Постанова

від 23.07.2014 по справі 513/2331/13-а

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/2331/13-а

Провадження № 2-а/513/5/14

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2014 року суддя Саратського районного суду Одеської області Кожокар Т.Я., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в смт. Сарата Одеської області справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення суми переплати пенсії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з даним позовом , в якому зазначив, що відповідач перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області перебуває та отримувала пенсію за віком.

04 червня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про призначення пенсії за віком. У заяві про призначення пенсії відповідач своїм підписом засвідчила, що їй відомо про те, що відповідно до діючого законодавства України, громадянин який має право на різні види пенсій може отримати лише одну за його вибором та зобов'язалася своєчасно повідомити орган, що призначає та виплачує пенсію про прийняття на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім'ї, зміну місця проживання, виїзд за кордон на постійне місце проживання та інші обставини, що можуть вплинути на пенсійне забезпечення.

27 черпня 2007 року управлінням Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком у розмірі 381.03 гривні, починаючи з 10 березня 2007 року.

У вересні 2012 року позивачу стало відомо про те, що відповідач отримує пенсію за віком у управління Пенсійного Фонду України в Саратському районі та пенсію за віком у управління Пенсійного фонду в місті Рязань Російської Федерації, тому з 01 жовтня 2012 року позивачем було зупинено виплату пенсії ОСОБА_1 та надані запити до державних установ з метою з'ясування та підтвердження отриманих відомостей.

У жовтні 2013року позивачем отримано довідку про те, що відповідач на території Саратського району не проживає, фактично проживає на території Російської Федераці в м. Рязань.

Позивач зазначив, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 покладеного на неї обов'язку щодо повідомлення органу Пенсійного фонду про отримання нею іншої пенсії на території Російської Федерації, управлінню Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області було заподіяно шкоду у розмірі зайво виплаченої пенсії за віком у розмірі 42758,06 гривень.

Позивач просив визнати причини пропуску строку із зверненням з позовом до суду поважними, поновити пропущений строк та стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Саратському районі зайво сплачену пенсію у розмірі 42758 гривень 06 копійок.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач була повідомлена про суть спору шляхом надання судового доручення до компетентного суду Російської Федерації, позов визнала, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Згідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Статтею 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року передбачено, що "при переселении пенсионера в пределах государств-участников Соглашения выплата пенсии по прежнему месту жительства прекращается, если пенсия того же вида предусмотрена законодательством государства по новому месту жительства пенсионера. Размер пенсии пересматривается в соответствии с законодательством государства- участника Соглашения по новому месту жительства пенсионера с соблюдением условий, предусмотренных пунктом 3 статьи 6 настоящего Соглашения".

Статтею 102 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено обов'язок пенсіонерів повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії заподіяну шкоду.

Відповідно до копії заяви, копій наданих документів, ОСОБА_1, 04 червня 2007 року з подала управлінню Пенсійного фонду України заяву про призначення їй пенсії, пенсія за віком призначена з 10 березня 2007 року (а.с. 4-15).

З довідки управління Пенсійного фонду Російської Федерації в місті Рязань вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. З 14 травня 1998 року по 01 квітня 2007 року ОСОБА_1отримувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника по догляду за непрацездатним до досягнення 14 років, з 09 березня 2007 року, за заявою ОСОБА_1 їй призначена трудова пенсія за віком (а.с. 22).

Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області від 17.09.2013 року, розмір пенсії виплаченої ОСОБА_1 з момента призначення по 01 жовтня 2012 року склав 42758 гривень 06 копійок.

Судом встановлено, що відповідач не виконала свій обов'язок щодо повідомлення позивача про призначення та виплати їй пенсії за віком на території Російської Федерації, де вона зареєстрована та постійно мешкає. Внаслідок неправомірних дій відповідача управлінню Пенсійного Фонду було завдано шкоди у вигляді зайво сплаченої пенсії у розмірі 42758 гривень 06 копійок.

Враховуючи наведене суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача зайво сплачена пенсія у розмірі 42758 гривень 06 копійок.

Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше обчислюється з дня викникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Статтею 102 КАС України встановлено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк встановлений законом може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Позивачу стало відомо про факт отримання ОСОБА_1 пенсії на території Російської Федерації у вересні 2012 року, однак відповіді державних органів на всі необхідні запити щодо підтвердження місця фактичного проживання відповідача отримано позивачем тільки 22 жовтня 2013 року, до суду позов було подано 17 грудня 2013 року.

Позивачем пропущено строк для звернення до суду з поважних причин, тому суд вважає за необхідне поновити позивачу строк для звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 11, 13, ч. 1 ст. 41, ст. 87, ст. 94, ст.ст. 122, 159 - 163, 167 КАС України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ ,

П О С Т А Н О В И В:

адміністративний позов - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області 42758 (сорок дві тисячі сімсот п'ятдесят вісім) гривень 06 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Саратський районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Т. Я. Кожокар