Рішення

від 11.09.2014 по справі 921/850/14-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2014 р.Справа № 921/850/14-г/18 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноземія", вул. Дорошенка, 4/3, смт. Козова, Козівського району, Тернопільської області, 47601

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш-Полюс", вул. Заводська, 1/104, м. Хоростків, Гусятинського району, Тернопільської області, 48240

про cтягнення заборгованості в сумі 400 000 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Пителя В.І. довіреність від 01.09.2014 р.;

відповідача: Пукала В.І., довіреність від 29.08.2014 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноземія" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Наш-Полюс" про cтягнення заборгованості в сумі 400 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору позики №19/12/13-Ч-НП від 19.12.2013р., згідно пункту 6 якого, відповідач зобов'язався до 18.06.2014р., повернути отриману позику, проте свої зобов'язання в частині повернення коштів не виконав, що стало підставою для звернення ТОВ "Чорноземія" із даними позовними вимогами до суду.

Ухвалою господарського суду від 19.08.2014 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 01.09.2014р., який відкладався до 11.09.2014 р.

Представник позивача в судове засідання 11.09.2014р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити, а також супровідним листом (вх.№ 16338 від 09.09.2014 р.) долучив до матеріалів справи витребувані ухвалами суду від 19.08.2014 р. та від 01.09.2014 р. документи.

Представник відповідача в призначене на 11.09.2014 р. судове засідання прибув, згідно усних пояснень, а також поданих письмових відзивів на позов (вх.№ 16508 та №16509 від 11.09.2014 р.) позовні вимоги визнає, вважає їх обґрунтованими та підтверджує наявність боргу в заявленій до стягнення сумі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

19.12.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Чорноземія" (надалі - Позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Наш-Полюс" (надалі - Позичальник), укладено договір позики за № 19/12/13-Ч-НП (далі - Договір), згідно умов якого Позикодавець надає у власність Позичальнику грошові кошти, які за цим договором є національною українською валютою - гривнею, а останній зобов'язується повернути таку саму суму грошових коштів в порядку, на умовах та в строки (терміни), визначені цим договором (п. 1 Договору).

Загальна сума позики становить 4 802 470,00 грн. (п. 2 Договору).

Згідно п. 6 Договору Позичальник зобов'язаний повернути надану позику до 18.06.2014 р.

Строк дії Договору сторонами встановлено - з моменту передання позики або частини позики Позикодавцем Позичальникові і діє до моменту повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань в рамках цього Договору (п.15 Договору).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В силу вимог ст. ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Чорноземія" взяті на себе зобов'язання по договору позики за № 19/12/13-Ч-НП від 19.12.2013 р. виконало шляхом перерахування відповідачу коштів в сумі 4 802 470,00 грн. , що підтверджується наявною у справі завіреною банківською установою копією виписки по особовому рахунку позивача у Тернопільському регіональному відділенні ПАТ "КБ "Хрещатик".

Відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин вважається схваленим у разі, якщо особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, виконання Договору, шляхом перерахування Позикодавцем суми коштів та їх прийняття Позичальником згідно умов даного договору свідчить про схвалення правочину сторонами.

Однак, відповідач в порушення вимог чинного законодавства, зобов'язання щодо повернення позики в строк до 18.06.2014 року виконав частково, у зв'язку з чим, станом на день подання позову (18.08.2014р.), його заборгованість перед позивачем становить 4 668 930,00 грн. , що є порушенням п. 6 Договору.

Наявність станом на 14.08.2014р. заборгованості перед ТОВ "Чорноземія" в сумі 4 668 930,00 грн . підтверджується також долученими до матеріалів справи актом звірки взаємних розрахунків, підписаним без зауважень та заперечень представниками сторін.

Разом з тим, згідно усних пояснень повноважного представника позивача у судових засіданнях, ТОВ "Чорноземія", керуючись своїм правом, встановленим ГПК України для позивача, зокрема щодо формування змісту позовних вимог , визначило ціну позову 400 000,00 грн. посилаючись, при цьому на відсутність коштів для сплати судового збору за всю суму заборгованості відповідача ( 4 668 930,00 грн . ).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що відповідач позовні вимоги визнав, проте доказів погашення заборгованості суду не подав, а тому суд позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш-Полюс" 400 000,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноземія" неповернутої в строк до 18.06.2014 року безвідсоткової позики підлягають до задоволення як правомірно заявлені, документально підтверджені та визнані відповідачем.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Наш-Полюс" (вул.Заводська, 1, офіс 104, м.Хоростків, Гусятинського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 38601043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноземія" (вул. Дорошенка, 4/3, смт.Козова, Козівського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 37822794 - 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. боргу та 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, протягом десяти днів з дня його підписання 12.09.2014 р. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька