Рішення

від 23.09.2014 по справі 904/5959/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.09.14р. Справа № 904/5959/14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Городок, Львівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплаза", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 9 103,41 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплаза" про стягнення заборгованості за договором № 17/03/14 від 17.03.2014 у розмірі 9 103,41 грн.: з яких основний борг - 6 500,00 грн., інфляційні витрати - 65,00 грн., 20% річних - 217,26 грн., пеня - 2 321,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 17/03/14 від 17.03.2014 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.08.2014.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 26.08.2014 на 22.09.2014.

Позивач у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.09.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроплаза" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір № 17/03/14 (а.с.8).

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник замовляє, а перевізник надає послуги по організації і виконанню перевезень автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях та по вивантажуванню-навантажуванню вантажу.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що замовник зобов'язаний надавати вантажи для перевезень на підставі узгодженого "Замовлення на перевезення", що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору, відповідно до договору - заявки № 22042014 від 22.04.2014 (а.с.11) позивач здійснив для відповідача перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Городок (Україна) - m.Dabrowa Gornicza (Польща), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною (CMR) від 23.04.2014 (а.с.12) та актом про надання послуг (виконання робіт) № 26 від 28.04.2014 на суму 6 500,00 грн., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками (а.с.15).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна на послуги узгоджується сторонами в замовленнях на перевезення і вказується у рахунках-фактурах перевізника.

Згідно з договором - заявкою № 22042014 вартість надання послуг з перевезення становить 6 500,00 грн.

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура № 28/04/14/2 від 28.04.2014 на суму 6 500,00 грн. (а.с.13).

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника протягом 5 банківських днів після отримання рахунку-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної, якщо в "Замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати на кожне окреме перевезення.

Всі вищезазначені документи позивачем були направлені відповідачу 06.05.2014, що підтверджується квитанцією Укрпошти (а.с.16).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав вказані документи, підписав акт про надання послуг (виконання робіт) № 26 від 28.04.2014, але суму заборгованості не сплатив, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.1 договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Пунктом 2.1.9 договору встановлено, що замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги перевізника.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6 500,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.5 договору у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1, 4.1 даного договору, замовник виплачує перевізнику пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 01.06.2014 по 31.07.2014 року у сумі 2 321,15 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.20), судом встановлено, що позивачем не вірно нараховану суму пені, оскільки повинна бути застосована формула нарахування пені - "сума боргу х подвійну облікову ставку НБУ х кількість днів прострочення : 100 : 365".

Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України від 14.04.2014 № 212 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 15.04.2014 розмір облікової ставки встановлено на рівні 9,5 %. Таким чином, у період з 01.06.2014 по 16.07.2014 діяла облікова ставка на рівні 9,5 %. 6 500,00 х 9,5 х 2 х 46 : 100 : 365 = 155,64 грн.

Згідно з Постановою Правління Національного Банку України від 15.07.2014 № 417 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 17.07.2014 розмір облікової ставки встановлено на рівні 12, 5 %. Таким чином, у період з 17.07.2014 по 31.07.2014 діяла облікова ставка на рівні 12,5 %. 6 500,00 х 12,5 х 2 х 15 : 100 : 365 = 66,78 грн.

Таким чином, сума пеня, яка підлягає задоволенню становить 222,42 грн. (155,64 + 66,78).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що замовник, що прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою перевізника зобов'язаний сплатити крім суми боргу 20 % річних від простроченої суми.

Позивачем нараховано 20 % річних за період з 01.06.2014 по 31.07.2014 у сумі 217,26 грн. та інфляцінй втрати за червень 2014 у сумі 65,00 грн.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с.19), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення 20 % річних у сумі 217,26 та інфляційних втрат у сумі 65,00 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суму судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 405,80 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплаза" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. К.Маркса, 56; ідентифікаційний код 38291810) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81500, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 6 500,00 грн. основний борг, 222,42 грн. пеня, 217,26 грн. 20% річних, 65,00 грн. інфляційні втрати та 1 405,80 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 29.09.2014

Суддя Я.С. Золотарьова