Рішення

від 17.09.2014 по справі 922/2717/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р.Справа № 922/2717/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Пустовалова І.С.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Мерефа до Приватного підприємства "Промислова українсько-національна компанія транспортування і реалізації", м. Харків про стягнення 20886,83 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 19182,00 грн. збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 04/03/002, укладеного між сторонами 04.03.2013 року. Крім того, просить суд стягнути з відповідача 959,10 грн. пені та 745,73 грн. інфляційних. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

04.03.2013 року між сторонами був укладений договір поставки № 04/03/002 (далі Договір № 04/03/002), відповідно до предмету якого, відповідач (Постачальник за договором) зобов'язався поставити та передати у власність позивача (Покупець за договором) щебінь різних фракцій та відсів.

Відповідно до п. 2.2 Договору № 04/03/002, ціна на продукцію включає в себе вартість продукції, вартість залізничного тарифу, податки та обов'язкові збори та узгоджується сторонами на підставі заявок на відвантаження продукції та виставлених рахунків на оплату.

Сторони домовилися, що поставка продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ до станції призначення "Мерефа - Південна" (п. 4.1 Договору № 04/03/002), оплата продукції проводиться Покупцем на умовах 100% попередньої оплати на поточний рахунок Постачальника (п. 6.1 Договору № 04/03/002). Строк поставки - 7 днів з моменту оплати.

07.03.2013 року на підставі рахунку на оплату від 04.03.2014 року № 7, Покупцем було здійснено оплату щебеню гранітного фракції 5-25 мм у кількості 138 тонн за ціною 139,00 грн. на загальну суму 19182,00 грн., про що було повідомлено Постачальника для відвантаження оплаченої продукції.

Проте, Постачальник не виконав свої зобов'язання за Договором № 04/03/002, незважаючи на численні звернення Покупця. При цьому Відповідач не відмовлявся від обов'язку поставки продукції, підтверджував наміри виконати свої зобов'язання за договором, але завжди відкладав на невизначений строк з різного роду причин - відсутність продукції, недостатність коштів для оплати тарифів перевезення, відрядження тощо.

У грудні 2013 року після численних усних перемов Позивач звернувся до Відповідача з письмовою вимогою-претензією поставити та відвантажити на його адресу до станції призначення "Мерефа - Південна" оплачену ще у березні поточного року продукцію - щебінь гранітний фракції 5-25 мм у кількості 138 тонн за ціною 139,00 грн. на загальну суму 19182,00 грн., але відповіді не надійшло.

25.06.2014 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено ще одну претензію з пропозицією мирного врегулювання спору у досудовому порядку спору, а саме, повернути суму збитків з урахуванням штрафних санкцій (пені) за несвоєчасну передачу продукції, які передбачені п. 8.3 Договору № 04/03/002 і становить 0,1% вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочки, але не більше 5% від загальної вартості недопоставленої продукції. Але до теперішнього часу ані продукції, ані перерахованих грошей суми збитків від ПП "ПУНКТІР" не надходило.

Пунктом 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно п. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлені загальні умови виконання зобов'язання - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України), - частиною 1 якої передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 ГК України, в редакції яка діяла на момент укладення договору поставки, умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Наслідки порушення зобов'язання, в тому числі з поставки товару з порушенням строків, які встановлені договором, визначаються також й загальними нормами цивільного законодавства (ст.ст. 611, 612 ЦК України).

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу врегульовано ст. ст. 665, 666, 670, 672, 678, 684, 686 ЦК України. Право покупця відмовитися від договору поставки врегульовано ст. 268, 270 ГК України.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право, зокрема, на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі. При цьому сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

Частиною 2 ст. 217 ГК України визначені такі види господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (ч. 1 ст. 230 ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20886,83 грн. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Промислова українська національна компанія транспортування і реалізації" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, корп. Б, оф. 1010; код ЄДРПОУ 35349878) на користь ФОП ОСОБА_2 (62472, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) - 20886,83 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22 вересня 2014 року.

Суддя С.Ч. Жельне