Рішення

від 25.09.2014 по справі 925/1322/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 925/1322/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Лавріненку С.І., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1, за довіреністю, відповідача - Ковтун І.П. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Державного навчального закладу "Канівське вище професійне училище" про стягнення 79 904 грн. 17 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 - звернулась в господарський суд з позовом до навчального закладу "Канівське вище професійне училище" (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договорів поставки, 79904 грн. 17 коп., у тому числі: 35189 грн. 88 коп. основного боргу за поставлений товар, 39657 грн. 43 коп. пені, 553 грн. 14 коп. 3% річних, 4503 грн. 72 коп. інфляційних та відшкодування понесених судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримала і просила суд задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву в якому позов не визнав повністю та просив суд відмовити позивачу у його задоволенні з мотивів відсутності вини відповідача у невиконанні спірного грошового зобов'язання, а саме: платіжні доручення на оплату своєчасно були надані в органи держаної казначейської служби, однак перерахування коштів було здійснено лише 13.08.2014 року та 29.08.2014 року. Крім того, оскільки відповідач фінансується з державного бюджету, вважав безпідставними сплату позивачеві пені, 3% річних та інфляційних витрат. В засіданні суду представник відповідача заперечила проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов, та просила відмовити у його задоволенні.

Згідно ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 11 по 26 вересня 2014 року. Після перерви представники сторін не з'явились, позивач подала заяву про підтримання позову та розгляд справи без її участі. Представник відповідача про причини неявки не повідомила.

Неявка представників сторін у судове засідання після перерви, не перешкоджає завершенню вирішення спору по суті.

Згідно ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

22.05.2013 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір №72, відповідно до якого продавець зобов'язався відпустити (поставити) та передати у власність покупця товар в асортименті та кількості, визначених у накладній на загальну суму 11174,88 грн., а покупець прийняти й оплатити його на підставі накладної на поставку товару.

Згідно п.3.1 Договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем готівковим або безготівковим шляхом на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору №72 позивач по накладній №15 від 22.05.2013 року передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 11174,88 грн.

Відповідач у встановлений Договором строк товар не оплатив.

23.09.2013 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір №118, відповідно до якого продавець зобов'язався відпустити (поставити) та передати у власність покупця товар в асортименті та кількості, визначених у накладній на загальну суму 7895 грн., а покупець прийняти й оплатити його на підставі накладної на поставку товару.

Згідно п.3.1 Договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем готівковим або безготівковим шляхом на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору №118 позивач по накладній №16 від 23.09.2013 року передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 7895 грн.

Відповідач у встановлений Договором строк товар не оплатив.

03.10.2013 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір №120, відповідно до якого продавець зобов'язався відпустити (поставити) та передати у власність покупця товар в асортименті та кількості, визначених у накладній на загальну суму 11450,11 грн., а покупець прийняти й оплатити його на підставі накладної на поставку товару.

Згідно п.3.1 Договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем готівковим або безготівковим шляхом на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору №120 позивач по накладних №27 та №28 від 03.10.2013 року передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 11450,11 грн.

Відповідач у встановлений Договором строк товар не оплатив.

14.10.2013 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір №121, відповідно до якого продавець зобов'язався відпустити (поставити) та передати у власність покупця товар в асортименті та кількості, визначених у накладній на загальну суму 4669,89 грн., а покупець прийняти й оплатити його на підставі накладної на поставку товару.

Згідно п.3.1 Договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем готівковим або безготівковим шляхом на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору №121 позивач по накладній №30 від 14.10.2013 року передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4669,89 грн.

Відповідач у встановлений Договором строк товар не оплатив.

У пунктах 4.1 всіх Договорів сторони домовились, що у випадку затримки оплати більше як на 5 банківських днів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен прострочений банківський день.

24.03.2014 року відповідач подав до Канівського УДКСУ в Черкаській області платіжні доручення №284 на суму 7895,00 грн., №286 на суму 11450,11 грн., №285 на суму 11174,88 грн. та №282 на суму 4669,89 грн. Згідно з відмітками на платіжних дорученнях, оплата проведена 13.08.2014 року по платіжним дорученням №№284 і 286 та 29.08.2014 року по платіжним дорученням №№ 285 і 283.

03.07.2014 року позивач направив відповідачу вимогу, у якій вказав на наявність заборгованості та вимагав сплатити основний борг, пеню, три проценти річних та інфляційні.

07.07.2014 року відповідач направив позивачу відповідь на вимогу у якій вказав на непроведення оплати органом державної казначейської служби.

Згідно з двосторонім актом звірки розрахунків станом на 10.09.2014 року оплата за товар здійснена повністю.

Вищеназвані документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

З урахуванням викладеного суд вважає, що спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами на підставі вищеназваних договорів, за правовим змістом договори віднесені до зобов'язань поставки, вимоги позивача і заперечення відповідача ґрунтуються на правах і обов'язках сторін цих договорів.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання на день подання позову (01.08.2014 року) в розмірі 35189 грн. 88 коп. позивачем обґрунтовані та підтверджені наданими документами, відповідачем визнані, допустимими доказами не спростовані.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив заборгованість в повному обсязі, що підтверджено в засіданні суду представниками обох сторін, поданими суду платіжними дорученнями і актом звірки взаєморозрахунків.

Враховуючи те, що сплата відповідачем 35189 грн. 88 коп. основного боргу здійснена після порушення провадження у цій справі, суд дійшов висновку, що в цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі ч. 1 п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору. При цьому судом враховані роз'яснення Вищого господарського суду України, викладені у п. 4.4 постанови Пленуму №18 від 26.12.2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Обставини, на які вказує відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву, не є підставою для звільнення його від встановленої відповідальності, тому його заперечення в цій частині суд відхиляє як необгрунтовані.

Згідно з ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У Договорах сторони встановили, що у випадку затримки оплати більше як на 5 банківських днів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен прострочений банківський день.

Обмеження максимального розміру договірної пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР, в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню (сплаті).

Пеня у сумі 39657 грн. 43 коп. позивачем нарахована по кожній накладній окремо по 28.07.2014 року, однак без врахування зазначених положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно розрахунку, проведеному судом, розмір пені по договору №72 за період з 06.06.2013 року по 05.12.2013 року становить 750,40 грн., по договору №118 за період з 08.10.2013 року по 07.04.2014 року становить 511,77 грн., по договору №120 за період з 18.10.2013 року по 17.04.2014 року становить 747,86 грн., по договору №121 за період з 29.10.2013 року по 15.04.2014 року становить 313,46 грн., всього сума пені, яка підлягає до стягнення, становить 2323,49 грн., і в такому розмірі вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, враховуючи правові позиції Верховного Суду України стосовно застосування ст. 625 ЦК України (постанова ВСУ від 15.11.2010 № 4/720 та інші), наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та три проценти річних застосовуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені).

Розрахунок інфляційних втрат в сумі 4503 грн. 72 коп. зроблений позивачем по кожній накладній окремо по 28.07.2014 року, у розрахунку позивачем допущені арифметичні помилки.

Згідно розрахунку, проведеному судом, розмір інфляційних втрат по договору №72 за період з червня 2013 року по липень 2014 становить 1379,48 грн., по договору №118 за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року становить 1046,06 грн., по договору №120 за період з листопада 2013 року по липень 2014 року становить 1465,44 грн., по договору №121 за період з листопада 2013 року по липень 2014 року становить 597,67 грн., всього сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення, становить 4488,65 грн. і в такому розмірі вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат також підлягає частковому задоволенню.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних від прострочених сум по кожній накладній окремо. Відповідно до розрахунку, здійсненому позивачем, сума 3% річних складає 553,14 грн., при цьому у розрахунку позивачем допущені помилки у визначенні кількості днів прострочення.

Згідно розрахунку, проведеному судом, сума 3% річних становить 946,38 грн. Однак, суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає сума трьох процентів річних нарахована позивачем, а вимога позивача в цій частині позову підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за поставлену продукцію, прострочив їх оплату, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2323,49 грн. пені, 4488,65 грн. інфляційних та 553,14 грн. 3% річних, провадження у справі в частині стягнення 35189 грн. 88 коп. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 1827 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного навчального закладу "Канівське вище професійне училище", місцезнаходження: 19000, Черкаська область, м.Канів, вул.Леніна, 187, ідентифікаційний код 05538033 на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, місце проживання: 19000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1 - 2323,49 грн. пені, 4488,65 грн. інфляційних втрат, 553,14 грн. 3% річних та 1827 грн. судових витрат.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 35189 грн. 88 коп. основного боргу.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 37333 грн. 94 коп. пені, 15 грн. 07 коп. інфляційних втрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 29.09.2014 року.

Суддя В.М. Грачов