Ухвала

від 18.09.2014 по справі 804/10012/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 18 вересня 2014 рокусправа № 804/10012/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Чередниченко В.Є.                     суддів:                     Коршуна А.О.  Кругового О.О. за участю секретаря судового засідання:          Кязимової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі №804/10012/13-а за позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до приватного підприємства «Омар» про припинення юридичної особи, -                                                                            ВСТАНОВИВ: Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі – ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська) 23 липня 2013 року звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «Омар» (далі – ПП «Омар»), в якому просить припинити юридичну особу ПП «Омар».            В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи ПП «Омар» за вказаним її місцезнаходженням, що відповідно до пункту 5 частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем після виявлення відсутності ПП «Омар» за місцезнаходженням в порушення вимог пункту 12.4 та пункту 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09 грудня 2011 року заходи щодо встановлення його фактичного місцезнаходження не вживалися. Вказує на те, що інформації про неподання протягом року податкової звітності ПП «Омар»  позивачем до суду надано не було, та у підприємства наявна переплата у розмірі 1751,57    грн., що в свою чергу підтверджує факт реальності існування суб'єкта господарювання, здійснення ним підприємницької діяльності та сплати податків, а отже наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису щодо відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням не є достатнім і безперечним доказом для винесення судового рішення про припинення юридичної особи. Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами позивача викладеними в адміністративному позові щодо необхідності прийняття судового рішення про припинення юридичної особи ПП «Омар». Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ПП «Омар»  (код ЄДРПОУ 31537815)  зареєстроване у якості юридичної особи, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ПП «Омар» перебуває на обліку в ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ та є платником податків. Відповідно до довідки про стан розрахунків перед бюджетом ПП «Омар» у підприємства наявна переплата у розмірі 1751,57 грн. (а.с.5). Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21 вересня 2012 року внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський р-н, вул. Саранська, б. 93. (а.с.4). Начальником ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ винесено розпорядження № 19-р від 04 червня 2013 року щодо зобов'язання звернутись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою про припинення юридичної особи ПП «Омар» (а.с.6) . Припинення юридичної особи ПП «Омар» є предметом спору переданого на вирішення суду. Суд апеляційної інстанції проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволені позову, однак з інших підстав. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.п. 20.1.37 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності. Згідно з пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів. Звернення суб'єкта владних повноважень із позовом у передбачених законом випадках мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження державні органи можуть лише з метою, з якою це повноваження надано. Тобто, звернення контролюючих органів з позовами, що передбачені, зокрема, нормами пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України, повинно кореспондувати із покладеними на контролюючі органи функціями. Функції контролюючих органів визначені  статтею 19-1 Податкового кодексу України. Відповідно до підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2 ст. 19-1  Податкового кодексу України, контролюючи органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів. За визначенням пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У свою чергу, способи здійснення податкового контролю встановлені статтею 62 Податкового кодексу України. До таких способів належать: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірки та звірки відповідно до вимог цього  Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.           Відтак, здійснення податковими органами повноважень, передбачених нормами пункту 67.2  статті 67 Податкового кодексу України, повинно бути зумовлено виконанням цими органами функцій щодо податкового контролю. Враховуючи, що основною метою податкового контролю є забезпечення належного виконання податкових обов'язків щодо визначення та сплати грошових зобов'язань, звернення податкового органу із позовом на підставі норм пункту 67.2  статті 67 Податкового кодексу України  повинно бути спрямоване на запобігання та припинення податкових правопорушень, які пов'язані із неналежним визначенням та сплатою грошових зобов'язань платником податків або невиконанням ним інших податкових обов'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади. Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка передбачає порядок державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням. Вказана вище норма не містить імперативного застереження щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи з наведеної підстави, а тому подання такого позову податковим органом повинно бути обумовлено виконанням покладеного на нього обов'язку. Із положень ст.  20, ст.  21, ст.  67 Податкового кодексу України  випливає, що податкові органи мають право звертатися до суду з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а лише в тих випадках, коли звернення до суду із позовом зумовлено необхідністю виконання покладених на них завдань і функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане. Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що припинення юридичної особи є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушення податкового законодавства або його припинення, а не засобом забезпечення обліку платника податків. Податкові органи вправі звертатися з вимогою про припинення юридичної особи у разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до податкових органів податкових декларацій та інших документів фінансової звітності, згідно із вимогами законодавства. При цьому, сама по собі наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням не є свідченням провадження платником податків діяльності, спрямованої на ухилення від оподаткування, а відтак не може бути матеріально-правовою підставою заявленої податковим органом вимоги щодо припинення юридичної особи ПП «Омар». В свою чергу, податковим органом не надано до суду жодного доказу неподання відповідачем протягом року податкової звітності. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що посилання позивача на наявність у Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, як на підставу для припинення юридичної особи ПП «Омар», є безпідставними. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення  без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -                                                                УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі №804/10012/13-а - без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.           Повний текст ухвали виготовлений 19 вересня 2014 року. Головуючий:                                                            В.Є. Чередниченко           Суддя:                                                            А.О. Коршун           Суддя:                                                            О.О. Круговий