Постанова

від 01.09.2014 по справі 826/8326/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 вересня 2014 року № 826/8326/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2014 року № 0002342201 та № 0002332201, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОАД» (далі - ТОВ «ЛОАД», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2014 року № 0002342201 та № 0002332201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

На думку позивача ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, неправомірно кваліфіковано правочини між позивачем та ТОВ «Флора Стор», ТОВ «Будівельна компанія «Зім», ТОВ «Гєліос-Люкс», ТОВ «Скай Трейд Плюс», ТОВ «Аквілон Союз», ПП «Кастомер» як нікчемні, так як не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів. Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від контрагентів, відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, вважав його необґрунтованим. Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в зв'язку з неявкою в судове засідання 13 серпня 2014 року представника позивача та поданою ним заявою, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОАД» (код за ЄДРПОУ 37936112) зареєстроване 22 листопада 2011 року Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією за № 1 067 102 0000 017243. Місцезнаходження вказаного товариства: 02094, місто Київ, Дніпровський р-н, бульвар Праці, будинок 10, кімната 3.

ТОВ «ЛОАД» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24 листопада 2011 року за № 22670 та станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва № 200038715 від 07 березня 2012 року ТОВ «ЛОАД» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 379361126539).

До видів діяльності ТОВ «ЛОАД» за КВЕД відносяться: 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.43 - оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.49 (основний) - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46,90 - неспеціалізована оптова торгівля.

На підставі направлень від 31 березня 2014 року № 486 та від 01 квітня 2014 року № 502, 641, в період з 01 квітня 2014 року по 14 квітня 2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД» (код за ЄДРПОУ 37936112) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 29 квітня 2014 року № 30/26-53-22-01-26/37936112.

В ході перевірки контролюючим органом встановлені порушення позивачем наступних вимог, зокрема:

- підпункту 14.1.202, підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, пункту 135.2 статті 135, пункту138.2 та пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 950 874,00 грн., в тому числі: за 2013 рік на суму 950 874,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 69 980,00 грн., в тому числі по періодам: за травень 2013 року на суму 31 667,00 грн., за червень 2013 року на суму 978,00 грн., за липень 2013 року на суму 15 010,00 грн., за серпень 2013 року на суму 5 804,00 грн., за вересень 2013 року на суму 9 548,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 6 973,00 грн., а також встановлено завищення залишку від`ємного значення ПДВ за грудень 2013 року на суму 68 691,00 грн.

15 травня 2014 року ТОВ «ЛОАД» звернулось до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходіів у м. Києві із запереченнями на вказаний акт контролюючого органу та отримало відповідь, відповідно до якої, висновки акту від 29 квітня 2014 року № 30/26-53-22-01-26/37936112 - залишено без змін.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 27 травня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «В4» № 0002342201, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 глави 4 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, за порушення вимог пункту 6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI позивачу зменшену суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 68 691,00 грн.;

- форми «Р» № 0002332201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, за порушення вимог підпункту 14.1.202, підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, 11021000, на загальну суму 1 188 592,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 950 874,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 237 718,00 грн.

Незгода з вище вказаними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Статтею 135 ПК України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 цього кодексу та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).

Згідно із пунктом 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013110040000131 від 04 вересня 2013 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «ЛОАД» (ЄДРПОУ 37936112), в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, здійснювали значні обсяги імпорту товарів широкого вжитку на території України (будівельні матеріали, вироби, техніка марки «ВЕКО» та інші.

Так, проведеним аналізом податкової звітності та вантажно-митних декларацій, встановлено заниження вартості імпортованої продукції, що суперечить ціновій політиці на території України та призводить до ухилення від оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України.

Крім того, встановлено, що ТОВ «ЛОАД» формує податковий кредит підприємствам, що мають ознаки фіктивності.

Постановою старшого слідчого СВ фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві старшого лейтенанта міліції Бачинського І.А. від 23 січня 2014 року призначено позапланову документальну перевірку ТОВ «ЛОАД» (ЄДРПОУ 37936112) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, проведення якої доручено спеціалістам ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Вказана перевірка оформлена актом від 29 квітня 2014 року № 30/26-53-22-01-26/37936112.

