Рішення

від 18.09.2014 по справі 910/13280/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13280/14 18.09.14

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ КОМПАНІ"

про стягнення 226 655,23 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Хлівнюк М.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ КОМПАНІ" (далі -відповідач) про стягнення з відповідача 160 877,43 грн. - заборгованості, 54 643,53 грн. - пені та 11 134,27 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за договором №860 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.11.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 04.07.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2014 р., від 24.07.2014 р. та від 04.09.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому, до суду повернулися конверти з ухвалами суду від 04.07.2014 р., від 24.07.2014 р. з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а конверт з ухвалою суду від 04.09.2014 р. до суду не повернувся.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.09.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2012 р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛАВ КОМПАНІ" (орендар) укладено договір №860 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами якого орендодавець на підставі рішення КМР від 22.09.2011 р. №66/6282 передає, а відповідач приймає в оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, об'єкт оренди, який знаходиться за адресою: вул. Мате Залки, буд. №6, літ. А для розміщення кафе з реалізацією підакцизних товарів - 150,30 кв.м., більярдної - 60 кв.м., виробництва продуктів харчування - 701,70 кв.м.

Згідно п. 2.1. договору, об'єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею 912,00 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. договору, за користування об'єктом оренди відповідач сплачує плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору за жовтень 2012 р. становить 47 696,23 грн.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що крім орендної плати відповідач сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди, яка за жовтень 2012 р. складає 1 481,59 грн. на місяць.

Згідно п. 3.6. договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується відповідачем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) - позивача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

У пункті 3.7. договору передбачено, що орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 23.11.2012 р. по 21.11.2015 р.

23.05.2013 р. між сторонами підписано додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору №860 від 23.11.2012 р., за якою сторони погодили, що розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору за січень 2013 р. становить 23 871,93 грн.

08.11.2013 р. між сторонами підписано додаткову угоду про внесення змін та доповнень до договору №860 від 23.11.2012 р., за якою сторони погодили, що об'єкт оренди становить 508,70 кв.м., а орендна плата за серпень місяць 2013 року становить 16 987,64 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2012 р. Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради передало відповідачеві у користування орендоване майно площею 912,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Мате Залки, 6, літ. А, що підтверджується актом прийому-передачі від 23.11.2012 р., а відповідач 08.11.2013 р. повернув Департаменту комунальної власності м. Києва частину майна площею 403,3 кв.м. з користування згідно акту прийому-передачі нерухомого майна, залишивши в користуванні 508,70 кв.м. (копії в матеріалах справи).

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, за період з 01.11.2013 р. по 31.05.2014 р. позивачем було нараховано відповідачеві орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на суму 160 877,43 грн.

При цьому, відповідач вказаної суми не оплатив.

12.06.2014 р. позивачем була направлена вимога відповідачеві №155/1/03-2270 від 11.06.2014 р. про сплату заборгованості за оренду нежитлового приміщення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати орендної плати та компенсації за користування землею, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 160 877,43 грн. Крім того, позивач просить стягнути 11 134,27 грн. 3% річних та 54 643,53 грн. пені за період з 10.12.2013 р. по 31.05.2014 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги за період з 01.11.2013 р. по 31.05.2014 р. відповідач не розрахувався, в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 160 877,43 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №860 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.11.2012 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 160 877,43 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути 11 134,27 грн. 3% річних та 54 643,53 грн. пені за період з 10.12.2013 р. по 31.05.2014 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господасрького кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та пені, суд встановив, що останнім було допущено помилки, оскільки вказані суми нараховано за невірний період та неправильно вказаної суми заборгованості.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 1 038,45 грн. та сума пені у розмірі 5 422,18 грн., розрахованої за період з моменту виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а пеня за період не більше 6 місяців, тобто з 20.12.2013 р. по 31.05.2014 р.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВ КОМПАНІ" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, ідентифікаційний код - 35322437) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код - 03366500) 160 877 (сто шістдесят тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 43 коп. - заборгованості, 1 038 (одну тисячу тридцять вісім) грн. 45 коп. - 3% річних, 5 422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 18 коп. - пені та 3 346 (три тисячі триста сорок шість) грн. 77 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.09.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.