Постанова

від 23.09.2014 по справі 802/2073/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2073/14-а

Головуючий у 1-й інстанції:

,Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Калабрія" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Калабрія" (далі - Позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду сторони подали заяви з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження згідно зі ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що 30.01.2014 року ТОВ "Калабрія" подало податкову декларацію платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року, у якій визначило суму єдиного податку, що підлягає сплаті за податковий (звітний) квартал, в розмірі 200692,07 грн.

31.01.2014 року товариство сплатило єдиний податок за ІV квартал 2013 року в сумі 38813,57 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 313 від 31.01.2014 року.

20.02.2014 року Позивачем подано уточнюючу декларацію платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року, якою зменшено грошові зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки на суму 161878,50 грн.

08.05.2014 року Вінницькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з єдиного податку-юридичної особи ТОВ "Калабрія" за ІV квартал 2013 року, за результатами якої складено акт № 48/15/38394614 від 08.05.2014 року.

Згідно висновків акту перевірки Позивачем порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб протягом строків, передбачених п. 295.3 ст. 295 ПК України. Так, на думку Відповідача, граничним терміном сплати єдиного податку було 19 лютого 2014 року, тоді як датою сплати Позивачем податкових зобов'язань є 20 лютого 2014 року.

На підставі зазначених висновків Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0013491503 від 01.05.2014 року, яким до ТОВ "Калабрія" застосовано штраф за платежем "єдиний податок з юридичних осіб" у розмірі 10 % від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов'язань, а саме в розмірі 16187,85 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності зазначеного податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно з п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої-шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Пунктом 296.3 статті 296 ПК України визначено, що платники єдиного податку третьої-шостої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.49.20 ст.49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно з абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (в тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Колегією суддів встановлено, що у зв'язку із самостійним виявленням помилки у податковій декларації платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року від 30.01.2014 року та з метою її виправлення, 20.02.2014 року на підставі ст. 50 ПК України ТОВ "Калабрія" подало уточнюючу декларацію платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року, в якій зменшило суму задекларованого податку на 161878,50 грн.

При цьому, як було зазначено вище, єдиний податок, що підлягав сплаті за ІV квартал 2013 року Позивачем було сплачено в належному розмірі ще 31.01.2014 року (платіжне доручення № 313 від 31.01.2014 року).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, останнім днем для подачі декларації платника єдиного податку-юридичної особи за ІV квартал 2013 року було 09 лютого 2014 року (40 календарних днів від 01.01.2014 року), що припало на вихідний день тижня - неділю. Відтак, з урахуванням положень п. 49.20 ст. 49 ПК України, останній день строку подання вищезазначеної податкової декларації переносився на операційний (банківський) день, що настає за вихідним, тобто на 10 лютого 2014 року.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком Вінницького окружного адміністративного суду, що останнім днем сплати Позивачем узгоджених податкових зобов'язань є 20.02.2014 року, а отже висновок акту камеральної перевірки про наявність порушення терміну сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з єдиному податку за ІV квартал 2013 року є безпідставним.

Крім того, Позивач сплатив узгоджену суму грошових зобов'язань з єдиного податку за ІV квартал 2013 року ще 31.01.2014 року та не допустив порушення термінів їх сплати, визначених згідно з пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 295.3 ст. 295 ПК України. Відтак, правових підстав для притягнення його до відповідальності за п. 126.1 ст. 126 ПК України немає.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені Позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а Відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких Позивачеві відмовлено.

Судові витрати, згідно ст. 87 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з Позивача або Відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково присудив стягнути з Держаного бюджету України на спеціальний рахунок ДСА України судовий збір, оскільки така процедура не передбачена Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду. Підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права (ч.1 ст. 201 КАС України).

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову, однак помилково застосував норми права, відтак рішення суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Калабрія" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення, - змінити.

Абзац четвертий резолютивної частини постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року виключити.

В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.