Рішення

від 24.09.2014 по справі 908/2735/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/74/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2014 Справа № 908/2735/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

Представники сторін не з'явились.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шауманн Агрі УА" (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. І.Франка, 1, скорочено ТОВ "Шауманн Агрі УА");

до відповідача: Приватного підприємства "Екопродукт 2009" (72503, Запорізька обл., Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Степова, буд. 31, скорочено ПП "Екопродукт 2009");

про стягнення суми.

Сутність спору:

ТОВ "Шауманн Агрі УА" заявлено позовні вимоги до ПП "Екопродукт 2009" про стягнення заборгованості за договором поставки № 28/01-2011 від 21.01.2011 р. в розмірі 16020 грн., пені в сумі 35884,80 грн., 1602 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.08.2014 р. порушено провадження у справі № 908/2735/14, присвоєно справі номер провадження 34/74/14, розгляд якої призначено на 27.08.2014 р. Розгляд справи відкладався на 10.09.14 р. та на 24.09.14 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно п. п . 3.1 - 3.2 договору поставки № 28/01-2011 відповідач повинен був перерахувати кошти за поставлений товар на поточний рахунок позивача у розмірі 16020 грн., але всупереч умовам договору ПП «Екопродукт 2009» не перерахувало вищезазначений платіж на рахунок ТОВ « Шауманн Агрі УА». За порушення зобов'язань відповідно до п. п. 5.6, 5.7 договору № 28/01-2011 відповідачеві нараховано 35884,80 грн. пені, 1602 грн. штрафу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Шауманн Агрі УА" посилається на ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 624, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 224 Господарського кодексу України.

09.09.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шауманн Агрі УА" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач по справі просить стягнути грошову суму в розмірі 37698,24 грн., що складається з: непогашеного боргу за договором поставки № 28/01-2011 від 28.01.2011 р. - 16020 грн., пені в розмірі 16716,24 грн., неустойки у вигляді штрафу в розмірі 4962 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2000 грн. за адвокатські послуги та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шауманн Агрі УА" про зменшення розміру позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про зменшення розміру позовних вимог, яка фактично є заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені та збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафу, приймається до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки 28/01-2011 від 28.01.2011 р. в розмірі 37698,24 грн., з яких: 16020 грн. - основна сума заборгованості, 16716,24 грн. - пеня, 4962 грн. - неустойка.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Шауманн Агрі УА", в судове засідання не з'явився, натомість 09.09.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшла заява, в якій позивач по справі підтримує позовні вимоги та просить справу слухати без участі його представника.

ПП "Екопродукт 2009", відповідача по справі, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Ухвали суду направлено на адресу відповідача, що зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 72503, Запорізька обл., Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Степова, буд. 31.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2011 року ТОВ « Шауманн Агрі УА» (постачальник) та ПП «Екопродукт 2009» (покупець) укладено договір поставки № 28/01-2011 (далі договір № 28/01-2011).

Згідно п. 1.1 договору № 28/01-2011 предметом поставки за цим договором є вітамінно-мінеральні кормові добавки та премікси для сільськогосподарських тварин, силосуючі засоби та обладнання для внесення силосуючих засобів.

Згідно п. 8.2 строк договору № 28/01-2011 починає свій перебіг у момент, визначений п. 8.1 договору (момент підписання та скріплення печатками), та закінчується 31 грудня 2011 року.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За видатковою накладною № 74 від 07.02.11 р., ТОВ «Шауманн Агрі УА» передано ПП «Екопродукт 2009» товар на суму 49620 грн. саме за договором № 28/01-2011. Товар прийнято директором ПП «Екопродукт 2009» Щербаковим Г.М. на підставі довіреності № 11 від 04.02.11 р.

Відповідно до п.п. 2.1, 3.1 договору № 28/01-2011 постачальник поставляє товар покупцеві, за попередньою оплатою, окремими партіями та на умовах вказаних у п. 2 «Умови поставки товару» додатку до даного договору на кожну партію товару. Покупець оплачує кожну партію поставленого товару за ціною вказаною у п. 1 «специфікація» додатку до цього договору.

За поясненнями позивача ТОВ « Шауманн Агрі УА» після підписання договору № 28/01-2011 надіслало на поштову адресу ПП «Екопродукт 2009», для підписання додаток № 1 до договору поставки, в якому зазначалася: специфікація товару, умови поставки, умови оплати та реквізити сторін, що є невід'ємною частиною договору. Відповідачем не було повернуто підписаний зазначений вище додаток № 1 від 07 лютого 2011 року до договору № 28/01-2011. Отже, додаток № 1 від 07 лютого 2011 року до договору № 28/01-2011, яким передбачено оплату товару на протязі 30 днів після поставки товару, погоджений сторонами не був, підписаний він лише з боку позивача, відповідно є неукладеним.

