Рішення

від 22.09.2014 по справі 911/3545/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" вересня 2014 р. Справа № 911/3545/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОТ», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНОРМА», с. Щасливе, Бориспільський район

про стягнення 32 401,11 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Лифар Д.В. - представник, довіреність № 01/07 від 01.07. 2014р.;

відповідач - Кучер М.М. - директор ТОВ «ЛЕНОРМА».

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОТ» (позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНОРМА» (відповідач) про стягнення 32 401,11 грн. заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення №101031/04 від 31.10.2010р., з яких 26959,73 грн. основного боргу, 2279,35 грн. 3% річних та 3 162,03 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.08.2014р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 22.09.2014р.

У судовому засіданні позивач в усних поясненнях позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідача через канцелярію суду надав відзив, у якому частково визнав позовні вимоги, однак зазначив, що по стягненню компенсацій за комунальні послуги Договором не визначений строк їх оплати, а отже строк виконання зобов'язання не настав. Зазначений відзив прийнятий судом до розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

22.09.2014р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

31 жовтня 2010 року між ТОВ «СПОТ» (Суборендар-1) та ТОВ «ЛЕНОРМА» (Суборендар-2) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 101031/04.

Згідно до п. 1.1 Договору, Суборендар-1 передає, а Суборендар-2 приймає в суборенду частину нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект Гагаріна, 23, загальною площею 7,55 квадратних метрів, на дванадцятому поверсі будівлі.

Відповідно до п. 2.1 Договору, вступ Суборендаря-2 у тимчасове користування приміщенням настає з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення.

31 жовтня 2010 року позивач та відповідач підписали акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, проспект Гагаріна, 23.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Суборендар-2 сплачує Суборендарю-1 суборендну плату за один повний календарний місяць в розмірі 200 грн. (в т.ч. ПДВ 33,33 грн. за 1 кв. метр площі приміщення.

Згідно п. 3.2 Договору, Суборендар-2 сплачує Суборендарю-1 суму суборендної плати на поточний рахунок Суборендаря-1 щомісяця авансом до 15 числа поточного місяця за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.4 Договору, нарахування суборендної плати починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення.

Пунктом 3.6 Договору встановлено обов'язок Суборендаря-2 компенсувати Суборендарю-1 суму вжитих Суборендарем-1 комунальних послуг.

Згідно п. 3.7 Договору, сторони щомісячно до 10-го числа наступного місяця погоджують та підписують відповідні акти до Договору.

На виконання умов даного пункту Договору сторони підписували акти наданих послуг, без жодних заперечень з боку відповідача щодо якості, кількості та вартості наданих послуг.

01 вересня 2011 року позивач та відповідач уклали додатковий договір №1 до Договору суборенди нежитлового приміщення № 101031/04, яким встановили розмір суборендної плати за один повний календарний місяць в розмірі 194 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20% - 32.33 грн. за 1 квадратний метр площі Приміщення.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань зі сплати суборендної плати та компенсації за вжиті комунальні послуги, 30 березня 2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією №1 про погашення заборгованості у сумі 9 802,77 грн. за Договором.

25 квітня 2012 року відповідач сплатив за листопад 2010 року, грудень 2010 p., січень 2011 року згідно Договору та рахунків № 522, № 571, № 41 грошові кошти у сумі 5 074,25 грн., чим зменшив суму заборгованості до 4 728,52 грн.

Додатковим договором №2 від 30.04.2012 р. до Договору суборенди нежитлового приміщення № 101031/04, сторони домовилися, що з 01 травня 2012 року загальна площа Приміщення складає 9,3 квадратних метрів, а суборендна плата за один повний календарний місяць протягом строку суборенди становить 1804 грн. 20 коп. в т.ч. ПДВ 20% - 300,70 грн. за всю площу Приміщення.

Як зазначає позивач, на момент звернення з позовом до суду жодних інших платежів за цим Договором відповідач не здійснював, у зв'язку з чим за ним рахувалась заборгованість у розмірі 26 959,73 грн.

Як зазначалось вище, відповідач стверджує, що по стягненню компенсацій за комунальні послуги Договором не визначений строк їх оплати, а отже строк виконання зобов'язання не настав.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що Суборендар-1 самостійно забезпечує роботу в приміщенні систем вентиляції, енерго-, тепло- і водопостачання, а також експлуатації інших інженерних систем (далі - комунальні послуги) протягом всього строку суборенди. Кількість фактично вжитих Суборендарем-2 комунальних послуг, визначається згідно діючих норм і пропорційно площі суборендованого приміщення та компенсуються Суборендарем-2 на підставі отриманих рахунків від Суборендаря-1.

Статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, то останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 1.7. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що підписані відповідачем рахунки за спірний період, які були ним отримані (про що свідчить підпис директора відповідача) містять графу «компенсація комунальних послуг», а отже повинні бути оплачені відповідачем у строки, передбачені п. 3.2. Договору.

До того ж варто зазначити, що матеріали справи містять лист відповідача від 26.04.2012р., в якому останній повністю визнає вимоги позивача по сплаті суборендної плати та компенсації за комунальні послуги за період з листопада 2010 року по березень 2011року. В подальшому заборгованість за цей період була сплачена відповідачем.

У зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що зобов'язання відповідача оплатити спожиті ним комунальні послуги виникли у нього з моменту отримання рахунків від позивача.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно частини першої та п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зважаючи на те, що відповідач, у встановлені договором строки, орендні платежі не вніс, доказів оплати суду не надав, вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, вимога про стягнення 26 959,73 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2279,35 грн. 3% річних та 3 162,03 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 26959,73 грн. основного боргу, 2279,35 грн. 3% річних та 3 162,03 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНОРМА» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Бориспільська,16, код ЄДРПОУ 34248269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОТ» (01133, м.Київ, бул. Лесі Українки, 28; код ЄДРПОУ 31119830) - 26 959 (двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят девять) грн. 73 коп. боргу, 2 279 (дві тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 35 коп. 3% річних, 3 162 (три тисячі сто шістдесят дві) грн. 03 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 26.09.2014р.

Суддя Щоткін О.В.