Рішення

від 23.09.2014 по справі 906/1034/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" вересня 2014 р. Справа № 906/1034/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриці О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Крисевич В.П. , дов. №70/06 від 09.01.2014р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області (м.Житомир)

до Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (с.Кодня, Житомирський район, Житомирська область)

про спонукання до виконання мирової угоди

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про примусове виконання мирової угоди від 10.12.2012р. по справі №3/63-Б.

23.09.2014р. до господарського суду Житомирської області від позивача надійшла заява про зміну предмету позову (а.с.19), в якій він просить суд спонукати боржника до примусового виконання мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.12.2012р., шляхом стягнення заборгованості у розмірі 286361,80 грн.

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача.

Беручи до уваги, те, що позивачем подано заяву про зміну предмета позову, дана заява подана до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку прийняти дану заяву до розгляду.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги розглядаються судом в межах первісно заявлених вимог, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог.

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову підтримала у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.17).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Житомирської області перебувала справа №3/63-Б про визнання банкрутом Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (с.Кодня Житомирський район Житомирська область).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.12.2010р. було порушено провадження у справі №3/63-Б про банкрутство Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (с.Кодня, Житомирський район, Житомирська область).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.06.2011р. у справі №3/63-Б було затверджено реєстр вимог кредиторів Cільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" з включеними до нього вимогами конкурсних кредиторів, і, зокрема, вимоги Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі (м.Житомир, ідент. код 20405029) на суму 169790,78 грн. основного боргу віднесені до другої черги задоволення вимог кредиторів; на суму 146571, 02 грн. неустойки (штраф, пеня), віднесені до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.12.2012р. у справі №3/63-Б було затверджено мирову угоду від 10.12.2012 р. по справі № 3/63-Б про банкрутство Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (с.Кодня, Житомирський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 31106287), укладену між засновником сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон", головою комітету кредиторів державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області державної податкової служби Яневич Ю.Ю., директором приватного підприємства "Миролюбівське" - Петелюком О.А., погодженої начальником державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області державної податкової служби Максимчуком С.О. в редакції, яка узгоджена сторонами.

Вказана ухвала суду не оскаржувалась, набрала законної сили та у відповідності до приписів ч. 5 ст. 124 Конституції України, є обов'язковою до виконання на всій території України.

Як вбачається з додатку №1 (список кредиторів) до мирової угоди від 10.12.2012 р. по справі № 3/63-Б, розмір вимог УПФУ в Житомирському районі становить 169790,78грн. основного боргу та 146571,02 грн. неустойки (штрафу, пені)

Згідно п. 3.1.1. п. 3.1. мирової угоди, боржник зобов'язується сплачувати суми боргу перед кредиторами у строки і в порядку, зазначені у п. 2.4. цієї угоди та у Графіку погашення заборгованості (додаток №2).

Додатком №2 до мирової угоди встановлено графік та термін погашення кредиторської заборгованості Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (с. Кодня, Житомирський район, Житомирська область) у 2013 році, зокрема, Управлінню Пенсійного Фонду України в Житомирському районі боржник повинен був сплатити у лютому 2013р. - 57630,86 грн., в серпні 2013р. - 112159,92 грн. Всього на загальну суму 169790,78 грн. боргу.

Згідно п.4.5. мирової угоди, проведення розрахунків з кредиторами можуть проводити треті особи в обмін на активи боржника або його корпоративні права, а саме, ПП "Миролюбівське", з яким у СПП "Оріон" укладений договір про спільну діяльність.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.04.2013р. ПП "Миролюбівське" перерахувало УПФУ в Житомирському районі 30 000,00 грн., в рахунок погашення боргу боржника по мировій угоді, що підтверджується банківською випискою (а.с.23).

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за мировою угодою виконав частково.

За таких обставин, 19.03.2014р. позивач звернувся з заявою до Відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Житомирської області від 24.12.2012р. по справі №3/63-Б (а.с.6).

19.03.2014р. ВДВС Житомирського районного управління юстиції було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Житомирської області від 24.12.2012р. у справі №3/63-Б, у зв'язку з тим, що зазначена ухвала господарського суду не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 7).

З огляду на зазначене, та з урахуванням того, що відповідач умов укладеної із позивачем мирової угоди належним чином не виконує, позивач звернувся до суду із позовною заявою про спонукання до виконання умов мирової угоди шляхом стягнення заборгованості у розмірі 286 361,80 грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається, зокрема, на положення підпункту 3.19. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 та абз. 8 підпункту 7.9. п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9.

Крім того позивач зазначає, що станом на 23.09.2014р. заборгованість по сплаті страхових внесків боржника перед УПФУ в Житомирському районі становить 139790,78грн. та 146571,02 грн. фінансових санкцій і пені, в підтвердження чого надав довідку №3272/06 від 23.09.2014р. (а.с.22).

За результатами аналізу вимог чинного законодавства, оцінки письмових доказів, що надані суду, розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином, згідно статті 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Погоджена дія двох або більше сторін є дво (багато) стороннім правочином.

Від юридичних фактів правочини відрізняються тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату, завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть за собою виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав і обов'язків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації, тощо, правовідносин, так, водночас, і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами ЦК України є правочином, що згідно статті 629 ЦК України підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлений права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання до виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів сторони є примусове виконання обов'язку в натурі.

Тобто, сторонами досягнуто згоди щодо вирішення спору іншим шляхом, застосовуючи ті заходи, які були зазначені у тексті мирової угоди. Тому з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов'язання за одними правовідносинами та виникають зобов'язання, що випливають з мирової угоди.

До правовідносин сторін підлягає застосуванню редакція Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяла на час затвердження мирової угоди ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.12.2012р. у справі №3/63-Б, враховуючи положення пункту 11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" чинної редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та беручи до уваги, що справу про банкрутство відповідача порушено до 19 січня 2013 року.

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка діяла на час укладення мирової угоди) встановлено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Згідно з частиною 8 статті 39 вищезазначеного Закону у вказаній редакції, у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'являти свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.

Вказана норма передбачає, що при зверненні з вимогами про стягнення боргу у разі невиконання боржником мирової угоди, до уваги беруться лише обставини, які з'явилися після затвердження господарським судом мирової угоди в процедурі банкрутства. Кредитор не повинен доказувати наявність грошового зобов'язання, що існувало до затвердження мирової угоди.

При вирішенні питання щодо правомірності позовної вимоги про спонукання судом до виконання мирової угоди у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, господарським судом враховано правову позицію пленуму Вищого господарського суду України, що викладена у підпункті 3.19. пункту 3 постанови від 26.12.2011р. №18.

Зокрема, якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою, тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах.

Якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Пунктом 7.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9, передбачено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка діяла на час укладення мирової угоди) у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як зазначалось вище, 19.03.2014р. ВДВС Житомирського районного управління юстиції було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Житомирської області від 24.12.2012р. у справі №3/63-Б, у зв'язку з тим, що зазначена ухвала господарського суду не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 7).

Відтак, суд дійшов висновку, що ухвала господарського суду Житомирської області від 24.12.2012р. у справі №3/63-Б про затвердження мирової угоди не відповідає усім вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, в ухвалі не зазначено дати набрання чинності, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ч.2 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач позов не оспорив, докази сплати 139790,78 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків боржника перед УПФУ в Житомирському районі, на день розгляду справи суду не надав.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) про спонукання Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (с.Кодня Житомирський район Житомирська область) до виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.12.2012 по справі №3/63-Б, шляхом стягнення з Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" (с.Кодня Житомирський район Житомирська область) на користь УПФУ в Житомирському районі 139790,78 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 146571,02 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.ч.1, 2 ст. 509, ч.1 ст. 202, ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Право сторін на укладення мирової угоди передбачено положеннями статті 78 ГПК України.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

В пункті 2.3 мирової угоди від 10.12.2012р., сторони угоди, з метою забезпечення відновлення платоспроможності боржника згідно з ст. 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надали згоду на списання боргів шостої черги (пені, штрафи) не погашених станом на 01.11.2012 у сумі 301673,87 грн., у тому числі, УПФУ в Житомирському районі - 146571,02 грн. (п.п. 2.3.2. мирової угоди).

При цьому, зі змісту мирової угоди від 10.12.2012р., не вбачається, що між сторонами вищезазначеної угоди було досягнуто домовленості про погашення боржником заборгованість перед позивачем у розмірі 146571,02 грн. пені.

Частинами другою та третьою статті 6 ЦКУ передбачено, сторони мають право врегулювати в договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно приписів статті 628 ЦКУ зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, погоджене сторонами у вищезазначеній мировій угоді списання боргів шостої черги (пені, штрафи) не погашених станом на 01.11.2012 у сумі 301673,87 грн., у тому числі, УПФУ в Житомирському районі - 146571,02 грн. не суперечить вимогам чинного законодавства.

З огляду на зазначене, в задоволенні вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) щодо стягнення з Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон" на користь УПФУ в Житомирському районі 146571,02 грн. пені, слід відмовити.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Спонукати Сільськогосподарське приватне підприємство "Оріон", Житомирська область, Житомирський район, с.Кодня, вул. Калініна, ідентифікаційний код 31106287 до виконання мирової угоди від 10.12.2012р., затвердженої ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.12.2012р. у справі № 3/63-Б, в частині виконання грошових зобов'язань перед Управлінням Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області.

3. Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Оріон", Житомирська область, Житомирський район, с.Кодня, вул. Калініна, ідентифікаційний код 31106287:

- на користь Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області, м.Житомир, площа Польова, 8, ідентифікаційний код 20405029 - 139790,78 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків;

- в доход Державного бюджету України - 2795,82 грн. судового збору

4. В частині стягнення 146571,02 грн. пені, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Костриця О.О.

1-в справу;

2-позивачу

3- відповідачу(реком.)