Рішення

від 18.09.2014 по справі 910/12823/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12823/14 18.09.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Прилуктваринмаш-Холдінг"

до Приватного підприємства "Бізнес Стиль"

про стягнення 257 537,26 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Коваленко А.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Прилуктваринмаш-Холдінг" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Бізнес Стиль" (далі -відповідач) про стягнення з відповідача авансу у розмірі 159 600,00 грн., 3% річних у сумі 16 902,00 грн., пені у розмірі 81 035,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо надання послуг за договором від 11.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.06.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 12, оф. 115.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 р. та від 24.07.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, при цьому, конверти з ухвалами суду повернулися до суду з відміткою: «інші причини, що не дали змоги виконати».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представники відповідача були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.09.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2010 р. між Закритим акціонерним товариством "Прилуктваринмаш-Холдінг", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Прилуктваринмаш-Холдінг", ОСОБА_2 та Приватним підприємством "Бізнес Стиль" укладено договір, умовами якого передбачено, що замовники доручають, а відповідач бере на себе зобов'язання надати послуги та представляти інтереси замовників в обсязі та на умовах, передбачених цим договором щодо отримання в судовому порядку сертифікатів відповідності (введення в експлуатацію) та отримання витягів з реєстру нерухомого майна на нежилі будівлі, які знаходяться за адресами: 1. м. Київ, вул. Сирецька, 33 (літери Д, Д-1, Е, Ж, Ж-1, Н, Ф, Ч, Щ); 2. м. Київ, вул. Сирецька, 33 (літери А,Х); 3. м. Київ, вул. Волошська, 3 (літера В).

Відповідно до п. 2.1. договору, відповідач взяв на себе зобов'язання виконати дії щодо отримання Замовниками сертифікатів відповідності та витягів з реєстру нерухомого майна в строк до 11 березня 2011 року, у разі неможливості виконувати роботи по договору через затримку з боку замовника строк виконання подовжується на строк затримки.

Згідно з п. 4.1. договору, загальна вартість послуг відповідача по цьому договору становить 1 436 400,00 грн., що еквівалентно 180 000,00 доларів США, на момент підписання договору.

- 20 000,00 доларів у якості попередньої оплати сплачуються в гривнях відповідно до середнього курсу продажу, з яких 10 000,00 доларів в момент підписання цього договору та 10 000,00 доларів протягом 5 днів з моменту підписання договору;

- 60 000,00 доларів сплачуються у гривнях відповідно до середнього курсу продажу, в момент ознайомлення замовниками з рішенням суду;

- 100 000,00 доларів США сплачуються в гривнях відповідно до середнього курсу продажу в момент отримання замовниками сертифікатів відповідності та витягів з реєстру нерухомого майна на об'єкти.

Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що у разі невиконання обов'язків за даним договором відповідач повертає замовникам отриману від них раніше суму по цьому договору.

З матеріалів справи вбачається, що замовниками 11.11.2010 р. та 18.11.2010 р. було передано відповідачеві 159 600,00 грн., що еквівалентно 20 000,00 доларів США згідно п. 4 договору від 11.11.2010 р., (копії актів підтвердження розрахунків в матеріалах справи).

Проте всупереч умовам договору, зокрема п. 2.1., відповідачем не було надано послуг по отриманню Замовниками сертифікатів відповідності та витягів з реєстру нерухомого майна в строк до 11 березня 2011 року.

Крім того, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27.03.2014 р. у справі №758/15833/13-ц за позовом ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства "Прилуктваринмаш-Холдінг" до Приватного підприємства "Бізнес Стиль" про розірвання договору, було розірвано договір від 11.11.2010 р., укладений між Закритим акціонерним товариством "Прилуктваринмаш-Холдінг", ОСОБА_2 та Приватним підприємством "Бізнес Стиль".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором від 11.11.2010 р., а тому на підставі п. 5.1. договору зобов'язаний повернути позивачеві оплачену суму авансу у розмірі 159 600,00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 16 902,00 грн., пені у розмірі 81 035,26 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором від 11.10.2010 р. позивачем 11.11.2010 р. та 18.11.2010 р. було передано відповідачеві 159 600,00 грн., що еквівалентно 20 000,00 доларів США згідно п. 4 договору від 11.11.2010 р., що підтверджується актами підтвердження розрахунків.

Тому з моменту отримання вказаних коштів, а саме з 11.10.2010 р., відповідач був зобов'язаний розпочати надання послуг та завершити їх до 11.03.2011 р.

Матеріалами справи також підтверджується, що передбачених договором послуг та у вказані строки відповідач не надав.

Судом також встановлено, що договір від 11.11.2010 р., укладений між Закритим акціонерним товариством "Прилуктваринмаш-Холдінг", ОСОБА_2 та Приватним підприємством "Бізнес Стиль" було розірвано на підставі рішення Подільського районного суду міста Києва від 27.03.2014 р. у справі №758/15833/13-ц.

Так, частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, до відсутності правової підстави вищенаведена стаття відносить також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Розірвання договору 11.11.2010 р. і є тією підставою, яка відпала в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, кошти у розмірі 159 600,00 грн. позивачем перераховувались відповідачу на підставі договору 11.11.2010 р., який, в свою чергу, припинив дію, а тому є безпідставно отриманими.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, позивач отримує право вимоги на повернення коштів у розмірі 159 600,00 грн. в день розірвання договору від 11.11.2010 р. та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до відповідача з вимогою про повернення, приймаючи до уваги той факт, що обов'язок відповідача повернути кошти за п. 5.3. договору також відпав у день його розірвання, а тому позивач може реалізувати своє право на отримання суми авансу шляхом подачі позову до суду.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 159 600,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 16 902,00 грн. та пеню у розмірі 81 035,26 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господасрького кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки момент виникнення у відповідача обов'язку з повернення коштів у даному випадку пов'язаний з моментом звернення з позовом до суду, тому відповідачем не прострочено виконання грошового зобов'язання перед позивачем на момент звернення останнього до суду, відповідно його вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 16 902,00 грн. та пені у розмірі 81 035,26 грн. з відповідача визнаються судом необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Прилуктваринмаш-Холдінг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Бізнес Стиль" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 12, оф. 115, ідентифікаційний код - 36219334) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Прилуктваринмаш-Холдінг" (04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 3-В, ідентифікаційний код - 25406453) 159 600 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. - авансу та 3 192 (три тисячі сто дев'яносто дві) грн. 00 коп. - судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.09.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.