Рішення

від 17.09.2014 по справі 916/2493/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р.Справа № 916/2493/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.М. Ільєвій

за участю представників:

від позивача - Каракай І.М.,

від відповідачів:

1) ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційного управління морських шляхів" - Хлопко В.Ф.,

2) ТОВ „Моршипсервіс" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) до Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційного управління морських шляхів", Товариства з обмеженою відповідальністю „Моршипсервіс" про стягнення 4073,80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційного управління морських шляхів" про стягнення 4073,80 грн., посилаючись на наступне.

Відповідно до листів-заявок ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" від 30.09.2013 р. та 11.01.2014 р. ДП „Адміністрація морських портів України" в особі адміністрації Одеського морського порту у грудні 2013 р. та січні 2014 р. були надані послуги з підключення з/с „Арабатський" до берегового електропостачання напругою 220В, потужністю 2,5 КВт/год.

На підтвердження наданих послуг уповноваженими представниками ДП „Чоразморшлях" та Адміністрацією були підписані та скріплені печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 708 від 31.12.2013 р. на суму 2 293,82 грн. та № 101 від 31.01.2014р. на суму 1 511,62 грн. При цьому на підставі документів, які підтверджують факт надання у грудні 2013 р. та січні 2014 р. послуг, Адміністрацією були виставлені ДП „Чоразморшлях" рахунки № 561652 від 08.01.2014 р. на суму 2 293,82 грн. (з урахуванням ПДВ 20%) та № 560105 від 07.02.2014 р. на суму 1 511,62 грн. (з урахуванням ПДВ 20%), які були отримані відповідачем 11.01.2014 р. та 12.02.2014 р. відповідно.

Як стверджує позивач, Адміністрацією було надіслано ДП „Чоразморшлях" попередження № 370 від 24.02.2014 р. про наявність у відповідача дебіторської заборгованості перед Адміністрацією (яке було отримано відповідачем 24.02.2014 р.), однак на теперішній час вказані рахунки залишаються неоплаченими відповідачем.

Наразі позивач стверджує, що відповідно до ст. 642 ЦК України між Адміністрацією та ДП „Чоразморшлях" був укладений договір про надання послуг, який є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, позивач вказує, що між Адміністрацією та ДП „Чоразморшлях" виникли правовідносини щодо надання Адміністрацією за заявкою ДП „Чоразморшлях" послуг зі спільного використання електромереж з урахуванням вартості покупної електроенергії і відповідно у ДП „Чоразморшлях" виникло зобов'язання сплатити за надані йому послуги.

Таким чином, сума зобов'язання ДП „Чоразморшлях" перед Адміністрацією за грудень 2013 р. та січень 2014 р. становить 3 805,44 грн..

Наразі позивач наголосив, що вжиті Адміністрацією заходи (претензія за вих. № 20А/3/1-309 від 31.03.2014 р. щодо досудового погашення наявної заборгованості) не призвели до добровільної сплати їх відповідачем у повному обсязі. Згідно відповіді на претензію № 001/305 від 18.04.14 р. ДП „Чоразморшлях" визнало вимоги Адміністрації обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, проте рахунки залишені відповідачем без оплати.

До того ж з огляду на те, що вказані рахунки не були оплачені відповідачем у семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, позивач здійснив нарахування пені в сумі 225,42 грн. за прострочення платежу, а також на підставі ст. 625 ЦК України здійснив нарахування 3% річних в сумі 42,94 грн. за несвоєчасну оплату послуг.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.2014 р. позовну заяву ДП „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2493/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Під час розгляду справи відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що земснаряд „Арабатський", стосовно якого позивачем надавались спірні послуги, перебуває у власності ТОВ „Моршипсервіс" з 04.09.2013 року на підставі свідоцтва на право власності на вказаний земснаряд від „Арабатський". Наразі відповідач зазначив, що оскільки ТОВ „Моршипсервіс" - власником з/с „Арабатський" не було вчинено жодних дій стосовно вищезазначеного земснаряду, то ДП „Чоразморшлях" з метою запобігання виникнення техногенної катастрофи змушене було вживати заходів щодо підключення з/с „Арабатський" до берегового електропостачання на території ДП „Одеського морського торгівельного порту" у причалу № 40.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2014 р. до участі у справі № 916/2493/14 було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Моршипсервіс" в якості іншого відповідача та розгляд справи відкладено на 17.09.2014 р.

Відповідачем - ТОВ „Моршипсервіс" відзив на позов не надано, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи Товариство повідомлялось судом належним чином за адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Однак, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи, надіслана судом ухвала про розгляду справи повернута до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач - ТОВ „Моршипсервіс" вважається належним чином повідомлений судом про розгляд справи.

17.09.2014 р. позивачем були надані до суду письмові пояснення (а.с. 102-103), в яких останній зазначає, що саме ДП „Чоразморшлях" є судновласником (як особа, яка експлуатувала т/х „Арабатський" від свого імені) і власником судна, тому ДП „Чоразморшлях" має сплачувати за надані на його замовлення позивачем послуги.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ст. механіком з/с „Арабатський" ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" ОСОБА_3 були подані до адміністрації Одеського морського порту листи-заявки від 30.09.2013 р. та 11.01.2014 р. щодо підключення з/с „Арабатський" до берегового електропостачання напругою 220В, потужністю 2,5 КВт/год.

В свою чергу ДП „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) вказані заявки прийнято до виконання та у грудні 2013 р. і січні 2014 р. останнім були надані послуги з підключення до берегового електропостачання напругою 220В, потужністю 2,5 КВт/год.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 640, ч. 2 ст. 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на вказані положення ЦК, суд вважає, що між позивачем та відповідачем - ДП „Чоразморшлях" таким чином був укладений договір про надання послуг, який є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як з'ясовано судом, на підтвердження надання послуг уповноваженими представниками ДП „Чоразморшлях" та позивача були підписані відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 708 від 31.12.2013 р. на суму 2 293,82 грн. та № 101 від 31.01.2014р. на суму 1511,62 грн.

В свою чергу на підставі вказаних актів, які підтверджують факт надання у грудні 2013 р. та січні 2014 р. послуг, позивачем були виставлені ДП „Чоразморшлях" рахунки № 561652 від 08.01.2014 р. на суму 2 293,82 грн. (з урахуванням ПДВ 20%) та № 560105 від 07.02.2014 р. на суму 1 511,62 грн. (з урахуванням ПДВ 20%), які були отримані відповідачем 11.01.2014 р. та 12.02.2014 р. відповідно, про що свідчать надані позивачем до суду витяги з журналу вихідної кореспонденції (а.с. 12, 16).

При цьому позивачем було надіслано ДП „Чоразморшлях" попередження № 370 від 24.02.2014 р. про наявність у останнього дебіторської заборгованості перед Адміністрацією, яке було отримано ДП „Чоразморшлях" 24.02.2014 р. Однак, за ствердженнями позивача, виставлені ним вищевказані рахунки не оплачені відповідачем, що стало підставою для звернення до суду із заявленим позовом.

Разом з тим суд вважає, що позивач і ДП „Чоразморшлях" своїми діями, які виявилися у наданні і прийнятті послуг та виставленні позивачем рахунків для оплати цих послуг, підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин на умовах договору надання послуг, відповідно до яких позивач як виконавець зобов'язався на замовлення ДП „Чоразморшлях" надати послугу з підключення з/с „Арабатський" до берегового електропостачання, а відповідач як замовник послуги - оплатити зазначену послугу. Наразі, як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач - ДП „Чоразморшлях" визнає факт укладення вказаного договору, також ним не оспорюється факт існування договірних відносин з позивачем.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем - ДП „Чоразморшлях" наданих позивачем послуг з підключення з/с „Арабатський" до берегового електропостачання є підставою виникнення саме у ДП „Чоразморшлях" зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до вимог чинного законодавства.

Наведені ДП „Чоразморшлях" у своєму відзиві на позов заперечення щодо заявлених вимог з огляду на перебування земснаряду „Арабатський", стосовно якого позивачем надавались спірні послуги, у власності ТОВ „Моршипсервіс" з 04.09.2013 року на підставі свідоцтва на право власності, суд вважає безпідставними. Так, наведені відповідачем обставини не спростовують існування у нього з позивачем договірних відносин, а й відповідно існування у нього як замовника послуги обов'язку оплатити її. Той факт, що, за ствердженнями ДП „Чоразморшлях", власником з/с „Арабатський" - ТОВ „Моршипсервіс" не було вчинено жодних дій стосовно вищезазначеного земснаряду, тому ДП „Чоразморшлях" з метою запобігання виникнення техногенної катастрофи змушене було вживати заходів щодо підключення з/с „Арабатський" до берегового електропостачання на території Одеського морського порту у причалу № 40, не є підставою для покладення на ТОВ „Моршипсервіс" обов'язку по сплаті наданих позивачем послуг, оскільки у вказаного Товариство не існує договірних відносин з позивачем.

За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, ДП „Чоразморшлях" визнає той факт, що послуги з підключення з/с „Арабатський" до берегового електропостачання замовлялися дійсно ним, також ним здійснювались дії щодо підтримки судна в стані життєздатності. Обсяг наданих послуг було погоджено ДП „Чоразморшлях", а згідно відповіді на претензію позивача № 001/305 від 18.04.2014 р. ДП „Чоразморшлях" визнало обґрунтованими вимоги позивача про сплату наданих послуг, проте рахунки залишені відповідачем без оплати.

До того ж відповідно до положень ч. 1 ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах. Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності (ч. 2 ст. 20 КТМ України).

Разом з тим, з наданої капітаном морського порту Одеса інформації у листі від 16.09.2014 р. за № 25А/ДВ-50-644 та завіреної належним чином виписки з Державного суднового реєстру України власником судна „Арабатський" зареєстровано ДП „Чоразморшлях". Таким чином, у розумінні вищезазначених норм чинного законодавства та згідно відомостей Державного суднового реєстру України ДП „Чоразморшлях" визнається і судновласником (як особа, яка експлуатувала з/с „Арабатський" від свого імені), і власником судна (відповідно до виписки з Державного суднового реєстру України).

Так, з огляду на встановлення судом факту невиконання відповідачем - ДП „Чоразморшлях" свого зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з ДП „Чоразморшлях" заборгованості в сумі 3805,44 грн. (2293,82 грн. + 1511,62 грн.).

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем наданих послуг), згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку ДП „Чоразморшлях".

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Наразі суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованої пені в 225,42 грн. з огляду на таке.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом . Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Як випливає зі змісту позову, позивач нарахував пеню на суму боргу по кожному рахунку окремо: за період з 18.01.2014 р. по 16.06.2014 р. (150 дн.) за рахунком № 561652, за період з 19.02.2014 р. по 16.06.2014 р. (118 дн.) за рахунком № 560105, виходячи з облікової ставки НБУ згідно ч. 6 ст. 231 ГК України. В силу вказаної норми закону штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Між тим у вказаній нормі ідеться лише про розмір штрафних санкцій. Проте, сторони спірних договірних відносин взагалі не встановлювали відповідальність за неоплату наданих послуг.

При цьому в силу приписів ст. 547 ЦК України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі. У разі недотримання вказаної вимоги правочин щодо встановлення забезпечення є нікчемним .

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що сторонами спірних договірних відносин не було передбачено забезпечення виконання зобов'язання з оплати послуг пенею, відповідно відсутні підстави для застосування позивачем такої відповідальності у вигляду нарахування пені за невиконання вказаного зобов'язання.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 42,94 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, судом встановлено, що сторонами спірних договірних відносин не передбачено строк виконання зобов'язання з оплати послуг, в свою чергу у такому випадку застосуванню підлягають приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як вказано в п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змін. і доповн.), якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимогу про оплату наданих послуг позивачем було пред'явлено шляхом виставлення рахунків: № 561652 від 08.01.2014 р. на суму 2 293,82 грн. та № 560105 від 07.02.2014 р. на суму 1511,62 грн. В свою чергу відповідач - ДП „Чоразморшлях" з моменту отримання вказаних рахунків 11.01.2014 р. та 12.02.2014 р. відповідно мав їх оплатити у семиденний термін, що не було здійснено ним, внаслідок чого має місце прострочення виконання зобов'язання з оплати послуги, починаючи з 18.01.2014 р. по рахунку № 561652 та з 19.02.2014 р. по рахунку № 560105.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що сторонами спірних договірних відносин не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем - ДП „Чоразморшлях" зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних на існуючу суму боргу по кожному рахунку, а саме:

- за період з 18.01.2014 р. по 16.06.2014 р. (150 дн.) за рахунком № 561652 в сумі 28,28 грн. (2293,83 грн. /100%. х 3%/365 дн. х 150 дн).;

- за період з 19.02.2014 р. по 16.06.2014 р. (118 дн.) за рахунком № 560105 в сумі 14,66 грн.(1511,62 грн. /100%. х 3%/365 дн. х 118 дн).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України" частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача - ДП „Чоразморшлях", та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача - ДП „Чоразморшлях" пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) до Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційного управління морських шляхів", Товариства з обмеженою відповідальністю „Моршипсервіс" про стягнення 4073,80 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційного управління морських шляхів" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, буд. 35; код ЄДРПОУ 01125637) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 38728457) заборгованість в сумі 3805/три тисячі вісімсот п'ять/грн. 44 коп., 3% річних в сумі 42/сорок дві/грн. 94 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1725/одна тисяча сімсот двадцять п'ять/грн. 91 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії ДП „Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2014 р.

Суддя В.С. Петров