крім того, відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, установи мають право брати бюджетні зобов'язання щодо видатків бюджету або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні здійснення пріоритетних заходів та з урахуванням платежів, необхідних для погашення зобов'язань минулих періодів, узятих на облік органами Казначейства, якщо інше не передбачено законодавством; обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році. У разі скорочення бюджетних асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів.

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Головного управління державного казначейства у м. Києві чи Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у Відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та відсутності коштів на реєстраційному рахунку не звільняє його від виконання зобов'язань щодо оплати виконаних робіт.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського міського палацу ветеранів (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 11, код ЄДРПОУ 23731686) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, буд. 40, код ЄДРПОУ 01189910) основний борг в сумі 4699 (чотири тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 52 коп., 10(десять) грн. 93 коп. пені, 50(п'ятдесят) грн. 14 коп. 3% річних, 437(чотириста тридцять сім) грн. 92 коп. інфляційних збитків, судовий збір в сумі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д.Головатюк

Рішення підписане 24.09.2014