З огляду на викладене, при встановлені порушення строку оплати товару суд виходить з положень статті 692 ЦК України.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Вказана правова позиція закріплена і в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», п. 1.7 якої передбачено: «Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України».

Отже, покупець був зобов'язаний оплатити вартість програмних компонентів не пізніше 07.02.2011 р.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За поясненнями позивача, ПП «Екопродукт 2009» було оплачено 33600 грн. Відповідачем даних обставин не спростовано, доказів оплати залишку боргу в сумі 16020 грн. не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині основного боргу заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Також ТОВ « Шауманн Агрі УА» заявлено до стягнення пеню в розмірі 16716,24 грн. і штрафу в розмірі 4962 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 5.6 договору № 28/01-2011, яким передбачено наступне: "Покупець у разі несвоєчасної оплати загальної ціни на поставлену партію товару зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення".

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Аналогічне положення закріплене в ч. 2 ст. 343 ЦК України.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В розрахунку штрафних санкцій, доданого до заяви позивача від 05.09.14 р., ним не враховано згадані положення закону щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, та невірно визначено періоди нарахування пені, оскільки зобов'язання відповідача є порушеним з 08.02.11 р., відповідно пеня могла бути нарахована за 6 місяців: з 08.02.11 р. по 08.08.11 р. на суми боргу з урахуванням часткового погашення.

При цьому суд не може виходити за межі заявленого ТОВ «Шауманн Агрі УА» періоду пені: з 08. 03 .11 р. по 31.08.11 р.

Отже, в межах заявленого строку, пеню слід розраховувати за період з 08.03.11 р. по 08.08.11 р. (тобто в межах 6 місяців з дати заявлення - з 08.03.11 р. по 08.08.11 р. - дати закінчення 6 місячного строку з дня порушення зобов'язання, яким є 08.02.11 р.).

Розрахунок пені виглядає наступним чином:

1) на суму 49620 грн. пеня нараховується з 08.03.11 р. по 12.07.11 р. включно і становить 2676,08 грн.;

2) на суму 44620 грн. пеня нараховується з 13.07.11 р. по 04.08.11 р. включно і становить 435,81 грн.;

3) на суму 39620 грн. пеня нараховується з 05.08.11 р. по 08.08.11 р. включно і становить 67,30 грн., всього - 3179,19 грн.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 5.7 Постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" № 12 від 29.05.2013 р., застосовуючи у вирішенні спорів, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням договорів оренди (найму) положення статті 549 ЦК України, господарським судам слід виходити з того, що:

- одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій;

- можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено абзацом другим частини другої статті 231 ГК України;

- для учасників господарських відносин законодавством не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи укладення договору, встановленим статтею 627 ЦК України, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вимоги щодо стягнення штрафу позивач обґрунтовує п. 5.7 договору № 28/01-2011, згідно якого за односторонню, необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань сторона, що порушила цей договір, зобов'язана сплатити іншій стороні неустойку в розмірі 10% від розміру невиконаного зобов'язання.

Відповідач порушив зобов'язання щодо сплати 49620 грн. у строк до 08.02.11 р., отже з нього підлягає стягненню 4962 грн. штрафу.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 16020 грн. основного боргу, 4962 грн. штрафу, 3179,19 грн. пені.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропопорційно розміру задоволених вимог.

Пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Стосовно заявлених позивачем 2000 грн. судових витрат на послуги адвоката слід зазначити наступне.

Згідно п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Ухвалою господарського суду від 10.09.14 р. судом витребувано у позивача докази в підтвердження статусу адвоката (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю представника позивача по справі; договір про надання адвокатських послуг); докази на підтвердження сплати адвокатських послуг в сумі 2000 грн.

Позивачем надано довіреність від 08.07.14 р. на ім'я ОСОБА_2 (інформація в довіреності про статус адвоката відсутня), акт виконаних робіт від 15.09.14 р., підписаний фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, рахунок-фактура № 17 від 08.07.14 р., підписаний фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ві підтвердження статусу ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця. Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_2 не надано.

З аналізу наведених вище документів вбачається відсутність підтвердження оплати 2000 грн. послуг адвоката (розрахункові документи), та надання таких послуг саме адвокатом ОСОБА_2, а не фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

З огляду на вказане, у господарського суду відсутні підстави для покладення на відповідача 2000 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Екопродукт 2009" (72503, Запорізька обл., Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Степова, буд. 31, ідентифікаційний код юридичної особи: 36523608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шауманн Агрі УА" (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. І.Франка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 36416284) 16020 (шістнадцять тисяч двадцять) грн. основного боргу, 4962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. штрафу, 3179 (три тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 19 коп. пені, 1170 (одна тисяча сто сімдесят) грн. 94 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.09.2014 р.

Суддя А.О. Науменко