Постанова

від 22.09.2014 по справі 810/5009/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року №810/5009/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ставищенської районної державної адміністрації Київської області та Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання надати статус інваліда війни та видати посвідчення і нагрудний знак,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Ставищенської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач 1, Райдержадміністрація) та Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач 2, Управління) про визнання дій протиправними, зобов'язання надати статус інваліда війни та видати посвідчення і нагрудний знак.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що він у 1987 році працював газоелектрозварювальником у Ставищенському об'єднанні «Сільгоспхімія», а в період з 13 по 18 січня 1987 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони Ставищенського об'єднання «Сільгоспхімія» в тридцятикілометровій зоні. 30.03.1999 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач звернувся до Ставищенської районної державної адміністрації Київської області із заявою про встановлення статусу інваліда війни з видачею посвідчення інваліда війни і нагрудного знаку, за результатом розгляду якої безпідставно, на думку позивача, відмовлено у її задоволенні.

Відповідачі проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послалися на відсутність підстав для встановлення позивачеві статусу інваліда війни через те, що документів, які б однозначно підтверджували залучення останнього до складу формувань Цивільної оборони в розумінні п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус інвалідів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачем не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що питання про встановлення позивачеві статусу інваліда війни було предметом судового розгляду.

Зокрема, Вищій адміністративний суд України в ухвалі від 17.09.2013 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області про зобов'язання надати статус інваліда війни (провадження К-41868/10) встановив наступне.

«ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, виданим Київською облдержадміністрацією 11 січня 1993 року. ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчить вкладка № НОМЕР_3 від 02.03.2008 до вищевказаного посвідчення.

У 1987 році ОСОБА_1 працював газоелектрозварювальником у Ставищенському об'єднанні «Сільгоспхімія», а в період з 13 по 18 січня 1987 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони Ставищенського об'єднання «Сільгоспхімія» в тридцяти кілометровій зоні.

30.03.1999 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчить довідка МСЕК Серії КИО №098923 від 15.04.1999».

Отже, судом касаційної інстанції констатовано, що позивач був залучений до складу формувань Цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до положень частини 5 статті 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

За приписами частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приведені обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме:

посвідченням серії НОМЕР_2 від 11.01.1993 із вкладкою НОМЕР_4 від 02.03.2008 (а.с. 6);

відрядним посвідченням №6 (а.с. 8);

нарядом на відрядну роботу (а.с. 9);

авансовим звітом №6 (а.с. 10);

довідками, списками ВАТ Ставище «Райагрохім» (а.с. 11-14);

довідкою відділу з питань надзвичайних ситуацій Ставищенської РДА (а.с. 15);

довідкою МСЕК Серії КИО №098923 від 15.04.1999 (а.с.7).

30.05.2014 позивач звернувся до Ставищенської районної державної адміністрації Київської області та Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області із заявою про встановлення статусу інваліда війни з видачею посвідчення інваліда війни і нагрудного знаку.

За результатом розгляду вказаної заяви листом №Ч-131 від 18.06.2014 Ставищенської районної державної адміністрації Київської області, структурним підрозділом якої є Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області, позивачеві повідомлено про відсутність підстав для встановлення йому статусу інваліда війни.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами у справі, суд виходив з наступного.

Правовий статус ветеранів війни, який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначено Законом України «Про статус інвалідів війни, гарантії їх соціального захисту».

За приписами статті 4 Закону України «Про статус інвалідів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни , учасники війни

Частиною першою статті 7 Закону України «Про статус інвалідів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

При цьому відповідно до пункту 9 частини другої приведеної статті до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Як було зазначено вище, судом встановлено, що ОСОБА_1 був залучений до складу формувань Цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 11.01.1993 із вкладкою НОМЕР_4 від 02.03.2008 (а.с. 6); працював газоелектрозварювальником у Ставищенському об'єднанні «Сільгоспхімія» та в період з 13 по 18 січня 1987 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони Ставищенського об'єднання «Сільгоспхімія» в тридцяти кілометровій зоні (а.с. 8-15); 30.03.1999 встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчить довідка МСЕК Серії КИО №098923 від 15.04.1999 (а.с.7).

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про статус інвалідів війни, гарантії їх соціального захисту» ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі - Положення №302), яке регулює правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни.

За приписами пункту 7 Положення №302 "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

З матеріалів справи, а саме копії паспорту позивача (а.с. 5) вбачається, що останній прописаний Ставищенкським РВ ГУ МНС України в Київській області за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до пункту 10 Положення №302 посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертизи про групу та причини інвалідності.

Наявність встановлення позивачеві інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, судом встановлено.

Таким чином, позивач був залучений до складу формувань Цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належить до інвалідів війни та має право на встановлення статусу інваліда війни і на отримання документа, який підтверджує даний статус.

Отже, твердження відповідачів про відсутність підстав для встановлення позивачеві статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус інвалідів війни, гарантії їх соціального захисту» є безпідставними.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами як суб'єктами владних повноважень не доведено правомірності відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни.

Водночас, суд зазначає наступне.

Одну з позовних вимог ОСОБА_1 сформулював як «визнати за позивачем статус інваліда війни як за особою, залученою до складу формувань Цивільної оборони, яка стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до положень частини четверної статті 105 КАС України Адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Зважаючи на приведену норму процесуального законодавства, позивач обрав такий спосіб поновлення порушеного права, який згідно чинного законодавства не може бути задоволений судом, а тому вищезазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладені обставини справи та встановлений судом факт порушення прав позивача, беручи до уваги, що позивачем не заявлено позовної про зобов'язання відповідачів встановити статус інваліда війни, що має передувати видачі відповідного посвідчення та нагрудного знаку, суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог, що полягає у зобов'язанні Управління встановити позивачеві статус інваліда війни.

За таких обставин, на підставі аналізу чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги та виходячи за межі позовних вимог, визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у встановленні позивачу статусу інваліда та зобов'язати Управління встановити позивачу такий статус та видати відповідне посвідчення і нагрудний знак.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 128, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ставищенської районної державної адміністрації Київської області та Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу інваліда війни.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області встановити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) статус інваліда війни, видати посвідчення інваліда війни та відповідний нагрудний знак.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.