Рішення

від 23.10.2007 по справі 2-476/07

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №2-476/07

Справа

№2-476/07

РІШЕННЯ

ІМБНБМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2007 року                                                                                     м.

Харків

Московський

районний суд м. Харкова в складі:

головуючого

судді Сиротникова Р.Є.,

при секретарі

Хмельковій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомар" до ОСОБА_1 про

стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство закритого типу „Автомар" звернулось до

суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 51312,7 грн., а

також; 3% (три проценти) річних від простроченої суми у розмірі 3132,53 грн.,

всього стягнути суму в розмірі 54445,23 грн. При цьому позивач посилається на

те, що 24.12.2003 p. AT3T «Автомар» продало відповідачу на підставі видаткової

накладної № АМ-0002591 автомобіль - ЗИЛ НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, шасі №

НОМЕР_2, двигун № Д-245.12С124962 за ціною 52230,00 гривень.

Під час отримання товару 24.12.2003р. відповідач повинен був повністю

розрахуватися за товар, однак, розрахувався за отриманий товар частково у сумі

13060,00 грн., що підтверджується копією чеку касового апарату. Заборгованість

станом на 31.08.2006 р. становить: 39170,00 гривень 00 копійок. До теперішнього

часу відповідач не розрахувався за придбаний автомобіль.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив

стягнути з відповідача суму боргу за придбаний автомобіль з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі - 51312,7 грн.,

а також 3% (три проценти) річних від простроченої суми у розмірі 3132,53 грн.,

всього стягнути суму в розмірі 54445,23 грн., а також стягнути понесені

позивачем судові витрати.

Відповідач проти позову заперечував, пояснивши суду, що дійсно 24.12.2003р.

АТЗТ «Автомар» продало йому на підставі видаткової накладної автомобіль

ЗИЛНОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2, двигун № Д-245.12С 124962, за

ціною 52230,00 гривен. Автомобіль був отриманий відповідачем та зареєстрований

в органах ДАІ, і за вказаний автомобіль покупець розрахувався повністю, а не

частково.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши

матеріали справи та надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Оскільки спірні правовідносини виникли у грудні 2003 року, та існували і в

подальшому, вони регулюються нормами Цивільного Кодексу України у редакції 1963

р. з врахуванням норм Цивільного Кодексу України у редакції 2003р.

Між позивачем та відповідачем була укладена письмова угода купівлі-продажу

автомобілю ЗИЛ НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1 на підставі видаткової накладної №

АМ-0002591 від 24.12.2003р., що відповідає письмовій формі укладення договору

купівлі-продажу у відповідності Цивільним Кодексом України (ЦК України в

редакції 18.07.1963р.).

На підставі рахунку-фактури № АМ-0002031 та вказаної видаткової накладної №

АМ-0002591 відповідач повинен був сплатити за товар суму у розмірі 52230,00

грн. Під час отримання товару 24.12.2003р. відповідач розрахувався частково у

сумі 13060,00 грн., що підтверджується копією чеку касового апарату, та

наданими документами з бухгалтерського обліку.

Відповідно до положень ст. 224 ЦК

УРСР, що діяв на час укладення зазначеної угоди, за договором купівлі-продажу на

підставі видаткової накладної № АМ-0002591 від 24.12.2003р., продавець повинен

був передати майно у власність покупця, а покупець зобов'язаний був прийняти

придбане ним майно та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена ст. 214 ЦК УРСР.

Згідно ст. 214 ЦК УРСР, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Укладення договору купівлі-продажу між АТЗТ „Автомар" та ОСОБА_1 за

вказаною видатковою накладною № АМ-0002591 від 24.12.2003р. та отримання копії

чеку про внесення часткової оплати за автомобіль не заперечується відповідачем.

Також відповідач не заперечував, що позивач, як продавець, виконав всі

необхідні дії передбачені Наказом Міністерства економіки та з питань

європейської інтеграції України від 31 липня 2002 року N 228 „Про затвердження

Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами''

(Зареєстровані в Мінюстиції України 20 серпня 2002 р. за N 681/6969), а саме:

видав сервісну книжку, шсяфукндо про порядок експлуатації, розрахунковий

документ, який засвідчує факт часткової оплати, довідку-рахунок та інші

документи, які є підставою для реєстрації транспортного засобу в органах ДАІ.

Відповідач не надав суду жодного розрахункового документу, які б підтверджували

факт оплати за придбаний ним автомобіль.

Довідка-рахунок серії КГС № 116762, яку видав позивач відповідачу для

реєстрації транспортного засобу, не є доказом оплати за придбаний автомобіль,

оскільки згідно з п.8 „Правил державної реєстрації та обліку автомобілів,

автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів,

мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та

мотоколясок" затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1388 від

7 вересня 1998 року. Довідка-рахунок може підтверджувати лише правомірність

придбання особою транспортного засобу і не є документом, що підтверджує здійснення

касової операції, відповідно до вимог п.п. 3.1.,3.2. Постанови Правління

Національного банку України N 72 від 19 лютого 2001 року „Про затвердження

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні"

Відповідачем не надано жодного доказу відповідно до ст. 60 ЦПК України, на

підтвердження виконання ним своїх зобов'язань по сплаті повної вартості

автомобіля -ЗИЛ НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2, двигун №

Д-245.12С124962, який був предметом договору купівлі-продажу.

На підставі викладеного, суд вважає можливим задовольнити позов АТЗТ

„Автомар" про стягнення з ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 51312,7 грн., а також 3%

річних від простроченої суми у розмірі 3132,53 грн., а всього суму в розмірі

54445,23 грн.

Таким чином керуючись ст.ст. 4, 41, 44, 161, 214, 224 ЦК України в

редакції 1963 року, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства закритого типу

"Автомар" (Україна, м. Харків, вул. Єнакіївська, 19/318, р/р

26005257820000 в ХФ АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351641 код ЄДРПОУ

30360132) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення в сумі -51312,7 грн. (п'ятдесят одна тисяча триста дванадцять грн.

70 коп.), а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 3132,53

грн. (три тисячі сто тридцять дві грн. 53 коп.), всього суму в розмірі 54445,23

(п'ятдесят чотири тисячі чотириста сорок п'ять) гривень 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства закритого типу

"Автомар" судовий збір в загальному розмірі 544,45 (п'ятсот сорок

чотири) гривні 45 коп., а також ЗО (тридцять) гривень витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського

Апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк

з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після

цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4   ст.295 ЦПК України.