Постанова

від 22.09.2014 по справі 810/5086/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року 810/5086/14

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 15 год. 50 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г. ,

при секретарі судового засідання Васковець М.С., за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Центральна станція зв'язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "Центральна станція зв'язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України з позовом до Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

У позовних вимогах позивач просить суд: Визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області - Новіцької Нелі Казимирівни від 29 липня 2014 року № 14770600 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; Зобов'язати Реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) на праві господарського відання (права постійного користування) за Державним підприємством "Центральна станція зв'язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України з видачею витягу з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження на земельну ділянку за кадастровим номером 3222410300:002:009:0500, за адресою - м. Боярка, вул. Хрещатик, 158.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем подано всі документи, необхідні для проведення державної реєстрації права постійного користування за Державним підприємством "Центральна станція зв'язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України з видачею витягу з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження на земельну ділянку за кадастровим номером 3222410300:002:009:0500, за адресою - м. Боярка, вул. Хрещатик, 158, а тому оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 28 серпня 2014 року судом було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 15 вересня 2014 року на 11:30год.

Представник відповідач у судове засідання 15 вересня 2014 року не зявився, про дату, час та місце розгляд у справи відповідач був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

У зв'язка з неявкою представника відповідача у судове засідання 15 вересня 2014 року, судом було відкладено судовий розгляд справи на 22 вересня 2014 року на 15:00год.

17.09.2014 року відповідачем надано суду клопотання про відкладення розгляду справи , що має відбутися 15.09.2014 року о 11:00год.

У судове засідання 22.09.2014 року представник відповідача не зявився, про дату, час та місце розгляд у справи відповідач був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Станом на 22 вересня 2014 року на 15:00 год. відповідач заперечень на позов не надав.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки представник відповідача повторно у судове засідання не з'явився, відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Державне підприємство «Центральна станція зв'язку» Державної адміністрації залізничного транспорту України зареєстроване 20.09.1994 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Позивачем, через представника Шумайко Н.В. 23.07.2014 року було подано відповідачу заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) щодо об'єкта нерухомого майна, а саме - земельну ділянку, що розташована за адресою - Київська обл., Киево-Святошинський район, м. Боярка, вул. Хрещатик, 158, кадастровий номер 3222410300:02:009:0050 для реєстрації права господарського відання, яка була зареєстрована за реєстровим номером 7503486.

До заяви позивачем було надано: статут копія, серія та номер : 10741050009002068, виданий 29.02.2012 року, видавник Державне підприємство «Центральна станція зв'язку» Державної адміністрації залізничного транспорту України, державний акт на право постійного користування землею, серія та номер ІІ -КВ №001131, виданий 02.07.1998 року , видавник Боярська міська рада народних депутатів, рішення . копія, серія та номер:61, виданий 16.02.1998 року, видавник : Боярська міська рада народних депутатів.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Новицької Нелі Казимирівви Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 29 липня 2014 року № 14770600 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень позивачу було відмовлено в державній реєстрації права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 3222410300:02:009:0050, заг. площею - 8.5721), що знаходиться за адресою - Київська обл., м. Боярка, вул. Хрещатик, 158.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Новицької Нелі Казимирівви Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 29 липня 2014 року № 14770600 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень., суд зазначає наступне.

Розглядаючи заяву про державну реєстрацію прав і додані до неї документи та приймаючи рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, державний реєстратор прав на нерухоме майно та їх обтяжень Реєстраційної служби Києво- Святошинського районного управління юстиції Київської області - Новіцька Неля Казимирівна виходила з того, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

В рішенні зазначено, що заявником подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) щодо об'єкта нерухомого майна, а саме - земельну ділянку, що розташована за адресою - Київська обл., Киево-Святошинський район, м. Боярка, вул, Хрещатик, 158, кадастровий номер 3222410300:02:009:0050 для реєстрації права господарського відання. До заяви для реєстрації іншого речового права на вказану земельну ділянку заявником подано документ, що підтверджує виникнення речових прав на нерухоме майно - державний акт на право постійного користування землею серія ІІ- КВ, виданий 02.07.1998 року, тобто документ, що відповідно до якого за ДП «Центральна станція звязку» Укрзалізниці виникає інше речове право, а саме право постійного користування землею, що є відмінним від заявленого речового права. Окрім того, правовстановлюючий документ не містить кадастрового номеру земельної ділянки та точної адреси, що не дає можливості ідентифікувати земельну ділянку.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) «Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4-1 цього Закону».

Заявником в заяві не вказано реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна , що не дає можливості встановити чи зареєстровано право власності на дану земельну ділянку.

Ураховуючи вище викладене, керуючись статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктами 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868 (далі Постанова) державний реєстратор вирішив відмовити у державній реєстрації іншого речового права - права господарського відання на вище вказану земельну ділянку.

Суд вважає, рішення від 29.07.2014 року №14770600 протиправним у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначається Кабінетом Міністрів України у затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. № 868 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" , визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно пункту 1 частини першої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви, 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав ті/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.. 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини першої-четвертої, сьомої та одинадцятої статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної особи чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну - ділянку у випадках, встановленим законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Зазначена правова норма правової норми вказує на можливість відмови у державній реєстрації прав у випадку невідповідності поданих документів вимогам, встановленим цим Законом або якщо подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, тобто подані документи мають відповідати вимогам Закону, а їх зміст має узгоджуватись із заявленим правом та особою заявника.

Згідно із частини другої статті 24 Закону передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Статтею 15 Закону, зокрема, передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 36 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

Відповідно до п. 37 цього Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;видані нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати;свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат;свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до І січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; закон, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Так, відповідно до пункту 37 цього Порядку та ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивачем було подано вище перелічений перелік документів, що є підставою для державної реєстрації права власності на нежитловий будинок.

Пунктом 28 Порядку передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом.

Отже, нормами статті 19 Закону та пункту 37 Порядку прямо передбачено що, документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є державний акт на право постійного користування землею серія номер ІІ-КВ 001131., виданий Боярської міської радою 2 липня 1998 року на підставі Рішення № 62 від 16 лютого 1998 року, копія якого також до давалася до вище вказаної заяви.

Також, судом встановлено , що відповідачем Боярській міській раді було видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 24589751 від 22.07.2014 року на земельну ділянку,за кадастровим номером 3222410300:002:009:0500, за адресою - м, Боярка, вул. Хрещатик, 15-8,, до якого додавався оригінал Витягу з Державного земельного кадастру нро відповідну земельну ділянку, № HB-3202781Q42014 від 28.05.2014 року.

Отже, судом встановлено , що в даному випадку, рішення відповідача про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 29.07.2014 року № 14770600 є протиправним, оскільки вище перелічені документи згідно чинного законодавства є достатніми для державної реєстрації прав та їх обтяжень на дану земельну ділянку.

Щодо позовних вимог про зобов'язання реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) на праві господарського відання (права постійного користування) за Державним підприємством "Центральна станція зв'язку" Державної адміністрації залізничного транспорту України з видачею витягу з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження на земельну ділянку за кадастровим номером 3222410300:002:009:0500, за адресою - м. Боярка, вул. Хрещатик, 158, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 4 ст. 9 цього ж Закону визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, прийняття рішення про державну реєстрацію права постійного користування відноситься до виключної компетенції органів державної реєстрації прав, тому судом при розгляді справ про оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких органів не можуть прийматись рішення про зобов'язання здійснити реєстрацію права.

З викладеного слідує, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У той же час суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням встановлення судом протиправності рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Новіцької Неллі Каземирівни від 29.07.2014 року №14770600 , суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області повторно розглянути подану Шумайко Надією Володимирівною заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) для проведення державної реєстрації права господарського відання на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м.Боярка, вул. Хрещатик, земельна ділянка 158, кадастровий номер земельної ділянки 3222410300:02:009:0050, з урахуванням викладених у даній постанові висновків.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

Доказів, які б спростовували доводи позивача та заперечень на позов відповідач на день розгляду справи не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Новицької Нелі Казимирівни Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 29 липня 2014 року № 14770600 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати Реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області у встановленому законом порядку повторно розглянути подану Шумайко Надією Володимирівною заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) для проведення державної реєстрації права господарського відання на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м.Боярка, вул. Хрещатик, земельна ділянка 158, кадастровий номер земельної ділянки 3222410300:02:009:0050, з урахуванням викладених у даній постанові висновків.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 вересня 2014 р.