Ухвала

від 23.09.2014 по справі 814/156/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

23 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/156/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Колос" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фермерське господарство "Колос" звернулося до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302301 від 17 липня 2012 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року адміністративний позов Фермерського господарства "Колос" задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000302301 від 17 липня 2012 року.

В апеляційній скарзі Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що в період з 31 травня 2012 року по 21 червня 2012 року співробітниками Жовтневої МДГТІ Миколаївської області було проведено планову виїзну документальну перевірку Фермерського господарства «Колос».

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 02 липня 2012 року №441/22-30405651, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1, п. ст. 4, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року, п. 198.2, п. 198.6. ст. 198, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302301 від 17 липня 2012 року відповідно до якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) у розмірі 727 807 грн. 50 коп. (582 230 грн. 00 коп. - за основним зобов'язанням, - 5 557 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок відповідача про недійсний характер угод, які були укладені позивачем із контрагентами-постачальниками за перевіряємий період - ТОВ «Промінтекс» та ПП «Рембуд Групп», а також наявність порушення в ході реалізації в 2010 року двох зернозбиральних комбайнів Дон-1500Б 2006 р.в. за ціною нижчою, ніж вони були придбані у попередньому перевіряємому періоді.

На думку відповідача ці порушення сталися в результаті того, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 липня 2011 року між ФГ «Колос» та ПП «Рембуд Групп» був підписаний договір №27-07/11 на поставку мінеральних добрив.

На підтвердження виконання вказаного договору до матеріалів справи позивачем надані: договір поставки №27-07/11 від 27 липня 2011 року предметом якого є постачання мінеральних добрив; рахунок - фактура № ЄФ-01-08/12 від 01 серпня 2011 року, видаткова накладна № РН-05-08/04 від 15 серпня 2011 року, видаткова накладна № РН-01-08/02 від 01 серпня 2011 року, податкова накладна № 10 від 08 серпня 2011 року, податкова накладна № 8 від 05 серпня 2011 року, товаротранспортна накладна від 01 серпня 2011 року, товаротранспортна накладна від 05 серпня 2011року, платіжне доручення № 300 від 16 листопада 2011 року та витяг з особового рахунку ФГ «Колос» в ПАТ «МЕГАБАНК» від 16 листопада 2011 року Рахунок - фактура № ЄФ-16-08/18 від 16 серпня 2011 року, видаткова накладна № РН-30-08/07 від 30 серпня 2011 року, податкова накладна № 52 від 30 серпня 2011 року, товаротранспортна накладна від 30 серпня 2011 року, платіжне доручення № 302 від 21 листопада 2011 року та витяг з особового рахунку ФГ «Колос» в ПАТ «МЕГАБАНК» від 21 листопада 2011 року; Рахунок - фактура № ЄФ-15-08/18 від 15 серпня 2011 року, видаткова накладна № РН-28-08/07 від 28 серпня 2011 року, видаткова накладна № РН-29-08/03 від 29 серпня 2012 року, видаткова накладна № РН-25-08/01 від 25 серпня 2011 року, видаткова накладна № РН-24- 08/01 від 24 серпня 2011 року, податкова накладна № 48 від 29 серпня 2011 року, податкова накладна № 45 від 28 серпня 2011 року, податкова накладна № 40 від 25 серпня 2011 року, податкова накладна № 37 від 24 серпня 2012 року, товаротранспортна накладна від 24 серпня 2011 року, ТТН від 25 серпня 2011 року, ТТН від 28 серпня 2011 року, ТТН від 29 серпня 2011 року платіжне доручення № 306 від 22 листопада 2011 року, платіжне доручення № 308 від 24 листопада 2011 року та витяг з особового рахунку ФГ «Колос» в ПАТ «МЕГАБАНК» від 24 листопада 2011 року; Рахунок - фактура № СФ-03-08/09 від 03 серпня 2011 року, видаткова накладна № РН-15-08/08 від 15 серпня 2011 року, видаткова накладна № РН-14-08/02 від 14 серпня 2011 року, видаткова накладна № РН-08- 08/01 від 08 серпня 2011 року, податкова накладна № 3 від 01 серпня 2011 року, податкова накладна № 19 від 14 серпня 2011 року, податкова накладна № 24 від 15 серпня 2011 року, товаротранспортна накладна від 15 серпня 2011 року, ТТН від 08 серпня 2011 року, ТТН 14 серпня 2011 року, платіжне доручення № 300 від 17 листопада 2011року та витяг з особового рахунку ФГ «Колос» в ПАТ «МЕГАБАНК» від 17 листопада 2011 року; Рахунок - фактура № ЄФ-04-08/07 від 04 серпня 2011 року, видаткова накладна № РН-21-08/07 від 21 серпня 2011 року, видаткова накладна № РН-22-08/02 від 22 серпня 2011 року, податкова накладна № 32 від 22 серпня 2011 року, податкова накладна № 30 від 21 серпня 2011 року., товаротранспортна накладна від 22 серпня 2011 року, ТТН від 21 серпня 2011 року, платіжне доручення № 301 від 18 листопада 2011 року та витяг з особового рахунку ФГ «Колос» в ПАТ «МЕГАБАНК» від 21 листопада 2011 року; рахунок - фактура № СФ-12-08/11 від 12 серпня 2011 року, видаткова накладна № РН-23-08/01 від 23 серпня 2011 року, податкова накладна № 54 від 23 серпня 2011 року, товаротранспортна накладна від 23 серпня 2011 року, платіжне доручення № 304 від 23 серпня 2011 року та витяг з особового рахунку ФГ «Колос» в ПАТ «МЕГАБАНК» від 23 серпня 2011 року.

Крім того, 01 листопада 2011 року ФГ «Колос» був підписаний договір купівлі - продажу з ТОВ «Промінтекс» на поставку товару (амофосу).

На підтвердження виконання вказаного договору до матеріалів справи позивачем надані: договір купівлі-продажу від 01 листопада 2011 року; рахунок - фактура № СФ-27/10-3 від 27 жовтня 2011 року, видаткова накладна і РН-0000271 від 10 листопада 2011 року, податкова накладна № 272 від 10 листопада 2011року, товаротранспортна накладна від 10 листопада 2011 року, платіжне доручення № 288 від 10 листопада 2011 року та витяг з особового рахунку ФГ «Колос» в ПАТ «МЕГАБАНК» від 23 серпня 2011 року; Рахунок - фактура № ЄФ-11/11-1 від 11 листопада 2011 року, видаткова накладна № РН-0000286 від 11 листопада 2011року, податкова накладна № 284 від 11 листопада 2011 року, товаротранспортна накладна від 11 листопада 2011року, платіжне доручення № 289 від 11 листопада 2011 року та витяг з особового рахунку ФГ «Колос» в ПАТ «МЕГАБАНК» від 11 листопада 2011 року; рахунок - фактура № СФ-16/11-3 від 16 листопада 2011 року, видаткова накладна № РН-0000312 від 16 листопада 2011 року, податкова накладна № 315 від 16 листопада 2011 року, товаротранспортна накладна від 16 листопада 2011 року, платіжне доручення № 299 від 16 листопада 2011 року та витяг з особового рахунку ФГ «Колос» ПАТ «МЕГАБАНК» від 16 листопада 2011 року; Рахунок - фактура № СФ-29/11-1 від 29 листопада 2011 року, видаткова накладна № РН-0000400 від 29 листопада 2011 року, податкова накладна № 400 від 29 листопада 2011 року, товаротранспортна накладна від 29 листопада 2011 року. платіжне доручення № 320 від 30 листопада 2011 року та витяг з особового рахунку ФГ «Колос» в ПАТ «МЕГАБАНК» від 30 листопада 2011 року.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Вище вказані норми Податкового Кодексу України повністю кореспондуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару у ТОВ «Промінтекс» та ПП «Рембуд Групп», на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були, а вказані вище первинні документи, були надані підприємством та досліджені органом доходів і зборів під час проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вище наведених вимог Податкового Кодексу України.

Між тим, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та інш.), на які в тому числі послався суд першої інстанції, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання послуг свїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України, яким встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

Крім того, згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається із змісту Акту перевірки такий висновок відповідача про нікчемність правочинів з посиланням на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідачем на час розгляду справи не надано судових рішень стосовно визнання угод, укладених ФГ «Колос» із контрагентами-постачальниками недійсними, а припущення не може слугувати підставою для визнання угод нікчемними та, відповідно, накладення штрафних санкцій.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності формування позивачем у спірний період податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами, з посиланням на неможливість проведення зустрічної перевірки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагентів та висновків щодо неможливості перевірки таких контрагентів, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Між іншим, колегія суддів звертає увагу на те, що діючим податковим законодавством не пов'язане право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням його контрагента за юридичною адресою, натомість податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством, зокрема, перевіряти наявність постачальника зі місцем реєстрації та наявність у контрагента технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності порушення в ході реалізації в 2010 року двох зернозбиральних комбайнів Дон-1500Б 2006 р.в. за ціною нижчою, ніж вони були придбані у попередньому перевіряємому періоді, колегія суддів до уваги не приймає та вважає їх безпідставними, оскільки ФГ «Колос» має повне право визначати вартість приватної власності, яка належить йому на законних підставах, на власний розсуд.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: