Ухвала

від 10.09.2014 по справі 815/4213/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4213/14

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

Суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Онищенко О.В., представників відповідача Бондара О.В. та Муляра І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Компанії «Медфарком» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до Компанії «Медфарком» у вигляді ТОВ про стягнення заборгованості по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 2674874,81 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2014 року Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулася до суду з позовом до Компанії «Медфарком» у вигляді ТОВ про стягнення заборгованості по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 2674874,81 грн.

Одночасно з позовною заявою було подане клопотання про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року клопотання про забезпечення позовних вимог від 21.07.2014 року - задоволено. Накладено арешт на майно та грошові кошти, що належать Компанії «Медфарком» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю в розмірі заявлених позовних вимог в сумі 2674874,81 грн. до набрання законної сили судового рішення по цій справі.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Онищенко О.В., представників відповідача Бондара О.В. та Муляра І.І., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Задовольняючи клопотання позивача про забезпечення позову, суд виходив з необхідності забезпечення виконання можливого рішення суду.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Колегією суддів встановлено, що причиною звернення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області з даним позовом стала наявність у відповідача заборгованості по податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 2674874,81 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Згідно ч. 4 ст. 117 КАС України адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За визначенням пункту 94.1 статті 94 цього Кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У пункті 94.2 цієї статті передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 цього Кодексу керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Частиною другою пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: 1)арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; 2)адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна). При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.

Нормами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, встановлена процедура стягнення податкового боргу з розрахункового рахунку платника податків, яка передбачає списання банком суми боргу лише у межах наявних сум на банківському рахунку без блокування розрахунків по банківському рахунку платника податків у випадку недостатності коштів для погашення податкового боргу або їх відсутності.

Отже, реалізація податковим органом своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, який має податковий борг, за умови відсутності у нього майна, необхідного для погашення податкового боргу, разом із зверненням до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу з банківських рахунків відповідає законодавчо визначеній компетенції податкового органу.

Разом з тим, згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України забезпечення адміністративного позову можливе зупиненням дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень або забороною вчиняти певні дії. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, як це зазначено в оскаржуваній ухвалі суду, діючим процесуальним законом не передбачено.

При цьому Колегія суддів зазначає про неможливість посилання на п.п. 20.1.33 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу, як на підставу для забезпечення позову, оскільки даною правовою нормою надано право податковому органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Зазначені вимоги є предметом адміністративного позову, які й повинні бути розглянуті по суті. Результати розгляду такої позовної вимоги відповідно до ст. 158 КАС України повинні бути викладені в постанові суду, а ні в ухвалі про забезпечення позову.

Враховуючи усі обставини справи, колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення адміністративного позову шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача до ухвалення остаточного рішення в адміністративній справі.

Відтак, судова колегія вважає, що судом при постановлені ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 199 та п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову позивачу у задоволені клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Компанії «Медфарком» у вигляді ТОВ задовольнити, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року - скасувати та постановити нову ухвалу.

У задоволенні клопотання Державній податковій інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Компанії «Медфарком» у вигляді ТОВ - відмовити повністю.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов