Рішення

від 17.09.2014 по справі 910/18121/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18121/14 17.09.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРЕЦИЗІЙНІ АБРАЗИВИ"

до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 13 350,36 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Романюк О.В.(директор)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5713369 у розмірі 13 350,36 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.09.2014 порушено провадження у справі №910/18121/14 та призначено до розгляду на 17.09.2014.

Представник позивача в судове засідання 17.09.2014 з'явився, дав пояснення по справі та подав суду уточнення до позовної заяви, в яких зменшив позовні вимоги та загалом просить стягнути з відповідача 12 990,73 грн., в цій частині позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судове засідання 17.09.2014 представник відповідача не з'явився, але через канцелярію суду надіслав клопотання, в якому позовні вимоги в сумі 9 081,55 грн. визнав та не заперечував проти їх задоволення, розгляд справи просив здійснювати без його участі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2012 між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі по тексту - відповідач, страховик) було укладено договір(поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5713369 (далі по тексту - договір страхування).

Предметом за Договором страхування є майнові інтереси позивача, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом: автомобіль марки Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1(далі по тексту - ТЗ). Зазначений ТЗ належить товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРЕЦИЗІЙНІ АБРАЗИВИ" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно положень договору страхування, ТЗ застрахований на випадок дорожньо-транспортної пригоди.

28.03.2013 в м. Вишгороді по вул. Приображенського відбулася дорожньо-транспортна пригода, одним з учасників якої став автомобіль, застрахований полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5713369 у ВАТ НАСК "Оранта".

Як свідчать матеріали справи, 28.03.2013 було повідомлено представництво страховика за адресою вул. Здолбунівська, м. Київ, про страховий випадок та додано ряд документів для матеріалів страхового діла, що зареєстровано за реєстраційним №4378. Після отримання Постанови Вишгородського районного суду Київської області 14 травня 2013 року Позивачем було подано заяву про страхову виплату потерпілого, та додано вищевказану Постанову, а також зазначено реквізити для перерахування коштів.

Доказами вищезазначеного, є лист ГО ТОВ «Гарант-АСІСТАНС», де чітко вказано які документи було подано 28.03.2013, а також лист ТОВ НВП «Прецизійні абразиви» від 14.05.2013 №22, де зазначено які документи додано позивачем.

Після подання всіх потрібних документів страховику, Позивач не отримав жодного повідомлення щодо виплат по страховій справі за реєстраційним №4378.

Після чого, Позивачем повторно було направлено листа від 21.06.2013 до HACK «Оранта» з проханням надати аргументовані пояснення з приводу суми виплат по вище вказаній страховій справі. На що 19.09.2013 Відповідачем направлено на адресу позивача листа № 09-02-09/20586, в якому зазначалося, що Страховиком в найближчий час буде здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 7 138.99 грн., на рахунок в ПАТ «Банк «Київська Русь». Отримувач платежу - ТОВ «НВП «Прецизійні абразиви».

Проте, як свідчать матеріали справи, станом на дату розгляду справи позивачем не отримано страхового відшкодування від відповідача за вказаним вище страховим випадком.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР, із змінами та доповненнями, п. 36.7 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004р. № 1961-IV, із змінами та доповненнями (у подальшому - Закон № 1961-IV), ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (у подальшому - ГПКУ) позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Позивач своїми позовними вимогами визначив: стягнення з відповідача страхового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та пені на користь позивача.

Ціна позову становить 12 990,73 грн.

Відповідно до вимог п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом № 1961-IV порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Позивачем дотримано вимоги ст. 33 Закону № 1961-IV, в частині обов'язку вчинення передбачених дій як учасника дорожньо-транспортної пригоди, а також подано відповідачу документи, передбачені ст. 35 Закону № 1961-IV.

Відповідно до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 Закону № 1961-IV, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Пакет документів поданий для отримання страхового відшкодування датується 28.03.2013. Гранична дата виплати страхового відшкодування як строк у 90 днів із з дня отримання заяви про страхове відшкодування, згідно п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV, становить 28.06.2013.

Проте, станом на день розгляду справи відповідач не здійснив виплати страхового відшкодування на користь позивача.

Відповідно до положень ст. 8 ЗУ «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За умовами Договору страхування, відповідач взяв на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування при настанні страхового випадку, в тому числі за ризиком «ДТП» (за вирахуванням суми безумовної франшизи в сумі 510,00 грн. від страхової суми).

Відповідно до положень ст. 16 ЗУ «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. За змістом ст. 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визнання яких містяться в п. 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 р. №8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998 №16.

Таким чином, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу є висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

Позивачем не подано суду висновку експерта про розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП, проте такий висновок надав відповідач.

Відповідно до звіту про оцінку страхового відшкодування № АІ8394ВК_18.06-4 від 18.06.2013, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Тойота, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 9081,55 грн.

Отже, саме на підставі оцінки експерта суд і задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частинами 1, 2 ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Статтею 26 Закону України «Про страхування» передбачений перелік випадків, в яких страховик має право відмовляти у виплаті страхового відшкодування. Серед іншого зазначеною статтею передбачено, що страховик має право відмовляти у виплаті страхового відшкодування у випадках, передбачених умовами договору страхування, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові. У разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

Відповідно до п.2 ст.12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи визначені полісом № АВ/5713369 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 8571,55 грн.(з урахуванням франшизи за полісом № АВ/5713369).

Отже, факт існування у відповідача обов'язку оплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 8571,55 грн. належним чином доведений, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8571,55 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних в сумі 365,26 грн. та інфляційні збитки в сумі 1487,63 грн.

Суд не погоджується з такими вимогами позивача оскільки, так як відповідно до ст.547 та п.1ч.2ст.551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування, що було завдано третьою особою, отже між сторонами у справі відсутні як договірні зобов'язання, так і грошові зобов'язання.

Оскільки спеціальними законами (Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), які застосовуються до даних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) чи інших санкцій у разі звернення з позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення 3% річних в сумі 365,26 грн. та інфляційні збитки в сумі 1487,63 грн.

При цьому, Положення п. 37.2 ст32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі.

Згідно п.37.2 ст. 32 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ,яка діє у період ,за який нараховується пеня.

Таким чином, п.37.2 ст.32 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів "не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика. Позивач не є в даному випадку ні страхувальником, ні вигодо набувачем за договором страхування № АВ/5713369.

Аналогічна правова позиція закріплена в постанові Верховного суду від 26.09.2012 у справі 4/27-3520-2011 та Вищого господарського суду України від 15.11.2011 у справі №44/157.

У зв'язку з наведеним суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 365,26 грн. та інфляційні збитки в сумі 1487,63 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРЕЦИЗІЙНІ АБРАЗИВИ" задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРЕЦИЗІЙНІ АБРАЗИВИ"(07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Межигірського Спасу, буд. 84, код ЄДРПОУ 13674214) суму страхового відшкодування у розмірі 8 571(вісім тисяч п'ятсот сімдесят одна) грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 1 205 (одна тисяча двісті п'ять) грн. 46 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 24.09.2014