Рішення

від 23.09.2014 по справі 127/14862/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/14862/14-ц

Провадження 2/127/5125/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

при секретарі Загурській Т.Ю.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 мотивував позов тим, що він є власником 87/100 часток будинковолодіння АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці, площею 0,0116 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що також належить йому на праві власності. Також за цією адресою розташована ділянка, площею 0,0033 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Разом з тим, було встановлено, що належне йому нерухоме майно, а саме частково житловий будинок «Ж», розташований на ділянці, площею 0,0033 га, кадастровий номер 0510100000:01:005:0140 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належить ОСОБА_3 і фактично займає всю площу ділянки відповідачки. Інша частка будинку АДРЕСА_1 належить відповідачці і розташована на ділянці, площею 0,0413 га. Вважає, що він має право на ділянку, на якій фактично розташоване його нерухоме майно, тому неодноразово звертався до відповідачки із проханням уступити йому свою ділянку, площею 0,0033 га, проте відповідачка відмовляє. На підставі ст.ст. 15, 16, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,0033 га, кадастровий номер 0510100000:01:005:0140 по АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3

30.07.2014 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 із зустрічним позовом про визнання права власності на земельну ділянку, площею 0,0033 га, кадастровий номер 0510100000:01:005:0137, що розташована по АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_2 Зазначила, що в 2014 році з`ясувалось, що ОСОБА_2 зайняв частину її землі, проте вона не може йому віддати цю ділянку без рівноцінної заміни, тому просила в разі задоволення позову ОСОБА_2 задоволити її позов.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 підтримав відповідно до викладених обставин, зустрічний позов визнав. Пояснив, що до подачі позову до суду між сторонами існував спір.

Відповідачка ОСОБА_3 не з`явилась, в позовній заяві зазначила про розгляд справи у її відсутність.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали

справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником 87/100 часток будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1, до складу якого входить: тамбур 2-1, коридор 2-2, кімнати 2-3, 2-4 загальною площею 18,2 кв.м., в т.ч. житловою 13,4 кв.м. в житловому будинку «А»; житловий будинок «Ж» загальною площею 87,6 кв.м. в т.ч. житловою -46,1 кв.м., погріб «п/Ж» (а.с. 8). Також він є власником земельної ділянки, площею 0,0116 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1 (а.с. 9); та земельної ділянки, площею 0,0033 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0510100000:01:005:0137 за тією ж адресою (а.с. 11).

Відповідач ОСОБА_3 є співвласником будинку АДРЕСА_1, а також власником земельної ділянки, площею 0,0413 га за цією ж адресою (а.с. 22) та земельної ділянки, площею 0,0033 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510100000:01:005:0140 (а.с. 13).

Позивач ОСОБА_2 добудував будинок «Ж», 07.05.2014 року отримав свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна - домоволодіння з двох житлових будинків, загальною площею 151,8 кв.м., і згодом з`ясував, що частина його нерухомості знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3, площею 0,0033 га, і майже всю її займає.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

В судовому засіданні не було встановлено наявність відповідних обставин. Мотивами позову є те, що позивач збудував частину свого будинку на земельній ділянці, що належить ОСОБА_3, тому просить визнати право власності на неї, взамін чого відповідачка ОСОБА_3 пред`явила зустрічний позов із вимогами визнати за нею право власності на рівноцінну ділянку, що належить ОСОБА_2

В даному випадку неприпустимим є позбавлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які набули право власності у встановленому законом порядку, оскільки особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК).

В судовому засіданні також не було встановлено існування спору між сторонами, в зв`язку з чим вони не позбавлені можливості вчинити дії щодо набуття, зміни або припинення своїх прав шляхом укладення правочину.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 визначив правовими підставами позову ст.ст. 15, 16, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України.

Дані норми встановлюють правило переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, оскільки земля і розміщені на ній об`єкти нерухомості нерозривно пов`язані між собою. Однак, зазначені норми не визначають порядок такого переходу і не є підставою для скасування правовстановлюючого документу на земельну ділянку. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що підстав для захисту права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 немає, первісний і зустрічний позов задоволенню не підлягають.

Визнання позовів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суперечить закону, тому не може бути прийнята судом до уваги (ч. 4 ст. 174 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 321, 377, 392 ЦК України, ст. ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 174, 212, 214, 215 ЦПК України,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовити.

Судові витрати залишити за сторонами.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області до Апеляційного суду Вінницької області.

Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційні скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

.

Суддя: