Рішення

від 23.09.2014 по справі 910/13539/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13539/14 23.09.14

За позовом Opera Production, SARL

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аппіа»

про стягнення 264 600 євро, що еквівалентно 4 285 874,64 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Демченко О.О. (представник за довіреністю від 19.06.2014р.);

Швець М.П. (представник за довіреністю від 19.06.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Opera Production, SARL (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аппіа» (надалі також - відповідач) боргу в розмірі 264 600,00 євро.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Аппіа» умов договору №041212 від 04.12.2012р. про надання послуг з виробництва відеосюжетів в частині здійснення оплати за надані послуги за період з квітня по червень 2014р., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014р. в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/13539/14, розгляд було призначено на 12.08.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2014р. розгляд справи №910/13539/14 було відкладено до 19.08.2014р.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва Паламар П.І. від 19.08.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/13539/14 передано для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою від 19.08.2014р. суддею Коковим О.В. було прийнято до провадження справу №910/13539/14 та призначено до слухання на 09.09.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. справу №910/13539/14 було передано на розгляд судді Морозову С.М., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою від 09.09.2014р. матеріали справи №910/13539/14 було прийнято до провадження суддею Морозовим С.М., розгляд призначено на 09.09.2014р.

В судове засідання 09.09.2014р. представник від відповідача не з'явився знову, розгляд справи було відкладено до 23.09.2014р.

В судове засідання 23.09.2014р. представник від відповідача не з'явився.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 23 вересня 2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За приписами п. 1 Роз'яснення №04-5/608 від 31.05.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у тому числі, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

Крім того, за приписами ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Як встановлено судом, предметом спору є стягнення заборгованості за договором №041212 від 04.12.2012р. про надання послуг з виробництва відео сюжетів (надалі - Договір).

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди до Договору, сторони п. 7.3. Договору встановили в наступній редакції: «Всі спори, що виникли між сторонами з даного договору підлягають вирішенню в Господарському суді м. Києва (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-Б, Україна)».

Виходячи з положень чинного законодавства та умов Договору, суд дійшов висновку, що справа №910/13539/14 може бути розглянута господарським судом міста Києва на підставі норм права України.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 2.1 Договору виконавець (позивач) зобов'язаний надати послуги, а замовник (відповідач) зобов'язаний прийняти та оплатити надані послуги. Строк початку надання послуг - 01 січня 2013 року.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017р.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам Договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Пунктом 11.2.1 Договору передбачено, що дія останнього може бути достроково припинена, зокрема, за взаємною згодою сторін.

12.05.2014р. відповідач звернувся до позивача з листом №12/05/14-1, зі змісту якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аппіа» просило розірвати Договір з 01.07.2014р. за взаємною згодою сторін, на що позивачем було надано згоду, яка викладена у листі №230514 від 25.05.2014р. Opera Production, SARL.

Таким чином, Договір є розірваним за згодою сторін з 01.07.2014р.

Між тим, ст. 599 вказаного Кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п. 11.4 Договору при достроковому розірванні договору за ініціативою замовника, включаючи односторонню відмову від договору, передбачену п.6.10, замовник зобов'язаний здійснити всі платежі на користь виконавця, які необхідно було сплатити до припинення дії договору.

Всі положення, які за своїм змістом призначені для того, щоб діяти після припинення даного договору, повинні продовжувати свою дію та залишатися в силі в повному об'ємі (п. 14.8 Договору).

За таких обставин, дострокове розірвання вказаної вище угоди не звільняє сторони, зокрема, замовника від виконання зобов'язань, передбачених останньою.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 3.10.4 Договору кількість послуг, фактично наданих за місяць, розраховується згідно направлених замовником форм замовлення, підтверджених виконавцем. У випадку, якщо якийсь репортаж був відхилений замовником в порядку передбаченому Договором з врахуванням положень п. 3.9.3. даного Договору, такі репортажі оплаті не підлягають та вираховуються від загальної кількості послуг, які підлягають оплаті за місяць.

Відповідно до п. 6. Додаткової угоди №1 до Договору сторони п. 3.10.4 Договору виклали в наступній редакції: «Кількість послуг, фактично наданих за рік, розраховується шляхом звірки репортажів між сторонами не пізніше 15 січня року наступного за звітним згідно направлених замовником форм замовлення, підтверджених виконавцем. У випадку, якщо якийсь репортаж був відхилений замовником в порядку передбаченому Договором з врахуванням положень п. 3.9.3. даного Договору, такі репортажі оплаті не підлягають та вираховуються від загальної кількості послуг, які підлягають оплаті.».

Послуги по кожному окремому репортажу вважаються виконаними виконавцем належним чином та прийнятими замовником, якщо протягом 2 робочих годин з моменту переміщення репортажу на FTP сервер замовника, останній не направить виконавцю повідомлення про неналежну якість послуг з врахуванням положень п. 3.8. Договору. (п. 4.2. Договору).

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що виконавець складає проект акта за місяць та направляє його в двох екземплярах замовнику для підписання. Замовник підписує акт та направляє його замовнику кур'єрською поштою, з одночасним направленням сканкопії електронною поштою.

У випадку, якщо замовник не підписав акт за відповідний місяць протягом 10 календарних днів з моменту його надання виконавцем та не направив своєї вмотивованої відмови, послуги за відповідний місяць вважаються прийнятими замовником, та для сторін настають такі ж правові наслідки як при підписанні акту. (п. 4.5. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язання за Договором надавав виконав на суму 264 600,00 євро, на підтвердження чого суду було надано акти приймання наданих послуг до Договору: 30.04.2014р. на суму 88 200,00 євро, 28.05.2014р. на суму 88 200,00 євро та від 30.06.2014р. на суму 88 200,00 євро.

Листом №28/05/14-1 від 28.05.2014р. відповідачем підтверджено, що ним отримано від позивача послуги за Договором на загальну суму 264 600,00 євро. (копія листа міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем документи є належними доказами надання послуг в межах Договору.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У п. 5.2 Договору (в редакції додаткової угоди №3 від 01.04.2014р. до Договору) передбачено, що місячна винагорода виконавця за надані послуги в обсязі, передбаченому п. 2.2. Договору, складає 88 200,00 євро.

За умовами Договору оплата проводиться шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця в банку на підставі виставленого останнім інвойса. (п.5.5. Договору).

15.03.2014р. позивач виставив відповідачу інвойси №ОР-2014-04-050 від 15.03.2014р. на суму 88 200,00 євро, №ОР-2014-05-055 від 15.03.2014р. на суму 88 200,00 євро, №ОР-2014-05-056 від 15.04.2014р. на суму 88 200,00 євро.

Отже, враховуючи визначені контрагентами в Договорі порядок та строки оплати наданих послуг, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази надання послуг, господарський суд встановив, що строк оплати останніх настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг у встановлений договором строк у повному обсязі не виконало.

Одночасно, відповідно до п. 2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені позивачем до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Opera Production, SARL до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аппіа» про стягнення заборгованості з наданих послуг по Договору у сумі 264 600,00 євро є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аппіа» (код ЄДРПОУ 35634301, адреса: 01133, м. Київ, Печерський район, вул. Мечнікова, буд.14/1) на користь Opera Production, SARL Франція, Париж (27, avenue de l'Opera, 75001, Париж, Франція, реєстраційний №789 507 761 R.C.S. Париж) суму основної заборгованості в розмірі 264 600,00 євро (двісті шістдесят чотири тисячі шістсот євро 00 центів), що відповідно до офіційного курсу НБУ складає 4 285 874,64 грн. (чотири мільйони двісті вісімдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 64 копійки) та суму судового збору в розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.09.2014р.

Суддя С.М. Морозов