Рішення

від 24.09.2014 по справі 908/3028/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 10/52/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2014 Справа № 908/3028/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморське орендне підприємство теплових мереж" (72100, м. Приморськ, вул. Єчина, 4 )

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморська аграрна компанія ЛТД" (72100, м. Приморськ, вул. Леніна, 23)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Приморська районна рада (72100, м. Приморськ, вул. Пролетарська, 110)

про стягнення 3154 грн. 88 коп.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - Крамаренко А.А., на підставі довіреності № 7 від 30.12.2013 р.;

від відповідача - Сердюченко В.В., на підставі довіреності від 02.09.2014 р.;

від третьої особи - не з'явився.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморське орендне підприємство теплових мереж". м. Приморськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморська аграрна компанія ЛТД", м. Приморськ про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. в розмірі 3154 грн. 88 коп., яка складається з основного боргу в розмірі 2 690, 39 грн., пені в розмірі 196, 28 грн., 3 % річних в розмірі 40, 94 грн та індексу інфляції в розмірі 227, 27 грн.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 21.08.2014 р., справу 908/3028/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 22.08.2014 р. порушено провадження у справі № 908/3028/14. Справі присвоєно номер провадження 10/52/14, її розгляд призначено на 10.09.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2014 р. підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Представник третьої особи у судове засідання 10.09.2014 р. не з'явився, направив на адресу суду через канцелярію лист в якому підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача надав до сулу відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю. В судовому засіданні 10.09.2014 р. представник відповідача проти позову заперечив.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

Для отримання всіх необхідних документів по справі, судом було відкладено розгляд справи на 24.09.2014 р. о 11 год. 00 хв.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.09.2014 р. проти позову заперечував.

Представник третьої особи до суду 24.09.2014 р. не з'явився, ніяких заяв та клопотань до суду не надав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Представник позивача в судове засідання 24.09.2014 р. надав заяву про уточнення позовних вимог. В своїй заяві позивач просить стягнути основну заборгованість за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. в розмірі 2 690, 39 грн. пеню за період з 01.12.2013 р. по 30.06.2014 р. в розмірі 196, 28 грн., 3 % річних за період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. в розмірі 40, 94 грн та індекс інфляції за весь час прострочення в розмірі 227, 27 грн. як безпідставно набуте майно відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 24.09.2014 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача та відповідача справа була розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач зареєстрован та фактично займає приміщення у будівлі № 26 по вул. Леніна у м. Приморськ Запорізької області. Вказаний будинок належить територіальній громаді Приморського району в особі Приморської районної ради Запорізької області.

Відповідно до листа Голови Приморської районної ради № 01-24/422 від 08.10.2013 року, теплопостачання у будівлі № 26 по вул. Леніна у м. Приморськ було розпочато з 09.10.2013 року.

Згідно з листом Голови Приморської районної ради № 01-24/401 від 20.09.2013 року вбачається, що ТОВ «Приморська аграрна компанія ЛТД», як орендар, займає 18,2 кв.м. (2% площі) будівлі № 26 по вул. Леніна у м. Приморськ.

Усім орендарям - споживачам теплової енергії, розташованим в будівлі № 26 по вул. Леніна у м. Приморськ. було запропоновано укласти відповідні договори з ТОВ «ПОПТМ». Однак відповідач категорично відмовився укладати відповідний договір, про що повідомив ТОВ «ПОПТМ» своїм листом № 77 від 31.10.2013 року.

При цьому відповідач продовжував користуватися тепловою енергією. Як стверджує позивач, що між сторонами фактично було укладено договір про надання послуг, а поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В опалювальному сезоні 2013-2014 років, ТОВ «ПОПТМ» здійснило постачання теплової енергії на будівлю № 26 по вул. Леніна у м. Приморськ в повному обсязі (100%) опалювальних площ будівлі, що підтверджується підписаною з Приморською районною радою відомістю про помісячне споживання теплової енергії (Гкал.) за опалювальний сезон 2013-2014 років.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачу - ТОВ «Приморська аграрна компанія ЛТД» були нараховані та надані рахунки (пропорційно займаної площі у будівлі), а разом на загальну суму - 2690,39 грн.

Відповідач протягом 2013-2014 років не здійснив оплату за спожиту теплову енергію.

Станом на момент подання позову до суду у відповідача існує заборгованість за спожиту теплову енергію, з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, в розмірі 2690,39 грн.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково виходячи з наступного.

В своїх запереченнях відповідач звертає увагу суду на те, що дійсно, ТОВ «Приморська аграрна компанія ЛТД» орендує приміщення, загальною площею 18,0 кв.м, яке є частиною адміністративної будівлі, розміщено за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Леніна, 26, для розміщення офісу, згідно договору оренди від 08.07.2013р., укладеного з Приморською районною радою Запорізької області.

Листом від 31.10.2013 р. за № 77 відповідач повідомив позивача про те, що засновники підприємства не погоджують підписання договору про теплопостачання з ТОВ «ПОПТМ» у зв'язку з тим, що планується введення автономного опалювання приміщення, де розташовано офіс ТОВ «Приморська аграрна компанія ЛТД» за адресою: м. Приморськ, вул. Леніна, 26.

Така позиція відповідача була викликана тим, що орендоване приміщення опалювалось неналежним чином, у зв'язку з чим у товариства відсутня потреба в отриманні неякісних послуг від ТОВ «ПОПТМ».

При цьому, відповідач зазначає, що позивач не надавав відповідачу для підписання конкретного проекту договору на теплопостачання, і не ознайомлював з умовами такого договору. Сторонами не обумовлений предмет договору, ціна та строк дії договору, тощо (ст.638 ЦК України, ст.180 ГК України).

В позовній заяві ТОВ «ПОПТМ» посилається на те, що між сторонами фактично було укладено договір про надання послуг, для якого законом не встановлена (нібито) обов'язкова письмова форма, а поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Але такі твердження є необґрунтованими і не відповідають діючому законодавству.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Згідно ч.2 ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання», оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Пунктом 3 «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою КМУ від 3 жовтня 2007 р. № 1198 передбачено, що споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Пунктом «Правил користування тепловою енергією» закріплено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі -продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 затверджений Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Таким чином, для договору про теплопостачання законом встановлена обов'язкова письмова форма. Тим більш, такий договір має бути укладений на основі Типового договору.

Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Але таких істотних умов договору між сторонами не досягнуто і не закріплено в письмовій формі

Поведінка сторін, принаймні ТОВ «Приморська аграрна компанія ЛТД», не засвідчувала його волю на настання правових наслідків, про які каже позивач, що підтверджується зокрема, листом від 31.10.2013р. за №77, на який сам позивач і посилається.

Відповідач не бажав отримувати від позивача будь-яких послуг з теплопостачання.

Безпідставним є також посилання позивача на припис ст.24 Закону України «Про теплопостачання», де одним з обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, оскільки позивач не звертався до відповідача в судовому порядку про спонукання до укладення відповідного договору. Відповідачу не пропонувався будь-який проект договору для підписання.

Тобто, між сторонами по даній справі не укладався договір про теплопостачання.

Посилання позивача на те, що відповідачу надавались акти виконаних робіт та рахунки на оплату за період з жовтня 2013р. по квітень 2014р. на загальну суму 2690, 39 грн. - є такими, що не відповідають дійсності, оскільки в період часу до липня 2014 р. відповідач жодного разу не отримував будь-яких рахунків на оплату та актів виконаних робіт.

В силу ж ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем не пред'являлось до відповідача вимоги про оплату сум в порядку ч.2 ст.530 ЦК України.

Як стверджує відповідач, що посилання позивача на надсилання відповідачу претензії від 16.06.2014р. № 63 - є безпідставним, оскільки такої претензії відповідач не отримував.

Рахунки і акти виконаних робіт були надіслані позивачем на адресу відповідача лише поштою 14.07.2014 р., що підтверджується супровідним листом від 14.07.2014 р. № 68 та поштовим конвертом від 14.07.2014р. № 7210201369720. Вказані рахунки і акти були отримані відповідачем 06.08.2014р., що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту «Укрпошти» про відстеження пересилання поштових відправлень.

Відповідач звертає увагу суду на те, що в конверті позивача від 14.07.2014 р. містилось 6 рахунків-фактур (за жовтень 2013р., листопад 2013р., грудень 2013р., лютий 2014р., березень 2014р., квітень 2014р.) і 6 актів приймання-передачі (за жовтень 2013р., листопад 2013р., грудень 2013р., лютий 2014р., березень 2014р., квітень 2014р.).

Позивачем не було надіслано на адресу відповідача рахунку і акту виконаних робіт за січень 2014 р.

З огляду на вищезазначене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки відповідач не порушував строків оплати, оскільки таких строків встановлено між сторонами не було; рахунки на адресу відповідача за певний період часу надіслані лише 06.08.2014р.

Також в порушення ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України пеня нарахована за період, що перевищує 6 місяців - з 01.12.2013р. по 30.06.2014р.;

Пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання, а в силу ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Не підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції, оскільки відповідач не порушував строків оплати, оскільки таких строків встановлено між сторонами не було, а рахунки на адресу відповідача за певний період часу були надіслані несвоєчасно.

Отже, між сторонами відсутні письмові договірні відносини щодо надання послуг теплопостачання з конкретно визначеними умовами та строками на виконання цих послуг.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Пункт 2 ст. 642 ЦК України говорить, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору , у даному випадку Боржник отримував теплову енергію з жовтня 2013 року по квітень 2014 року, що стало свідченням того, що ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Боржник користувався послугами ТОВ «ПОПТМ», тобто отримував теплову енергію. Виходячи з вищевказаного, у боржника виникли обов'язки щодо сплати за отриману теплову енергію.

Ст. 526 Цивільного кодексу України регламентується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).

Постановою КМУ «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» від 03.10.2007 р. № 1198, встановлений обов'язок споживача своєчасно оплачувати рахунки за отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідачем були свідомо порушені приписи статей 509 ЦК України: -«Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 525 ЦК України: - "Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом", ст. 193 ГК України: - «Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться»

Відповідно до частини 2 статті 193, Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальнодержавного інтересу.

Невиконанням своїх грошових зобов'язань Відповідач порушив вищевказані вимоги законодавства.

Згідно ст. 276 Господарського кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. становить 2 690, 39 грн., яку позивач просить стягнути на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України.

Вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 690, 39 грн., є обгрунованими та підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання надав письмовий відзив в обгрунтування своїх заперчень. Заперечення відповідача суд до уваги прийняв частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, а також проаналізувавши надані докази, суд частково задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморське орендне підприємство теплових мереж". м. Приморськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморська аграрна компанія ЛТД", м. Приморськ про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. в розмірі 2 690, 39 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморське орендне підприємство теплових мереж". м. Приморськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморська аграрна компанія ЛТД", м. Приморськ задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморська аграрна компанія ЛТД» (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Леніна, 23, р/р 26009280845001 в ПВ ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 30085612 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморське орендне підприємство теплових мереж» (72100, Запорізька область, м. Приморськ. вул. Єчина, 4, р/р № 26006301000555 в ЗОУ АТ «Ощадбанк» м. Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 19282171) - заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 2 690 (дві тисячі шістсот девяносто) грн. 39 коп. та судовий збір у розмірі 1 558 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 01 коп.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 26.09.2014 р.