Під час проведення вказаної перевірки, податковим органом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток віднесено суми по взаємовідносинах з ТОВ «Флора-стор» (код ЄДРПОУ 38450537), ТОВ «Будівельна Компанія «ЗІМ» (код ЄДРПОУ 37652977), ТОВ «ГЄЛІОС-ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 38365066), ТОВ «СКАЙ ТРЕЙД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38726740), ТОВ «Аквілон Союз» (код ЄДРПОУ 38518432), здійсненні операції які, на думку податкового органу, не спричиняють реальних наслідків та в свою чергу призвели до завищення податку на додану вартість та заниження податок на прибуток.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами надано суду:

- копію договору купівлі-продажу від 30 травня 2013 року № 30/05, укладеного між ТОВ «ЛОАД» (продавець) та ТОВ «Флора-стор» (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар не продовольчої групи, конкретний асортимент (номенклатура), кількість, ціна і вартість якого зазначені в видатково-прибуткових накладних; копії видаткових накладних від 31 травня 2013 року № 35, від 10 червня 2013 року №39, від 04 червня 2013 року № 38, від 12 липня 2013 року № 52, від 03 липня 2013 року № 50, від 22 липня 2013 року № 56, від 18 вересня 2013 року № 102, від 30 вересня 2013 року № 157; копії податкових накладних дві 30 вересня 2013 року № 62, від 18 вересня 2013 року № 6, від 22 липня 2013 року № 6, від 12 липня 2013 року № 3, від 01 липня 2013 року № 1, від 10 червня 2013 року № 2, від 04 червня 2013 року № 1, від 31 травня 2013 року № 3; копії виписок по рахунку № 26003365159, ТОВ «ЛОАД» в АР «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, за період з 12 квітня 2012 року по 11 червня 2014 року;

- копію договору від 05 серпня 2013 року № 130805/1, укладеного між ТОВ «ЛОАД» (замовник) та ПП «Кастомер» (виконавець), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок виконання робіт з надання замовнику послуг в галузі митної справи; копію акту надання послуг від 26 вересня 2013 року № 178; копію податкової накладної від 26 вересня 2013 року № 167;

- копію договору купівлі-продажу від 05 вересня 2013 року № 05/09, укладеного між ТОВ «Аквілон Союз» (продавець) та ТОВ «ЛОАД» (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар не продовольчої групи, конкретний асортимент (номенклатура), кількість, ціна і вартість якого зазначені в видатково-прибуткових накладних; копії видаткових накладних від 23 жовтня 2013 року № 23/10-1, від 09 вересня 2013 року № 9/09-2, копії податкових накладних від 09 вересня 2013 року № 11, від 23 жовтня 2013 року № 38;

- копію договору купівлі-продажу від 06 серпня 2013 року № 06/08, укладеного між ТОВ «ЛОАД» (продавець) та ТОВ «Будівельна Компанія «ЗІМ» (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар не продовольчої групи, конкретний асортимент (номенклатура), кількість, ціна і вартість якого зазначені в видатково-прибуткових накладних; копію виписки про рахунку № 26003365159, ТОВ «ЛОАД» в АР «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, за період з 12 квітня 2012 року по 11 червня 2014 року; копії податкових накладних від 09 вересня 2013 року № 2, від 29 серпня 2013 року № 11, від 19 серпня 2013 року № 4, від 14 серпня 2013 року № 3; копії видаткових накладних від 09 вересня 2013 року № 98, від 14 серпня 2013 року № 82, від 19 серпня 2013 року № 83, від 29 серпня 2013 року № 89;

- копію договору купівлі-продажу від 12 вересня 2013 року № 12/09, укладеного між ТОВ «СКАЙ ТРЕЙД ПЛЮС» (продавець) та ТОВ «ЛОАД» (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар не продовольчої групи, конкретний асортимент (номенклатура), кількість, ціна і вартість якого зазначені в видатково-прибуткових накладних; копії видаткових накладних від 27 вересня 2013 року № 284, від 23 вересня 2013 року № 240; копії податкових накладних від 27 вересня 2013 року № 193, від 23 вересня 2013 року № 147;

- копію договору купівлі-продажу від 28 серпня 2013 року № 28/08, укладеного між ТОВ «ЛОАД» (продавець) та ТОВ «Гєліос-Люкс» (покупець), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар не продовольчої групи, конкретний асортимент (номенклатура), кількість, ціна і вартість якого зазначені в видатково-прибуткових накладних; копію видаткової накладної від 29 серпня 2013 року № 91 та копію податкової накладної від 29 серпня 2013 року № 12.

Крім того, позивачем в підтвердження отримання фінансової вигоди у розрізі вказаних контрагентів надано копії договорів купівлі-продажу від 03 липня 2013 року №03/07, від 11 вересня 2013 року № 11/09, від 31 жовтня 2013 року № 31/10, від 04 лютого 2014 року № 04/02, від 26 лютого 2014 року №; 26/02; копії податкових накладних від 11 вересня 2013 року № 3, від 31 жовтня 2013 року № 56, від 26 лютого 2014 року № 14, від 24 лютого 2014 року, від 26 лютого 2014 року; копії видаткових накладних від 31 жовтня 2013 року № 198, від 26 лютого 2014 року № 14, від 24 лютого2014 року № 13, від 26 лютого 2014 року № 24.

Однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Згідно досліджених умов вищевказаних договорів купівлі-продажу товар передавався позивачу його контрагентами на умовах самовивозу (п. 3.6 Договорів).

Судом від позивача витребовувалися документи на підтвердження факту транспортування товару, його зберігання. Втім, такі письмові докази під час розгляду справи надані не були.

Також позивачем не було надано і документи, які б розкривали зміст наданих послуг з митного оформлення товару за договором від 05 серпня 2013 року № 130805/1, укладеного між з ПП «Кастомер».

Окрім цього, відповідачем в підтвердження нікчемності укладених позивачем з вказаними вище контрагентами договорів надано копії:

- акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20 вересня 2013 року № 1243/26552201/38450537 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Флора-Стор», код за ЄДРПОУ 38450537, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01 червня 2013 року по 31 липня 2013 року», з якого вбачається що ТОВ «Флора-Стор» має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, зокрема: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі зі спеціальною освітою, наявність у штаті тільки керівних посад, відсутність основних фондів (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо, платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого провадиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень. Податковий орган дійшов до висновку про відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Флора-Стор» за період з 01 червня 2013 року по 31 липня 2013 року;

- акту ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30 січня 2014 року № 36/26-53-22-03-15/37652977 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «ЗІМ» (код ЄДРПОУ 37652977) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень, жовтень, листопад 2013 року», відповідно до якого податковим органом встановлено відсутність вказаного підприємства за місцезнаходженням, а також неможливість реального здійснення ТОВ «Будівельна компанія «ЗІМ» операцій з урахуванням: часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. У зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій у ТОВ «Будівельна компанія «ЗІМ» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) за вересень, жовтень, листопад 2013 року;

- акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13 січня 2014 року № 16/26-57-22-02-09/38365066 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліос-Люкс» (код ЄДРПОУ 38365066) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 червня 2013 року по 30 листопада 2013 року», відповідно до якого, податковим органом не встановлено місцезнаходження ТОВ «Геліос-Люкс» та його посадових осіб. Окрім цього, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з платниками податків за період з 01 червня 2013 року по 30 листопада 2013 року, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за перевіряємий період, а тому задекларовані податкові зобов'язання та задекларований податковий кредит ТОВ «Геліос-Люкс» зменшено до « 0»;

- акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20 грудня 2013 року № 2438/26-59-22-01/38726740 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Скай Трейд Плюс» (код за ЄДРПОУ 38726740), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, відповідно до висновків якого податковим органом не встановлено місцезнаходження даного підприємства та документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Скай Трейд Плюс» із платниками податків за період з 01 серпня 20103 року по 31 жовтня 2013 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки, у зв'язку з чим задекларовані податкова зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період підлягають зменшенню до « 0»;

- акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08 квітня 2014 року № 1008/22-02/38518432 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон Союз» (код ЄДРПОУ 38518432) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01 березня 2013 року по 28 лютого 2014 року», з якого вбачається, що місцезнаходження ТОВ «Аквілон Союз» не встановлено, втім встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01 березня 2013 року по 28 лютого 2014 року щодо придбання ТОВ «Аквілон Союз» товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу ТОВ «Аквілон Союз» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових виробничо-складських приміщення та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим встановлено завищення витрат вказаним підприємством. Враховуючи зазначене, податковий орган дійшов до висновку, що ТОВ «Аквілон Союз» здійснювало діяльність за межами правового поля;

- акту Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київський області від 11 квітня 2014 року № 30/10-06-22-01/34360822 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кастомер» (код за ЄДРПОУ 34360822) з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Логістік Плюс» (код ЄДРПОУ 38389908) та підприємствами-покупцями за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року», відповідно до висновків вказаного акту, встановлено - відсутність основних засобів ПП «Кастомер», відповідно до додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік, кількість працюючих на підприємстві складає 3 особи, відсутні необхідні умови для досягнення результату відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Виходячи з системного аналізу, вказаними актами контролюючого органу встановлена неможливість фактичного здійснення господарських операцій вказаних суб'єктів господарювання через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій вказаними суб'єктами господарювання щодо виконання робіт та надання послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення пунктів 185.1, 188.1, 187.1 статей 185, 188, 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України.

Також, виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана контролюючим органом для забезпечення його діяльності визначені статтею 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 ПК України контролюючим органом використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Відповідно до пункту 348.1 статті 348 ПК України податкова міліція здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, а також інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат видані вказаними вище контрагентами позивача не є безумовною підставою для віднесення їх сум до валових витрат, оскільки відомості, зазначені в них, не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту та валових витрат при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2014 року № 0002342201, № 0002332201 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статей 69, 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість відповідачем доведено правомірність його рішень.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 КАС України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384, 80 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД» судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко