Рішення

від 17.09.2014 по справі 910/15716/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15716/14 17.09.14

За позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» простягнення 37834,32 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 37834,32 грн, з яких 29395,16грн основного боргу, 3430,52 грн пені, 2057,66 грн штрафу та 2950,98 грн інфляційних втрат.

Позов мотивований тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна від 13.01.2014 відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо внесення орендної плати. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню, штраф та інфляційні нарахування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/15716/14 та призначено розгляд справи на 17.09.2014.

В судове засідання, призначене на 17.09.2014, позивач з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

Оскільки відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди власного нежилого приміщення (офіс №156) у приватної особи (надалі - «Договір»), за умовами розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 75 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_2.

Термін оренди складає 6 місяців з моменту підписання Договору та прийняття приміщення за актом приймання (п. 4.1 Договору).

За актом від 13.01.2014 позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування об'єкт оренди. Копія акта наявна в матеріалах справи.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 789 за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 5.1 Договору орендна плата за користування приміщенням складає 150 грн за 1 кв.м і за складеним сторонами розрахунком договірної ціни становить 11250,00 грн на місяць.

Пунктом 5.2 Договору (в редакції додаткового договору № 2 від 03.03.2014) сторони узгодили, що орендна плата сплачується орендодавцю щомісячно в безготівковому порядку на особовий рахунок останнього в установі Укрсиббанку на підставі підписаного акта виконаних робіт в останній день поточного місяця не пізніше трьох днів для оплати даного виду послуг.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування приміщення, яке є об'єктом оренди за Договором.

З наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання робіт від 31.01.2014 №01/14 на суму 6895,16 грн, від 28.02.2014 №02/14 на суму 11250,00 грн, від 01.04.2014 №03/14 на суму 11250,00 грн, підписаних представниками обох сторін, підтверджується користування відповідачем спірним приміщенням у січні, лютому та березні 2014 року.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем свого обов'язку по сплаті орендної плати за відповідні місяці користування приміщенням виконано не було, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 29395,16 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Факту наявності заборгованості відповідач не спростував, доказів її погашення не надав.

Претензія позивача, вручена відповідачу 03.03.2014, стосовно сплати існуючої заборгованості залишена відповідачем без задоволення.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 29395,16 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3430,52 грн. та 2057,66 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами у розділі 9 Договору передбачено наступну відповідальність орендаря: у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вищенаведеного, в межах періоду нарахування визначеного позивачем, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 593,90 грн.

Вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 2 057,66 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне

Положеннями ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У розділі 9 Договору сторони передбачили, що у випадку нецільового використання приміщення орендар має сплатити штраф у розмірі 20% від суми фактично сплачених орендних платежів.

Умовами Договору не погоджена сторонами відповідальність орендаря у вигляді штрафу за прострочення виконання зобов'язання зі сплати орендної плати.

Посилання позивача на абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, як на підставу для стягнення з відповідача штрафу, судом не приймається, оскільки як зазначено в п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої ст. 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Крім того, положення вказаної статті підлягають застосуванню у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2950,98 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати орендної плати на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд визнає його невірним у зв'язку з тим, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення відповідача.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням вимог чинного законодавства, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 597,29 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 12, ідентифікаційний код 21565278) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (04201, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основну заборгованість у розмірі 29395 (двадцять дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн 16 коп., пеню у розмірі 1 593 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто три) грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 597 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто сім) грн 29 коп. та судовий збір у розмірі 1 621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) грн 83 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.09.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова