ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2014 р. Справа № 804/11597/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МИРАКС ТЕЛЕКОМ»
про накладення арешту на кошти платника податків, -
в с т а н о в и в :
Державна податкова інспекція у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МИРАКС ТЕЛЕКОМ», в якому просила накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача на рахунках у банках, що його обслуговують, з метою погашення податкової заборгованості.
В обґрунтування заявленого позову зазначалося, що за відповідачем наразі обліковується податковий борг з податку на додану вартість у сумі 192639,45 грн., який виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 26.06.2012 року №0000732212, винесеному на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача з питань правомірності формувань податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Пей Нет» за січень 2012 року від 11.06.2012 року №857/22-104/37191734. При цьому позивачем в порядку ст.59 Податкового кодексу України було виставлено податкову вимогу про сплату від 21.08.2012р. №215 на наявний борг відповідача, який до теперішнього часу не був погашений. Зважаючи на те, що за ТОВ «МИРАКС ТЕЛЕКОМ» технологічні транспортні засоби, сільськогосподарська техніка та об'єкти нерухомості не зареєстровані, а також у відповідача відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення податкового боргу, ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області просить застосувати арешт коштів та інших цінностей на рахунку цього платника податків у банках, що його обслуговують.
Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання його представник не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заперечення на позовну заяву та заяву про відкладення розгляду справи не надав.
Зважаючи на приписи ч.6 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МИРАКС ТЕЛЕКОМ» (код ЄДРПОУ 37191734) (далі - ТОВ «МИРАКС ТЕЛЕКОМ») перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків.
З матеріалів справи вбачається, що податковий борг відповідача з податку на додану вартість утворився внаслідок несплати ТОВ «МИРАКС ТЕЛЕКОМ» узгодженого грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 26.06.2012 року №0000732212, винесеному на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки відповідача з питань правомірності формувань податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Пей Нет» за січень 2012 року від 11.06.2012 року №857/22-104/37191734.
Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслано на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, проте, повернулося до контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв'язку про неможливість вручення 05.07.2012 року(а.с.14-15).
Згідно абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Таким чином, вищевказане податкове повідомлення-рішення у розумінні приписів абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України вважається врученим.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Оскільки це податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалось, воно є узгодженим.
У зв'язку із несплатою узгодженої суми цього грошового зобов'язання у ТОВ «МИРАКС ТЕЛЕКОМ» виник податковий борг у розмірі 192639,45 грн.
Пунктом 59.1 ст.59 Податкового Кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога була виставлена ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 21.08.2012р. №215 на суму боргу 192624,61грн. та надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку (а.с.7).
Зважаючи на те, що ТОВ «МИРАКС ТЕЛЕКОМ» добровільно податковий борг погашено не було, вищевказана податкова вимога податковим органом не відкликалася.
Відповідно до витягу з облікової картки цього платника податків, станом на теперішній час ТОВ «МИРАКС ТЕЛЕКОМ» має заборгованість перед бюджетом у сумі 192639,45 грн. (а.с.16).
Також судом встановлено, що у позовній заяві, що розглядається, ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вимоги щодо стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не заявляються.
Вимоги у цій справі стосуються лише накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача, що знаходять в банку, та заявлені контролюючим органом відповідно до права контролюючого органу, передбаченого п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України, оскільки, згідно відомостей, наданих листом Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 08.05.2014 року №07.1/13-26/2505, рішення Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 03.06.2013 року №2821608, а також довідки ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, за ТОВ «МИРАКС ТЕЛЕКОМ» сільськогосподарська техніка, речові права на нерухоме майно та автотранспортні засоби не зареєстровані (а.с.17-19).
Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п.п.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Підпунктом 94.4. ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Відповідно до п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст.94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом у розумінні п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України.
Крім того, п.п.10.1-10.3, 10.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р. визначено, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.
Арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.
Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.
Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.
Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.
Разом з тим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України. Означені види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Так, приписи статті 94 Податкового кодексу України регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, при чому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.
При цьому, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст.94 цього Кодексу, також визначені п.п.20.1.33пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, а саме означена норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.
Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.п.20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.
З огляду на викладене приписи п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України є обов'язковими до виконання, зміст є самостійним, чітким і зрозумілим. Крім того, норми п.п.20.1.33 п.20.1 ст. 20 та п.94.2 ст.94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому за умови відсутності майна, достатнього для погашення податкового боргу.
Зважаючи на наведене, а також з урахуванням доведеності наявності у відповідача непогашеного податкового боргу та відсутності майна, яке може бути джерелом погашення такого податкового боргу, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МИРАКС ТЕЛЕКОМ» про накладення арешту на кошти платника податків - задовольнити.
Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках ПАТ «Креді Агріколь Банк» (МФО 300614) та АТ «Сбербанк Росії» (МФО 320627), та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «МИРАКС ТЕЛЕКОМ» (код ЄДРПОУ 37191734) задля погашення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 192639,45грн. (сто дев`яносто дві тисячі шістсот тридцять дев`ять гривень сорок п`ять копійок).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Турова
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.09.2014 |
Оприлюднено | 02.10.2014 |
Номер документу | 40659065 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні