Рішення

від 18.09.2014 по справі 910/15715/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15715/14 18.09.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аксофт»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Старгоф»

про стягнення 65808,58 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Дехтяренко С.В. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксофт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Старгоф» про стягнення 71049,43 грн. (68956,00 грн. основного боргу, 1849,73 грн. пені, 243,70 грн. 3% річних).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 19.09.2013 р. № ППА-1309-24 на постачання програмної продукції в електронному вигляді та додаткової угоди до нього в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/15715/14, розгляд останньої призначено на 26.08.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі та документи, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. розгляд справи було відкладено на 11.09.2014 р.

11.09.2014 р. через канцелярію від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі та документи, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, підтримав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 11.09.2014 р. було оголошено перерву до 18.09.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення прохальної частини позовної заяви, у якій просив стягнути з відповідача 65808,58 грн.

За своєю правовою природою вказана заява є одночасно заявою про зменшення та збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказана заява була прийнята судом.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Крім того, суд зазначає, що 18.09.2014 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак воно надійшло після проведення судового засідання, а тому у судовому засіданні не розглядалось та не оцінювалось.

Відповідач відзиву на позов не надав, а тому суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 18.09.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

19.09.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Аксофт» (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Старгоф» (далі - покупець) було укладено договір № ППА-1309-24 на постачання програмної продукції в електронному вигляді (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 2.1 Договору постачальник приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених Договором, передати покупцю програмну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти зазначену програмну продукцію та оплатити її.

Згідно з п. 3.3 Договору підтвердженням факту постачання програмної продукції є акт прийому-передачі продукції, який укладається та підписується уповноваженим представниками постачальника та покупця в день надання постачальником покупцю ключів активації програмної продукції.

Пунктом 3.4.1 Договору передбачено, що у випадку відмови від підписання акту прийому-передачі програмної продукції, покупець повинен протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання цього акту надіслати на адресу постачальника письмове обґрунтування відмови підписання акту, в іншому випадку постачання програмної продукції вважається здійсненим у повному обсязі у зазначений термін та у належній якості, належним чином, та має бути оплачено покупцем у повному обсязі, якщо оплата не була здійснена раніше.

Вартість програмної продукції, передбаченої п. 2.1 Договору зазначається у відповідних Додатках (рахунках-фактурах) до цього Договору (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору загальна вартість програмного продукту складає 81676,00 грн.

Покупець оплачує програмний продукт на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником протягом 30 календарних днів з дати оформлення актів приймання-передачі (п. 7 Додаткової угоди до Договору).

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, поставив відповідачу програмну продукцію, що підтверджується актами приймання-передачі програмного продукту в електронному вигляді № АХ000562 від 16.05.2014 р. та № АХ000563 від 16.05.2014 р., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали досліджувалися у судових засіданнях.

На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунки-фактури № АХ000586 від 16.05.2014 р. на суму 12720 грн. та № АХ 000462 від 09.04.2014 р. на суму 68956,00 грн.

У порушення умов Договору відповідач лише частково оплатив поставлену продукцію на суму 12720,00 грн., грошові кошти в розмірі 68956,00 грн. момент звернення з позовом до суду не сплатив.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач погасив суму основної заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 535 від 01.08.2014 р. на суму 68956,00 грн., у зв'язку з чим позивачем було надано заяву про зменшення позовних вимог в цій частині.

З урахуванням заяви позивача про одночасне зменшення та збільшення розміру позовних вимог, останній просить стягнути з відповідача 260,71 грн. 3% річних, 275,82 грн. інфляційних, 1823,53 грн. пені відповідно до п. 5.2 Договору та 63439,52 грн. пені, відповідно до п. 8 Додаткової угоди до Договору.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8 Додаткової угоди № 1 до Договору у випадку прострочення оплати поставленого програмного продукту, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У той же час, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного постачання програмної продукції постачальник виплачує покупцю на вимогу останнього неустойку у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленої програмної продукції за кожен день прострочення.

Оскільки вказаний пункт Договору стосується відповідальності постачальника, а не покупця, у задоволенні пені у розмірі 1832,53 грн., нарахованої на підставі п. 5.2 Договору, судом відмовлено.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем всупереч умов договору не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк поставлену продукцію, є підставами для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Враховуючи вимоги чинного законодавства та відповідно до умов Договору, суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого остання становить 1823,53 грн.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, 3% річних становлять 260,71 грн., інфляційні - 275,82 грн.

У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 65,52 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Старгоф» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 42, код 36520112) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аксофт» (01033, м. Київ, вул. Горького, 33-в, код 34481687) 260 (двісті шістдесят) грн. 71 коп. 3% річних, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 82 коп. інфляційних, 1832 (одну тисячу вісімсот тридцять дві) грн. 53 коп. пені, 65 (шістдесят п'ять) грн. 52 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 26.09.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова