Рішення

від 24.09.2014 по справі 912/2920/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 рокуСправа № 912/2920/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2920/14

за позовом: публічного акціонерного товариства "Лавр", м. Сміла, Черкаська область

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Привітний край", м. Світловодськ, Кіровоградська область

про стягнення 82 875,09 грн.

Представники сторін:

від позивача - Артеменко О.П., голова правління (наказ № 4-к від 01.02.2014 р.);

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство "Лавр" звернулось до господарського суду з позовною заявою № 61 від 18.08.2014, яка містить вимогу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Привітний край" заборгованості в сумі 82 997,27 грн., з якої: 74 230,00 грн. основного боргу, 2 580,76 грн. 3% річних та 6 186,51 грн. пені, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням ТОВ "Привітний край" умов договору про надання сільськогосподарських послуг №13/05/13 від 13.05.2013 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 08.09.2014 порушено провадження у справі № 912/2920/14 за даним позовом.

В судовому засіданні 24.09.2014 позивач подав у даній справі заяву, згідно якої просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 82 875,09 грн., з якої: 74 230,00 грн. основного боргу, 5 133,05 грн. пені, 816,53 грн. інфляційних втрат та 2 695,51 грн. 3% річних (а.с. 38).

Вказана заява по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Згідно наведеної норми під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Оскільки, згідно з частиною третьою ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, то у разі прийняття судом зміни в бік зменшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Враховуючи наведене вище, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 24.09.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення.

Відповідач в засідання суду не з'явився, вимог суду не виконав, письмових заперечень або будь-яких пояснень по суті спору суду не надав.

12.09.2014 на адресу господарського суду органом поштового зв'язку повернуто конверт з вкладенням (ухвала від 08.09.2014 про порушення провадження у справі), яка направлялась на адресу відповідача, без вручення адресату з відміткою: "За даною адресою організації не існує".

З матеріалів справи слідує, що ухвала господарського суду про порушення провадження у даній справі направлена на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та за якою товариство з обмеженою відповідальністю "Привітний край" зареєстровано в ЄДРПОУ (а.с. 23-25).

Відповідно до п.п. 3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, господарським судом дотримано вимог процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу в судовому засіданні 24.09.2014 за його відсутності та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.05.2013 між публічним акціонерним товариством "Лавр" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Привітний край" (замовник) укладено договір №13/05/13 (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе проведення сільськогосподарських робіт, а саме: дискування - 90,00 грн. за 1 га на площі; посів - 170,00 грн. за 1 га на площі; культивація - 90 грн. за 1 га на площі та доставка техніки автомобілем КАМАЗ-5320 - 8 грн. за 1 км.

Сторони погодили в п. 2.2. договору, що замовник зобов'язується провести повний розрахунок з виконавцем за весь комплекс робіт.

Пунктом. 2.2. (підпункт "д") передбачено проведення попередньої оплати в розмірі 50% від загальної вартості договору; при виконанні 50% об'єму робіт виконавець проводить оплату повного об'єму робіт.

Даний догові діє з моменту підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1. договору).

Договір скріплено підписами повноважних представників сторін та печатками підприємств.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарський суд встановив, що між позивачем та відповідачем укладено договір, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (пункт 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зазначеного вище договору публічним акціонерним товариством "Лавр" були надані, а відповідачем прийняті відповідні послуги на загальну суму 104 230,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 33 від 08.06.2013 на суму 104 230,00 грн.

Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств (а.с.10).

Позивачем виставлено відповідачеві рахунок № 26 від 13.05.2013 на оплату наданих послуг, який оплачений відповідачем частково сумі 30 000,00 грн. за платіжним дорученням № 10 від 24.05.2013 (а.с.28).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Привітний край" оплату за надані послуги в повному обсязі не здійснено, у зв'язку з чим заборгованість відповідача, станом на момент розгляду спору, за договором №13/05/13 від 13.05.2013 склала 74 230,00 грн.

Оскільки, оплата за виконані послуги відповідачем у повному обсязі здійснена не була, позивач направив на адресу ТОВ "Привітний край" претензію № 119 від 24.12.2014 з вимогою про сплату коштів.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, на час розгляду справи, не надав суду доказів сплати заборгованості за надані позивачем послуги в розмірі 74 230,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Лавр" в частині стягнення з ТОВ "Привітний край" 74 230,00 грн. суми основного боргу за отримані послуги відповідно до договору №13/05/13 від 13.05.2013 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг в повному обсязі не виконав, позивачем заявлено до стягнення з ТОВ "Привітний край" 4 972,39 грн. пені, 816,53 грн. інфляційних та 2 695,51 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати від боржника сплату втрат внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та річних від простроченої суми. Сплата інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг є підставою для застосування до останнього штрафної санкції у вигляді пені.

Визначення пені наведено у частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно якого пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення зобов'язання, у т.ч. неустойкою, вчиняється в письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного розрахунку за виконані роботи, замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.

З огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Як зазначено в пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 N 14 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 816,53 грн., господарський суд враховує, що згідно обґрунтованого розрахунку позивача (а.с.27), що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з червня 2013 по лютий 2014 складає 816,53 грн. та позовні вимоги цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, господарський суд зазначає, що позивачем в даному випадку неправильно визначено період прострочення для нарахування відповідних сум.

При розрахунку вказаних сум, господарський суд враховує, що за правилами ст. ст. 253, 255 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його почато; якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

На підставі викладеного, враховуючи наявні у справі докази та в межах розрахунку позивача (а.с. 27), є правильним наступний розрахунок пені і 3% річних:

граничний строк оплати вартості послуг, наданих згідно акта виконаних робіт № 33 - 08.06.2013; період прострочення для нарахування пені з 09.06.2013 по 08.12.2013 на суму боргу 74 230,00 грн., період прострочення для нарахування 3% річних з 09.06.2013 по 18.08.2014 на суму боргу 74 230,00 грн., що становить: пеня - 4 972,39 грн., річні - 2 660,08 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Привітний край" 82 997,27 грн., з якої: 74 230,00 грн. основного боргу, 2 580,76 грн. 3% річних та 6 186,51 грн. пені підлягають частковому задоволенню в сумі 82 679,00 грн., з яких: 74 230,00 грн. сума основного боргу, 4 972,39 грн. пені, 816,53 грн. інфляційних втрат та 2 660,08 грн. 3% річних. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Привітний край" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, 96, ідентифікаційний код 38246401) на користь публічного акціонерного товариства "Лавр" (20704, Черкаська область, м. Сміла - 4, вул. Ржевська, 9, ідентифікаційний код 05491600) - 82 679,00 грн., з яких: 74 230,00 грн. сума основного боргу, 4 972,39 грн. пені, 816,53 грн. інфляційних втрат та 2 660,08 грн. 3% річних, а також 1 827,00 грн. судового збору

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.09.2014.

Суддя В.В.Тимошевська