Рішення

від 23.09.2014 по справі 910/14053/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14053/14 23.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Масіс Сар";

про стягнення 77 135,26 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Кіляров А.В., представник, довіреність № б/н від 14.05.2014 р.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 72 258,84 грн. основного боргу, 798,51 грн. трьох відсотків річних, 4077,91 грн. пені, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року розгляд справи призначено на 09.09.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року справу № 910/14053/14 передано для розгляду судді Борисенко І. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року справу № 910/14053/14 прийнято до провадження суддею Борисенко І. І., слухання справи призначено на 23.09.2014 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року справу № 910/14053/14 передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року справу № 910/14053/14 прийнято до свого провадження суддею Мандриченком О. В., слухання справи призначено на 23.09.2014 р.

У судовому засіданні 23.09.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося на адресу суду і підтверджує факт направлення ухвали господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Масіс Сар" (покупець) 01.03.2013 року було укладено договір поставки № 453, у відповідності з п. 1.1. якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар для використання у підприємницькій діяльності, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. договору сторони встановили, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Згідно п. 2.6. договору, право власності на товар, а разом з ним і ризик його випадкової загибелі переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару.

Відповідно до п. 4.1. ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, згідно накладних за грудень 2013 - січень 2014 р., позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 72 258,84 грн.

Умовами п.4.3 договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснювати оплату протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару в сумі 72 258,84 грн. не здійснив.

Гарантійним листом № 7 від 05.03.2014 р. відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 72 258,84 грн. та гарантував здійснити оплату до 24.03.2014р.

Однак, станом не день розгляду справи, відповідач заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 72 258,84 грн. не погасив.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 72 258,84 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 72 258,84 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 077,91 грн. пені та 3% річних у сумі 798,51 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 6.7 договору передбачено, що за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, який доданий до позовної заяви, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 4 077,91 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, який доданий до позовної заяви, визнав його обґрунтованим, та задовольняє вимогу про стягнення 3% річних у сумі 798,51 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Масіс Сар" (03040 м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 68; код ЄДРПОУ 37559513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (01135, м. Київ. вул. Чорновола, 12; код ЄДРПОУ 37310549) 72 258 (сімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) грн. 84 коп. основного боргу, 4 077 (чотири тисячі сімдесят сім) грн. 91 коп. пені, 798 (сімсот дев'яносто вісім) грн. 51 коп. 3% річних та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 26.09.2014 р.