Рішення

від 18.09.2014 по справі 910/12936/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12936/14 18.09.14

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поршень КТД"

про стягнення 77 715,22 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Петруньок І.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поршень КТД" (далі -відповідач) про стягнення основного боргу - 69 459,34 грн., 6 792,40 грн. - інфляційних втрат, 1 463,48 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за період з 01.11.2012 року по 01.06.2014 р. було спожито комунальних послуг на суму 69 459,34 грн. та не проведено відповідних розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.07.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03680, м. Київ, б-р. Івана Лепсе, буд. 16.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 р. та від 24.07.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому конверти з ухвалами суду від 27.06.2014 р. та від 24.07.2014 р. повернулися до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.09.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поршень КТД» є власником нежилого приміщення загальною площею 287,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Строкача, б. 9, набутого на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.2009 р. та фактично є споживачем комунальних послуг, які надає Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва.

Як зазначає позивач, протягом спірного періоду, а саме з 01.11.2012 р. по 01.06.2014 р., з метою несплати за фактично спожиті послуги, відповідач ухилявся від укладення Договору на постачання комунальних послуг (з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення) із позивачем.

Позивач, в свою чергу, протягом спірного періоду (з 01.11.2012 р. по 01.06.2014 р.) надавав відповідачу вищезазначені послуги, а останній споживав їх, проте за отримані послуги не розрахувався.

Разом з тим, позивач у 2012 році неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір на надання комунальних послуг та направляв примірник договору, що підтверджується копією поштового конверту, який повернувся до позивача за закінченням встановленого терміну зберігання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що відповідач є власником нежилого приміщення загальною площею 287,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Строкача, б. 9, набутого на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.2009 р. (копію долучено до матеріалів справи).

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва є виконавцем функцій зі своєчасного та якісного надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання та газопостачання для потреб споживачів до об'єктів житлового та нежитлового фонду, у тому числі на об'єкті за адресою м. Київ, вул. Строкача, б. 9.

При цьому, за твердженнями позивача технічна можливість від'єднати приміщення відповідача, що знаходяться в будинку за адресою м. Київ, вул. Строкача, б. 9, від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання відсутня. Відповідачем не доведено протилежного.

Позивач надав відповідачу за спірний період послуги з постачання теплової енергії, холодного і гарячого водопостачання і електроенергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи табуляграмами ПАТ "Київенерго" та ПАТ "Київводоканал".

Відповідач від наданих послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся. Судом також встановлено, що сторони у договірних відносинах не перебувають.

Однак, з матеріалів справи вбачається факт бездоговірного фактичного споживання відповідачем комунальних послуг у період з 01.11.2012 р. по 01.06.2014 р., заборгованість за які складає 69 459,34 грн.

Крім того, факт споживання послуг з постачання теплової енергії, холодного і гарячого водопостачання і електроенергії відповідачем не оспорюється.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - своєчасне та якісне надання послуг, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і визначена саме як обов'язок, а не право сторін, тому сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не є підставою звільнення від від обов'язку оплатити за спожиті послуги.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 затверджено Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, відповідно до п. 7 яких, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку, зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п. 8 яких послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з п. 12 вказаних Правил № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Відповідно до положень п.п. 18, 20 Правил № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відтак, зі змісту вищевикладених положень вбачається, що в контексті оплати послуг з теплопостачання вирішальне значення має насамперед встановлення споживача цих послуг, і тільки у випадку, якщо це неможливо - власника приміщення.

Враховуючи те, що судом встановлено факт споживання відповідачем послуг з постачання теплової енергії, холодного і гарячого водопостачання і електроенергії без укладення договору, то, відповідно до вищенаведених норм закону, на відповідача покладається обов'язок відшкодувати вартість отриманих послуг.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення вартості фактично спожитої теплової енергії, холодного та гарячого водопостачання і електроенергії на суму 69 459,34 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

З наявного в матеріалах справи попередження від 17.02.2014 №233 вбачається, що позивач звернувся до відповідача з попередженням про погашення заборгованості по сплаті комунальних послуг, направлення якого підтверджується копією фіскального чеку №3537 від 18.02.2014 р.

Отже, виходячи з положень ст. 610, ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, та у випадку прострочення, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, нарахованих за весь період прострочення, суд дійшов висновку про його арифметичну правильність, обгрунтованість та відповідність положенням закону, а відтак, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 792,40 грн. - інфляційних втрат та 1 463,48 грн. - 3% річних.

Відтак, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи положення ст. 49 ГПК України, суд покладає судовий збір, сплачений позивачем, на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поршень КТД" (03680, м. Київ, б-р. Івана Лепсе, буд. 16, ідентифікаційний код - 33491982), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, буд. 6, ідентифікаційний код - 03366552) 69 459 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 34 коп. - основного боргу, 1 463 (одну тисячу чотириста шістдесят три) грн. 48 коп. - 3% річних, 6 792 (шість тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.09.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.