Рішення

від 29.09.2014 по справі 904/6001/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.14р. Справа № 904/6001/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікролайф-Україна", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИТОФАРМ", м. Тернівка, Дніпропетровська область

про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки в розмірі 7685грн.98коп., 30% річних в розмірі 410грн.62коп. та пені в розмірі 2497грн.94грн.

Представники:

Від позивача: Материнський Є.С., дов . №3 від 01.08.14р.

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікролайф - Україна» м. Дніпропетровськ звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитофарм» м. Тернівка з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 7685грн.98коп., 30% річних в розмірі 410грн.62коп. та пені в розмірі 2497грн.94коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору відступлення права вимоги від 12.03.2014р. та договір поставки №84Тн від 12.05.2010р.; видаткові накладні; банківські виписки, норми Цивільного кодексу України.

Як зазначає позивач, між ТОВ «Мікролайф-Сервіс» та ТОВ «Цитофарм» був укладений договір поставки №84Тн від 12.05.2010р., на підставі якого відповідачу було поставлено продукцію на загальну суму 18034грн. Вартість продукції була оплачена в частині 10348грн.04коп. Решта суми в розмірі 7685грн.98коп. залишилась несплаченою.

В подальшому, між ТОВ «Мікролайф-Сервіс», ТОВ «Мікролайф-Україна» та ТОВ «Цитофарм» був укладений договір відступлення права вимоги №1/2014 від 12.03.2014р., згідно якого позивач отримав право вимоги до відповідача за договором поставки в розмірі 7685грн.98коп., суму відшкодування за порушення грошового зобов'язання, пені та штрафів.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір реструктуризації заборгованості за поставлені товари №1 від 12.03.2014р., в якому був визначений графік погашення заборгованості. Відповідно до цього графіку ТОВ «Цитофарм» мало щомісяця, починаючи з травня 2014р., сплачувати рівними частинами суму боргу. При цьому у випадку порушення графіку, позивач отримував право вимагати сплати суми боргу в повному обсязі.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, позивач на підставі положень пунктів 5.5 та 5.6 договору поставки №84Тн від 12.05.2010р. нарахував суми 30% річних в розмірі 410грн.62коп. та пені в розмірі 2497грн.94коп. та заявив їх до стягнення разом з сумою боргу в розмірі 7685грн.98коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2014р. було порушено провадження у справі та призначене судове засідання. В судове засідання від 02.09.2014р. позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині суми пені та наполягав на стягненні з відповідача сум боргу в розмірі 7685грн.98коп., 30% річних в розмірі 410грн.62коп. та пені в розмірі 284грн.06коп.

Оскільки ця заява позивача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв її розгляду.

Ухвали суду направлялись відповідачу у справі в установленому порядку на адресу, зазначену в позові, яка співпадає з адресою місцезнаходження юридичної особи, що міститься в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На день розгляду справи у судовому засіданні 24.09.2014р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 24.09.2014р. до господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією позивача, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікролайф-Сервіс» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цитофарм» (покупець) був підписаний договір поставки №84Тн від 12.05.2010р. (далі - договір №84Тн від 12.05.2010р.), згідно якого в порядку та на умовах цього договору, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Сторони визначили, що предметом цього договору є товари, визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-накладних тощо), які є невід'ємною частиною договору.

В пункті 2.3 договору №84Тн від 12.05.2010р. встановлено, що передача товару здійснюється в узгодженому місці і оформлюється накладною або актом прийому-передачі.

Відповідно до пункту 4.1 вищевказаного договору ціна на кожне найменування товару визначається з урахуванням відпускних цін, встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі, вказаному у документах, що підтверджують передачу товару.

За приписами пунктів 4.4 покупець сплачує вартість кожної партії товару протягом 30 календарних днів з дня отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було поставлено продукцію на загальну суму 18034грн. Вартість продукції була оплачена в частині 10348грн.04коп. Решта суми в розмірі 7685грн.98коп. залишилась несплаченою.

В подальшому, між ТОВ «Мікролайф-Сервіс», ТОВ «Мікролайф-Україна» та ТОВ «Цитофарм» був укладений договір відступлення права вимоги №1/2014 від 12.03.2014р., згідно якого позивач отримав право вимоги до відповідача за договором №84Тн від 12.05.2010р. в розмірі 7685грн.98коп., суму відшкодування за порушення грошового зобов'язання, пені та штрафів.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір реструктуризації заборгованості за поставлені товари №1 від 12.03.2014р., в якому був визначений графік погашення заборгованості. Відповідно до цього графіку ТОВ «Цитофарм» мало щомісяця, починаючи з травня 2014р., сплачувати рівними частинами суму боргу. Останній платіж мав бути здійснений в строк до 30 серпня 2014р.

Відповідно до пункту 4 вказаного договору сторони узгодили, що позивач вправі стягнути заборгованість в примусовому порядку, у разі порушення відповідачем строків оплати будь-якого чергового платежу або не поверне суму у визначений строк.

Оскільки відповідач порушив умови договору реструктуризації заборгованості за поставлені товари №1 від 12.03.2014р. в частині сплати згідно встановленого графіку, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 7685грн.98коп.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 7685грн.98коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Таким чином, відповідач не мав підстав для ухилення від виконання обов'язку виконати зобов'язання з оплати суми боргу в розмірі 7685грн.98коп.

Що стосується позовних вимог про стягнення суми 30% річних в розмірі 410грн.62коп. та пені в розмірі 284грн.06коп., суд відмовляє в їх задоволенні з наступних підстав.

Вказані суми були нараховані позивачем на підставі положень пунктів 5.5 та 5.6 договору поставки №84Тн від 12.05.2010р. як штрафна санкція за невиконання зобов'язання з оплати поставленого товару.

Підписавши договір реструктуризації заборгованості за поставлені товари №1 від 12.03.2014р., сторони змінили зобов'язання, встановили нові умови та строки його виконання. Тому застосування штрафних санкцій, визначених договором поставки №84Тн від 12.05.2010р., до зобов'язань за договором реструктуризації заборгованості за поставлені товари №1 від 12.03.2014р. є помилковим.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікролайф - Україна» м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитофарм» м. Тернівка про стягнення суми боргу в розмірі 7685грн.98коп., 30% річних в розмірі 410грн.62коп. та пеню в розмірі 284грн.06коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитофарм» м. Тернівка (Ідентифікаційний код 30829746. місцезнаходження: 51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Лермонтова, буд. 12а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікролайф - Україна» м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 31384594, місцезнаходження: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 17) суму боргу в розмірі 7685грн.98коп., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 24.09.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 29.09.2014р.

Суддя Р.Г. Новікова