Ухвала

від 30.01.2007 по справі 8/187-2454

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/187-2454

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

30 січня 2007 р.                                                                                   № 8/187-2454  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Кравчука Г.А. –головуючого,

Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,    

перевіривши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоростків-Цукор"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід 08.11.2006р.

у справі№ 8/187-2454

господарського судуТернопільської області

за позовомДержавної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області

до1). Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоростків-Цукор"2). Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл"

провизнання недійсним господарського зобов'язання; стягнення з ТзОВ "Інтеграл" в доход держави кошти в розмірі 30 000 грн., одержані як винагорода; стягнення з ТзОВ "Хоростків-Цукор" в доход держави вартість одержаних послуг в розмірі 30 000 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Вищого господарського суду України 26.01.2007р. надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоростків-Цукор" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2006р. у справі № 8/187-2454 Господарського суду Тернопільської області. Вказана постанова суду апеляційної інстанції також оскаржувалась Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеграл", однак ухвалою Вищого господарського суду України від 15.01.2007р. у її прийнятті було відмовлено з тих підстав, що спір в даній справі виник у зв'язку з адміністративними, а не господарськими відносинами, а відтак касаційний перегляд судового рішення в даній справі має здійснюватись Вищим адміністративним судом України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоростків-Цукор" в цій справі також не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання, що існувало між відповідачами –суб'єктами господарської діяльності, та стягнення з відповідачів в доход держави грошових коштів, а саме: з відповідача-2 коштів одержаних ним як винагороду, з відповідача-1 –вартості одержаних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із змісту касаційної скарги позивач не є стороною в спірній угоді, а тому відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України діє як відповідний орган державної влади.

Згідно ст. 10 п.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990  № 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, як подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Таким чином позивач, який  є органом державної податкової служби, виступає у спірних правовідносинах не як суб'єкт господарської діяльності, а як суб'єкт владних повноважень, і спір в даній справі виник у зв'язку з адміністративними, а не господарськими відносинами.

Така ж правова позиція Верховного Суду України в аналогічних справах (постанова Верховного Суду України від 06.09.2005р. у справі №27/110 (36/103) (17/109)).

За вказаних обставин відповідно до приписів ст.3 ч.1 п.п.1, 5, 7, 8, ст.4 ч.2, ст.17 ч.1 п.4, ст.ст.18, 104, 107 Кодексу адміністративного судочинства України юридичну оцінку діям ДПІ як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах має дати відповідний адміністративний суд. Вирішення ж зазначеного питання, з урахуванням приписів ст.12 ГПК України та зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, до компетенції господарських судів не відноситься.

Таким чином касаційний перегляд судових рішень в даній справі має здійснюватись Вищим адміністративним судом України як це визначено ст.210 Кодексу адміністративного судочинства України, а касаційна скарга в цій справі не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України.

Також Вищий господарський суд України позбавлений правових підстав передати касаційну скаргу в цій справі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Так, пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України надає повноваження Вищому господарському суду України передавати до Вищого адміністративного суду України лише ті касаційні скарги, які були подані до набрання чинності вказаним кодексом і не розглянуті Вищим господарським судом України.

При цьому Прикінцеві та перехідні положення вказаного кодексу не надають повноважень Вищому господарському суду України передавати до Вищого адміністративного суду України ті касаційні скарги, які були подані після набрання чинності вказаним кодексом.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 06.10.2005р. №2953-ІV, який набрав чинності 01.11.2005р., касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга в цій справі була подана після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, а тому з врахуванням Прикінцевих та перехідних положень вказаного кодексу не може бути передана з Вищого господарського суду України безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Крім того вказаний Кодекс визначає порядок подачі касаційної скарги та вимоги до неї.

Так, з аналізу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України, а також відповідно до вимог ст.212 цього Кодексу, касаційна скарга в цій справі після набрання чинності вказаним Кодексом має подаватись безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

За вказаних обставин у Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоростків-Цукор" не було правових підстав подавати касаційну скаргу на судове рішення, прийняте в цій справі, до Вищого господарського суду України, а відтак вказана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України чи безпосередньо передана ним до Вищого адміністративного суду України, оскільки касаційна скарга в цій справі має подаватись безпосередньо до Вищого адміністративного суду України за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням викладеного, в прийнятті вказаної касаційної скарги в даній справі до провадження Вищого господарського суду України належить відмовити, касаційну скаргу повернути особі, що її подала.

Керуючись ст.ст.1, 2, 108 ГПК України, пунктом 6 абзацу 2 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Хоростків-Цукор" в прийнятті касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2006р. у справі №8/187-2454 Господарського суду Тернопільської області до провадження Вищого господарського суду України, та повернути касаційну скаргу особі, що її подала.

Головуючий суддя                                                          Г.А. Кравчук

Суддя                                                                             Г.М. Мачульський

           Суддя                                                                             В.І. Шаргало