Рішення

від 25.09.2014 по справі 925/1589/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 925/1589/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Чепурна С.А. - за довіреністю;

від відповідача: Кириченко М.О. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Картон-Гофра" до товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Буд" про стягнення 376 718,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 376 718,56 грн., з яких:

- 237 039 грн. заборгованості за неповернутою позикою;

- 12 461,93 збитків від інфляції за несвоєчасно повернуту позику нарахованих за період з 30.04.2014 по 22.08.2014 року;

- 11 949,36 грн. 16 % річних, за несвоєчасно повернуту позику, нарахованих за період з 30.04.2014 року по 22.08.2014 року;

- 81 778,46 грн. пені за несвоєчасно повернуту позику, нарахованих за період з 30.04.2014 року по 22.08.2014 року;

- 19 008,87 грн. несплачених відсотків за користування позикою за період з 01.03.2014 року по 22.08.2014 року;

- 490,15 грн. збитків від інфляції за несвоєчасну сплату відсотків за користування позикою, нарахованих за період з 31.03.2014 року по 22.08.2014 року;

- 636,27 грн. 16 % річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування позикою, нарахованих за період з 31.03.2014 року по 22.08.2014 року;

- 4 354,48 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування позикою, нарахованих за період з 31.03.2014 року по 22.08.2014 року на підставі укладеного між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги від 28.02.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги лише в частині основного боргу визнав повністю, про що надав відзив на позов.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2014 року між сторонами по справі було укладено договір (а.с. 16, далі - Договір) про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позивач (далі -Позикодавець) передав відповідачу (далі - Позичальник) поворотну фінансову допомогу у вигляді грошових коштів, а Позичальник зобов'язався повернути суму позики у визначений даним договором строк та сплатити відсотки за користування коштами (п. 1.1 договору).

Позичальник зобов'язався сплатити Позикодавцю 22 % річних за користування позикою. Відсотки сплачуються щомісяця до 30 числа поточного місяця, з дня надходження суми позики до дня її повернення (п. 1. 2 договору). Загальна сума позики становить за даним договором 237 039 (двісті тридцять сім тисяч тридцять дев'ять) грн. (п. 2.1 договору).

Згідно п. 4.1. Договору термін користування позикою встановлений до 30.04.2014 року. Термін повернення позики може бути скорочений в односторонньому порядку за бажанням Позичальника. Позичальник має право достроково повернути позику повністю або частково, при цьому відсотки за користування позикою сплачуються за фактичний час користування коштами (п. 4.2 договору).

Згідно розділу 5 Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1 договору). Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору та не зупиняє нарахування відсотків за користування коштами, здійснюється до дня повернення позики ( п. 5.2 договору).

Доказів визнання даного договору недійсним чи його розірвання, сторонами у справу не надано і заперечень з цього питання в ході розгляду справи не висловлено.

Матеріалами справи підтверджується, що позику в загальній сумі 237 039,00 грн. позивачем відповідачу надано, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 954 від 28 лютого 2014 року на суму 900,00 грн. ;

- № 962 від 06 березня 2014 року на суму 100 000,00 грн.;

- № 963 від 06 березня 2014 року на суму 1 000,00 грн.;

- № 981 від 18 березня 2014 року на суму 9 000,00 грн.;

- № 986 від 19 березня 2014 року на суму 43 000,00 грн.;

- № 1002 від 26 березня 2014 року на суму 54 085,00 грн.;

- № 1059 від 16 квітня 2014 року на суму 9 800,00 грн.;

- № 1077 від 23 квітня 2014 року на суму 19 254,00 грн. із посиланням на договір між сторонами від 28.02.2014 р. у рядку призначення платежу.

Заперечень проти неотримання коштів позики відповідач суду не надав. Позичені кошти повернуті позивачу 30.04.2014 року не були, з чого і виник спір.

Борг за отриманою позикою у відповідача таким чином складає 237 039 грн., які позивач просить стягнути з відповідача примусово, оскільки строк виконання зобов'язання є таким, що настав.

За своїм юридичним змістом кладений між сторонами договір є договором позики та відповідає змісту ст.1046, 1047 ЦК України про те, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір від 28.02.2014 р. про надання поворотної фінансової допомоги сторонами виконувався, однак відповідач свої зобов'язання повністю не виконав, не повернувши позивачу кошти за отриманою позикою.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного Кодексу України, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання для відповідача по проведенню повного розрахунку за отриманою поворотною фінансовою допомогою є таким, що настало з 30.04.2014 р., доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідачем суду не надано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 237 039 грн. заборгованості за отриманою поворотною фінансовою допомогою.

В цій частині позовні вимоги відповідачем визнані повністю.

Згідно п. 1.2 договору Позичальник зобов'язався сплатити Позикодавцю 22 % річних від суми користування позикою, відсотки сплачуються щомісяця до 30 числа поточного місяця, з дня надходження суми позики до дня її повернення.

За доводами позивача, заборгованість по простроченим відсоткам станом на 22.08.2014 року за період з 01.03.2014 року становить 19 008,87 грн. з урахуванням часткового надання позивачем відповідачу позикових сум.

Суд, перевіривши нарахування позивачем відсотків за користування коштами позики, встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов в цій частині, оскільки доказів проведення розрахунків за відсотками відповідач суду не надав і строк виконання цього зобов'язання вже є таким, що настав.

Чинним законодавством не забороняється встановлення відсотків за користування коштами позики у відносинах між юридичними особами.

У відповідності до п. 7.2. Договору між сторонами, за порушення строку повернення позики та несвоєчасної сплати відсотків, передбачених пунктами 1.2 та 4.1 Договору, Позичальник сплачує на користь Позикодавця пеню в розмірі 0,3 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 81 778,46 грн. пені за несвоєчасне повернення позики за період з 30.04.2014 року по 22.08.2014 року та 4 354,48 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування позикою за період з 31.03.2014 року по 22.08.2014 року.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності п. 4 ст. 231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З приводу розміру пені за порушення зобов'язання сторонами було узгоджено нарахування пені в розмірі 0,3%.

Однак, у відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", хоча розмір пені встановлюється у договорі за згодою сторін, однак при сплаті пеня не повинна перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період нарахування пені.

Також згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені припиняється через шість місяців з часу, коли зобов'язання мало бути виконане.

Оскільки законом встановлено максимальний розмір пені, яка може бути стягнута з боржника за порушення виконання грошового зобов'язання, то нараховану позивачем до стягнення пеню слід обмежити подвійною обліковою ставкою НБУ.

За належним розрахунком пеня по кредиту становить лише 15 631,59 грн., а пеня по процентах -- 711,86 грн. за визначені позивачем періоди, які і підлягають до примусового стягнення із відповідача.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач просить суд стягнути з відповідача борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, а також 16 % річних від простроченої суми по ст. 625 ЦК України.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних в сумі 12 461,97 грн. за період з 30.04.2014 року по 22.08.2014 року встановив неправильність їх нарахування, оскільки за належним розрахунком інфляційне збільшення суми основного боргу становить 14 457,98 грн.

Оскільки позивач не збільшив свої позовні вимоги в цій частині, то до стягнення належить 12 461,97 грн. інфляційних на суму основного боргу за позикою.

Також за належним розрахунком інфляційні на суму процентів за кредитом становлять 628,86 грн. проти нарахованих позивачем лише 490,15 грн. Однак і в цій частині позову позивач свої вимоги не збільшив, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 490,15 грн. інфляційних по процентах за користування позикою.

В пункті 7.4 договору сторонами визначено, що у разі порушення Позичальником строку сплати відсотків, передбаченого п. 1.2 договору, останній без вимоги сплачує суму боргу Позикодавцю з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 16 % річних від простроченої суми, що відповідає ст. 625 ЦК України.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем 16 % річних за період з 30.04.2014 року по 22.08.2014 року в сумі 11 949,36 грн. на суму основного боргу та в сумі 636,27 грн. за період з 31.03.2014 року по 22.08.2014 року, встановив, що розрахунок проведено вірно, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Заперечень проти доводів позивача відповідач суду не надав, позовні вимоги частково визнав.

Суд вважає, що правомірність позовних вимог позивач довів зібраними по справі доказами.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 237 039,00 грн. позики, 19 008,87 грн. відсотків за користування позикою, 12 461,97 грн. інфляційних на суму позики, 490,15 грн. інфляційних на відсотки за користування позикою, 11 949,36 грн. як 16% річних на суму позики та 636,27 грн. як 16 % річних на суму відсотків за користування позикою на підставі ст. 625 ЦК України, 15 631,59 грн. пені за позикою, 711,86 грн. пені за відсотками за користування позикою на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги від 28.02.2014 року.

В решті вимог у задоволенні позову слід відмовити через безпідставність нарахування сум до стягнення.

На підставі ст. 49 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача належить 7 354,37 грн. сплаченого судового збору повністю, оскільки спір виник з вини відповідача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Буд" (ідентифікаційний код 35579712, м. Черкаси, вул. Горького, 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Картон-Гофра" (ідентифікаційний код 38518343, м. Київ, вул. Дмитрівська, 44-а) -- 237 039,00 грн. позики, 19 008,87 грн. відсотків за користування позикою, 12 461,97 грн. інфляційних на суму позики, 490,15 грн. інфляційних на відсотки за користування позикою, 11 949,36 грн. як 16% річних на суму позики та 636,27 грн. як 16 % річних на суму відсотків за користування позикою на підставі ст. 625 ЦК України, 15 631,59 грн. пені за позикою, 711,86 грн. пені за відсотками за користування позикою на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги від 28.02.2014 року, а також 7 354,37 грн. на відшкодування судового збору.

3. В решті вимог відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 29 вересня 2014 року

Суддя Н.М. Спаських