Постанова

від 22.09.2014 по справі 826/12498/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 вересня 2014 року 11:10 № 826/12498/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. при секретарі судового засідання Сізих Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства «Білевен» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2014 р. № 0003392205 та № 0003402205, за участю представників сторін :

від позивача: Шалашенко Р.Г., Скрипник А.І.

від відповідача: Коваленко А.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Білевен» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2014 р. № 0003392205 та №0003402205.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 31.07.2014 р. № 1804/26-53-22-05-21/32379103 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.08.2014 р. № 0003392205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 12 706,25 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 р. № 0003402205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 67 650,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. Так, в обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, які проводили перевірку з питань дотримання податкового законодавства Приватного підприємства «Білевен» були порушені положення чинного законодавства. Господарські операції позивача є реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі, з огляду на те, що перевіркою встановлено, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту для контрагентів-покупців.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Білевен» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.12.2013 р. по 31.03.2014 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Баста Трейд».

Перевіркою встановлено порушення ПП «Білевен»:

1. п. 138.1, п. 138.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 27755 VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10 165, 00 грн.

2. п. 198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 27755 VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 54 120,00 грн., в т.ч. за грудень 2013 року на 10 700,00 грн., січень 2014 року на суму 17 900,00 грн., лютий 2014 року на суму 5000,00 грн., березень 2014 року на суму 20 520,00 грн.

За наслідками перевірки, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 31.07.2014 р. № 1804/26-53-22-05-21/32379103 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 р. № 0003392205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 12 706,25 грн., в т.ч. за основним платежем 10 165, 00 грн., за штрафними санкціями 2 541,25 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014 р. № 0003402205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 67 650,00 грн., в т.ч. за основним платежем 54 120,00 грн. та за штрафними санкціями 13 530,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України зазначається, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 14.1.181. ст. 181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи ПП «Білевен» зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. Основним видом діяльності є комп'ютерне програмування.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проводилась перевірка ПП «Білевен» по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Баста Трейд» за період з 01.12.2013 р. по 31.03.2014 р.

Господарські відносини між ПП «Білевен» та ТОВ «Баста Трейд» здійснювались на підставі договору про інформаційне-технічне та креативне обслуговування № 2013-08-01 від 01.08.2013 р. (додатків до договору №18, додаток №19, додаток №21, додаток №22, додаток №20, додаток №26, додаток №25, додаток №28, додаток №27, додаток №24, додаток №23, додаток №29, додаток №30, додаток №31, додаток №32, додаток №33, додаток №34, додаток №35, додаток №36).

Згідно умов цього договору замовник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги, прийняти належним чином надані послуги та підписати акт виконавчих робіт/наданих послуг, а виконавець надати послуги належним чином та в обумовлений строк, надати інші послуги про які сторони домовились в додаткових угодах до цього договору, не розголошувати третім особам без дозволу замовника інформацію щодо умов цього договору.

На підтвердження виконання договору № 2013-08-01 від 01.08.2013 р. позивачем надано суду: акти виконаних підрядних робіт за грудень 2013 р., січень 2014 р, за лютий 2014 р., березень 2014 р, звіти про виконання робіт між ПП «Білевен» та ТОВ «Баста Трейд» згідно умов договору за період грудень 2013 р., січень 2014 р, за лютий 2014 р., березень 2014 р.

Розрахунки між сторонами підтверджуються платіжними дорученнями: № 621 від 17.12.2013 р.; № 622 від 17.02.2013р.; № 623 від 19.12.2013 р.;№ 628 від 27.12.2013 р.; № 629 від 27.12.2013 р.;№ 632 від 14.01.2014 р.; № 633 від 14.01.2014 р.;№ 636 від 20.01.2014 р.; № 637 від 20.01.2014 р.; № 638 від 20.01.2014 р.;№ 641 від 29.01 2014 р.; № 647 від 12.02.2014 р.; № 649 від 26.02.2014 р.; № 655 від 06.03.2014 р.; № 656 від 06.03.2014 р.; № 658 від 25.03.2014 р.; № 659 від 25 03.2014 р.; № 660 від 28.03.2014 р.; № 661 від 31.03.2014 р.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.5 Положення № 88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (п. 2.15 цього Положення).

Відповідно до п. 44.1. ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано від Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт № 1263/26-55-22-10/38703922 від 06.05.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Баста-Трейд» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2013 р. по 31.03.2014 р., відповідно до якого встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно податкової звітності, поданої до контролюючого органу інформація про загальну чисельність працюючих на ТОВ «Баста Трейд» відсутня.

Отже, зустрічною звіркою встановлено, що ТОВ «Баста Трейд» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2013 р. по 31.03.2014 р.

Так, підставою для складення акту № 1263/26-55-22-10/38703922 від 06.05.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Баста-Трейд» стало те, що під час виїзду за адресою останнього встановлено, що ТОВ «Баста Трейд» за адресою: 01103, м.Київ, Печерський район, вул. Кіквідзе, буд. 26, кв. 95 не знаходиться, в зв'язку з чим отримати документальне підтвердження щодо порядку відображення в бухгалтерському обліку та податковому обліках господарських відносин з платниками податків за період січень, лютий, березень 2014 року немає можливості.

Водночас суд звертає увагу, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ТОВ «Баста-Трейд» є: м. Київ, Оболонський район, вул. Куренівська, буд.14-Б.

Слід також звернути увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2014 р. по справі № 826/8868/14 за позовом ТОВ «Баста Трейд» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, позов задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м.Києва щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 06.05.2014 р. № 1263/26-55-22-10/38703922. Однак, оскільки доказів набрання вказаним рішенням законної сили немає, суд не може вважати його належним доказом у справі.

Разом з тим, оскільки акт звірки носить лише інформаційний характер, то не може сприйматись судом як належний засіб доказування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентам, з огляду на нижченаведене.

Згідно матеріалів справи, позивачем було укладено договір № 2013-08-01 від 01.08.2013 р. та додатки до нього.

Ознайомившись із вказаними документами, суд зазначає, що в порушення вимог п. 2.5 Положення № 88 деякі додатки не містять підпису директора ПП «Білевін» та печатки підприємства.

Відповідно до п. 4.1 договору № 2013-08-01 від 01.08.2013 р. виконавець повинен завчасно та в повному обсязі надавати замовнику для схвалення оригінал-макет програмного модуля тощо, що розробляються в рамках даного договору.

Однак, доказів, які б підтверджували замовлення (надання вихідних даних), розроблення та затвердження оригінал-макетів сторонами суду не надано.

Також суду не надано доказів, які б свідчили про наявність кваліфікованих працівників, які виконували та/або залучалися до виконання робіт за вищевказаним договором; доказів наявності відповідного устаткування, необхідного для виконання робіт, пов'язаних з розробленням комп'ютерних програм; доказів, які б свідчили про передачу розроблених програм, зокрема, довіреностей на отримання матеріальних цінностей; доказів декларування, нарахування податкових зобов'язань.

Разом з тим, ані в додатках до договору № 2013-08-01 від 01.08.2013 р., ані в актах виконаних робіт не вказано місце виконання робіт, якими силами та засобами виконувалися роботи, період виконання робіт.

Позивачем не надано суду ані комерційної пропозиції, ані прайс-листа послуг, які б дали можливість встановити дійсну вартість договірних послуг.

На підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами в іншому ланцюгу позивачем надано договори на інформаційно-технічне та креативне обслуговування та додатки до них, а також фотоматеріали. Однак, суд критично оцінює надані позивачем документи, оскільки більшість з них не містить підпису та печатки замовника. Фотоматеріали не затверджені уповноваженими представниками сторін.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, наданням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Баста Трейд» за період: 01.12.2013 р. по 31.03.2014 р. на загальну суму 54 120,00 грн. та в порушення 138.1, п. 138.2, пп.138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на суму 10 165,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2014 р. № 0003392205 та № 0003402205, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Приватного підприємства «Білевен» відмовити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Білевен» (код ЄДРПОУ 32379103) решту суми судового збору у розмірі 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 60 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001, Окружний адміністративний суд м. Києва».

3. Виконання постанови в частині стягнення з Приватного підприємства «Білевен» (код ЄДРПОУ 32379103) судового збору розмірі 1461,60 грн. доручити ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук

Повний текст постанови складено 24.09.2014 р.