Рішення

від 26.09.2014 по справі 927/1421/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

26 вересня 2014 року Справа №927/1421/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікія", вул.Освіти, 4-А, кв.7, м.Чернігів, 14027.

До відповідача: Приватного акціонерного товариства „М'ясо-молочний комплекс „Сіверський", вул.Шевченка, 1-А, с.Чайкіно, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16014

Про стягнення 164605,8 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко К.Ю. дов. №б/н від 01.09.2014;

від відповідача: Акаєва Л.І. генеральний директор на підставі наказу №7/1/06 від 07.06.2011

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 23.09.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Лікія" подано позов про стягнення з ПАТ „М'ясо-молочний комплекс „Сіверський" заборгованості в сумі 120000,00 грн., 23808,60 грн. пені, 3% річних 4458,58грн. та індексу інфляції 16338,62грн.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов договору поставки №3 від 16.04.2013.

23.03.2014 представник відповідача надав суду клопотання від 18.09.2014, в якому просить суд не брати до уваги позовну заяву в частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції та визнав позовні вимоги в сумі 120000,00грн. В клопотанні відповідач зазначає про досягнуту домовленість з директором позивача щодо здійснення оплати за отриманий товар при надходженні коштів від мереж магазинів.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

16.042013 між сторонами було укладено договір поставки №3 (далі - договір) за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним договором вартість.

У п.5.1 договору сторони встановили, що оплата товару здійснюється покупцем по факту передачі товару або з відстрочкою платежу з моменту поставки товару до трьох календарних днів.

За видатковими накладними №3 від 17.04.2013 на суму 6850,62грн., №4 від 18.04.2013 на суму 14266,80грн., №6 від 21.05.2013 на суму 40008,00грн., №7 від 22.05.2014 на суму 22432,03грн., №1 від 03.06.2013 на суму 32400,00грн., №4 від 19.06.2013 на суму 40328,06грн., №1 від 10.07.2013 на суму 50796,00грн., №3 від 08.08.2013 на суму 52814,27грн., №1 від 03.12.2013 на суму 16842,00грн., №4 від 20.12.2013 на суму 15858,00грн., №1 від 02.01.2014 на суму 15012,00грн., №3 від 11.01.2014 на суму 11607,00грн., №7 від 24.01.2014 на суму 9184,50грн., №2 від 14.02.2014 на суму 26888,04грн., №1 від 07.03.2014 на суму 69822,44грн., №4 від 21.03.2014 на суму 22184,10грн., №2 від 11.04.2014 на суму 40974,28грн. відповідач отримав у позивача товар на загальну суму 488268,14грн.

Відповідач з позивачем розрахувався частково в сумі 368268,14грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи №927/1421/14 (а.с.19-28), в наслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 120000,00грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 120000,00грн. боргу є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Як погоджено сторонами у п.6.2 договору у випадку прострочення розрахунків за продані товари покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умова договору про сплату пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (пп.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 №14).

Позивачем розраховано пеню в сумі 23808,60грн. за період прострочення з 21.04.2013 по 31.08.2014.

За перерахунком суду пеня за вказаний період становить 23652,84грн.

Отже, за період прострочення з 21.04.2013 по 31.08.2014 на користь позивача слід стягнути пеню у розмірі 23652,84грн.

В іншій частині вимог про стягнення 155,76 грн. необхідно відмовити, оскільки по видатковими накладним №1 від 10.07.13, № 3 від 06.03.14 пеню нараховано на строк, що перевищує шестимісячний, а також в зв'язку з неправильним застосування позивачем облікової ставки НБУ за 14.04.14.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з травня 2013 року по липень 2014 року позивачем нараховано 16338,62 грн. інфляційних витрат.

Згідно з п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому у розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши викладений у розрахунку суми позову розрахунок інфляційних суд приходить до висновку, що згідно з викладеного вище порядку нарахування та наданих доказів витрати від інфляції складають за період з травня 2013 року по липень 2014 року включно 14979,10 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

В іншій частині вимог про стягнення інфляційних у сумі 1359,52 грн. необхідно відмовити оскільки у червні, липні, серпні та вересні 2013 року мала місце дефляція.

Також за період з 21.04.2013 по 31.08.2014 на користь позивача слід стягнути 4458,58 грн. 3% річних.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено договір у письмовій формі у п. 5.1 якого сторони узгодили строк розрахунку за отриманий товар.

У п.8.5 договору сторонами було установлено, що будь-яка зміна умов повинна бути підписана сторонами і викладена у доповненні до договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів про внесення сторонами у письмовій формі, як це передбачено договором та законом, змін до договору щодо строків розрахунку за отриманий товар, а тому підстави заперечення позову відповідачем до уваги судом не приймаються.

На підставі викладеного позов задовольняється частково з покладенням судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства „М'ясо-молочний комплекс „Сіверський" вул.Шевченка, 1-А, с.Чайкіно, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16014 код 32883575 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікія", вул. Освіти, 4-А, кв.7, м.Чернігів, 14027 код 38590063 (р/р 26000051407102 Філія „Чернігівське регіональне управління "ПАТ Комерційного банку „Приватбанк", МФО 353586), 120 000,00 грн. боргу, 23 652,84 грн. пені, 14 979,10грн. витрат від інфляції, 4 458,58грн. - 3% річних та 3 261,80 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову про стягнення 155,76 грн. пені та 1 359,52 грн. інфляційних витрат - відмовити.

Суддя Ю.В. Федоренко .