Постанова

від 18.09.2014 по справі 809/2131/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р. Справа № 809/2131/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача: Корнаги В.І.

представників відповідача: Шпитального В.Й., Дутки-Гефко Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001282201 та № 0001292201 від 23.06.2014 року ,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" (надалі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001282201 та № 0001292201 від 23.06.2014 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Калуською ОДПІ протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 318784 грн., зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4859 грн., нараховано штрафні санкції на суму 159393 грн., оскільки вони ґрунтується на безпідставних висновках податкового органу, викладених в акті позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" від 17.06.2014 року про безтоварність операцій щодо придбання в ТОВ "Інвест" товарно-матеріальних цінностей в період з серпня по грудень 2013 року. Позивач вказує на те, що господарські операції були підтверджені поданими податковому органу первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, виданими зазначеними контрагентами, зауважень до оформлення яких у відповідача під час перевірки не було.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених в письмовому запереченні проти позову від 15.07.2013 року. Зокрема, зазначили про те, що перевіркою не підтверджено фактичне здійснення фінансово-господарських операцій на підставі договору купівлі-продажу пиломатеріалів твердолистяних порід свіжої порізки від 10.01.2013 року, укладеного з ТОВ "Інвест", оскільки згідно висновків перевірки вищевказаного контрагента позивача, викладених в акті "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків із ТОВ "Ерідл" за період квітень 2013 року, ПП "Роял Ісланд" за серпень 2013 року, ПП "Т.І.В" за жовтень 2013 року, ТОВ "Альтера Трейд" за листопад 2013 року" від 28.05.2014 року, інформаційних баз даних Міндоходів України, ТОВ "Інвест" не отримувало товар в своїх продавців: ТОВ "Ерідл", ПП "Роял Ісланд", ПП "Т.І.В", ТОВ "Альтера Трейд". Таким чином, відповідач зазначає, що податковим органом правомірно зменшено позивачу оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями суми бюджетного відшкодування та зменшено від'ємне значення податку на додану вартість в спірних податкових періодах.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено таке.

ТОВ "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" зареєстроване 28.10.2003 року як юридична особа, ідентифікаційний код 14361581, засновник - Товариство з обмеженою відповідальністю для виробництва підлог "ТАРКЕТТ", Республіка Сербія, місце знаходження: 77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Промислова, 10, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.04.2014 року. Окрім цього, як вбачається з вказаного Реєстру, видами діяльності позивача по КВЕД 3: 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво, 22.23 - виробництво будівельних виробів із пластмас, 46.76 - оптова торгівля іншими проміжними продуктами, 52.10 - складське господарство, 62.03 - діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням.

Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Інвест", код 31907840, за серпень-грудень 2013 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 646/09-06-22-01/14361581 від 17.06.2014 року, згідно висновків якого встановлено такі порушення:

1. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України: завищено податковий кредит з податку на додану вартість по безтоварних операціях з ТОВ "Інвест" в сумі 323643 грн., а саме: в серпні 2013 року в сумі 31491 грн., у вересні 2013 року в сумі 20985 грн., в жовтні 2013 року в сумі 191012 грн., в листопаді 2013 року в сумі 75296 грн., в грудні 2013 року в сумі 4859 грн.;

2. п. 200.6 ст. 200 Податкового Кодексу України: завищено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість всього на 318783,50 грн., а саме: у вересні 2013 року в сумі 31491 грн., в жовтні 2013 року в сумі 20985 грн., в листопаді 2013 року в сумі 191012 грн., в грудні 2013 року в сумі 75296 грн.;

3. п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України: завищено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 323643 грн., а саме: в серпні 2013 року в сумі 31491 грн., у вересні 2013 року в сумі 20985 грн., в жовтні 2013 року в сумі 191012 грн., в листопаді 2013 року в сумі 75296 грн., в грудні 2013 року в сумі 4859 грн.;

4. за результатами перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Інвест" при придбанні товарів (чорнова заготовка дубової фризи та ін.) на суму 1618212 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем 23.06.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001282201 від 23.06.2014 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість всього на 318783,50 грн., а саме: вересень 2013 року - 31491 грн., жовтень 2013 року - 20985 грн., листопад 2013 року - 191012 грн., грудень 2013 року - 75296 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 159393 грн.;

№ 0001292201 від 23.06.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4859 грн.

Позивачем в позовній заяві не оспорювалися підстави та порядок проведення даної перевірки. Обставин порушення чинного законодавства, підстав та порядку її проведенні судом не встановлено.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж Статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно пунктів 200.2 та 200.3 ст. 200 цього Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 цієї ж Статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як передбачено п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п).

Таким чином, з огляду на зміст вказаних норм податкового закону, підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети.

Як вбачається з акту попланової перевірки від 17.06.2014 року, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Інвест" та, відповідно, від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в сумі 323643 грн., а саме: в серпні 2013 року в сумі 31491 грн., у вересні 2013 року в сумі 20985 грн., в жовтні 2013 року в сумі 191012 грн., в листопаді 2013 року в сумі 75296 грн., в грудні 2013 року в сумі 4859 грн., внаслідок чого завищено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 318783,50 грн., а саме: у вересні 2013 року в сумі 31491 грн., в жовтні 2013 року в сумі 20985 грн., в листопаді 2013 року в сумі 191012 грн., в грудні 2013 року в сумі 75296 грн.

Згідно поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень-грудень 2013 року, з додатком № 5 до них: розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (т. 2, а.с. 142-161), позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ), всього 323643 грн., нараховані (сплачені) на користь ТОВ "Інвест" на підставі податкових накладних: № 29 від 27.08.2013 року, № 30 від 27.08.2013 року, № 31 від 27.08.2013 року, № 32 від 29.08.2013 року, № 1 від 01.09.2013 року, № 2 від 02.09.2013 року, № 20 від 12.09.2013 року, № 35 від 20.09.2013 року, № 43 від 24.09.2013 року, № 49 від 26.09.2013 року, № 56 від 29.09.2013 року, № 1 від 01.10.2013 року, № 3 від 01.10.2013 року, № 6 від 02.10.2013 року, № 7 від 03.10.2013 року, № 9 від 04.10.2013 року, № 15 від 08.10.2013 року, № 16 від 09.10.2013 року, № 17 від 09.10.2013 року, № 18 від 11.10.2013 року, № 19 від 11.10.2013 року, № 20 від 15.10.2013 року, № 21 від 15.10.2013 року, № 25 від 17.10.2013 року, № 28 від 19.10.2013 року, № 29 від 23.10.2013 року, № 31 від 25.10.2013 року, № 32 від 28.10.2013 року, № 1 від 01.11.2013 року, № 2 від 01.11.2013 року, № 3 від 01.11.2013 року, № 4 від 05.11.2013 року, № 5 від 05.11.2013 року, № 9 від 07.11.2013 року, № 13 від 14.11.2013 року, № 14 від 27.11.2013 року, № 15 від 28.11.2013 року, № 16 від 29.11.2013 року, № 1 від 02.12.2013 року, № 2 від 02.12.2013 року, № 3 від 02.12.2013 року, виданих ТОВ "Інвест" на підтвердження господарських операцій по поставці товарно-матеріальних цінностей, а саме: дошки дубової та чорнової заготовки дубової фризи, всього на суму 1618212 грн., належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 178-219).

Вказані вище податкові накладні підписані уповноваженою особою ТОВ "Інвест" - Гадус А.В., головним бухгалтером згідно даних, викладених в акті "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансово-господарських взаєморозрахунків із ТОВ "Ерідл" за період квітень 2013 року, ПП "Роял Ісланд" за серпень 2013 року, ПП "Т.І.В" за жовтень 2013 року, ТОВ "Альтера Трейд" за листопад 2013 року" № 2/22/31907840 від 28.05.2014 року (т. 1, а.с. 66-83), та скріплені печаткою ТОВ "Інвест", містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Відповідачем в акті перевірки від 17.06.2013 року не заперується факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог п. 20.1.10 Податкового кодексу України. Таким чином, вказані податкові накладні в силу положень п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є належними та допустимими доказами в підтвердження права та дати виникнення у позивача податкового кредиту на суму 323643 грн. при здійсненні операцій з придбання товару в ТОВ "Інвест" в серпні-жовтні 2013 року.

Однак, виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом було досліджено обставини стосовно змісту вказаних господарських операцій.

Досліджуючи факти вчинення господарських операцій з ТОВ "Інвест" та їх зв'язок з фінансово-господарською діяльністю позивача, на предмет правильності їх відображення в податковому обліку позивача з податку на додану вартість, судом встановлено таке.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу (надалі - ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між ТОВ "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" та ТОВ "Інвест" укладено договір № 04/2013 купівлі-продажу пиломатеріалів твердолистяних порід свіжої порізки від 10.01.2013 року, згідно п. 1.1 якого, ТОВ "Інвест" (продавець) зобов'язується передати у власність позивача, який бере на себе обов'язок прийняти і оплатити пиломатеріали твердолистяних порід в кількості, якості та відповідно до комерційних найменувань, вказаних у додатках до цього договору ("чорнова заготовка дубової фризи", надалі - товар) та оплати його вартість. Згідно пунктів 4.1-4.3, 5.1-5.3 Договору поставка продукції здійснюється на умовах "склад покупця", окремими партіями автомобільним транспортом продавця. Кожна партія продукції супроводжується оригіналами документів: товарно-транспортної накладної, специфікації, видаткової накладної, податкової накладної. Умовами п. 2.5 Договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків та накладних на протязі 5-ти банківських днів з моменту передачі товару по кількості та якості на складі покупця.

Вказаний договір вчинений в письмовій формі, підписаний представниками ТОВ "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" та ТОВ "Інвест", скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) встановлює для сторін права та обов'язки, що з нього випливають. Будь-яких доказів підписання вищевказаних договорів невстановленими особами, скріплення їх підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в їх достовірності, відповідач суду відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не подав. Також суду не подано доказів визнання цього Договору недійсним.

На виконання вищевказаного Договору, ТОВ "Інвест" відпущено ТОВ "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" товар, а саме: автозапчастини на загальну суму 1618212 грн., а саме: згідно видаткових накладних № 142 від 27.08.2013 року, № 143 від 27.08.2013 року, № 144 від 27.08.2013 року, № 145 від 29.08.2013 року, № 146 від 01.09.2013 року, № 147 від 02.09.2013 року, № 160 від 12.09.2013 року, № 166 від 20.09.2013 року, № 172 від 24.09.2013 року, № 174 від 26.09.2013 року, № 176 від 29.09.2013 року, № 177 від 01.10.2013 року, № 178 від 01.10.2013 року, № 182 від 02.10.2013 року, № 183 від 03.10.2013 року, № 186 від 04.10.2013 року, № 190 від 08.10.2013 року, № 191 від 09.10.2013 року, № 192 від 09.10.2013 року, № 193 від 11.10.2013 року, № 195 від 11.10.2013 року, № 194 від 15.10.2013 року, № 196 від 15.10.2013 року, № 197 від 17.10.2013 року, № 200 від 19.10.2013 року, № 203 від 23.10.2013 року, № 204 від 25.10.2013 року, № 202 від 28.10.2013 року, № 206 від 01.11.2013 року, № 209 від 01.11.2013 року, № 211 від 05.11.2013 року, № 232 від 02.12.2013 року, № 208 від 01.11.2013 року, № 210 від 05.11.2013 року, № 215 від 07.11.2013 року, № 219 від 14.11.2013 року, № 222 від 27.11.2013 року, № 224 від 28.11.2013 року, № 225 від 29.11.2013 року, № 220 від 02.12.2013 року, № 223 від 02.12.2013 року, № 227 від 02.12.2013 року.

В судовому засіданні з пояснень представника позивача встановлено, що вказані видаткові накладні зі сторони ТОВ "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" підписано працівниками позивача, уповноваженими на прийняття товару та його зберігання згідно договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 12.07.2012 року, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9

Окрім цього, в підтвердження факту реальності поставки товару продавцем на склад позивача суду подано копії товарно-транспортних накладних: № 142 від 27.08.2013 року, № 143 від 27.08.2013 року, № 144 від 27.08.2013 року, № 145 від 29.08.2013 року, № 146 від 01.09.2013 року, № 147 від 02.09.2013 року, № 160 від 12.09.2013 року, № 166 від 20.09.2013 року, № 172 від 24.09.2013 року, № 174 від 26.09.2013 року, № 176 від 29.09.2013 року, № 177 від 01.10.2013 року, № 178 від 01.10.2013 року, № 182 від 02.10.2013 року, № 183 від 03.10.2013 року, № 186 від 04.10.2013 року, № 190 від 08.10.2013 року, № 191 від 09.10.2013 року, № 192 від 09.10.2013 року, № 193 від 11.10.2013 року, № 195 від 11.10.2013 року, № 194 від 15.10.2013 року, № 196 від 15.10.2013 року, № 197 від 17.10.2013 року, № 200 від 19.10.2013 року, № 203 від 23.10.2013 року, № 204 від 25.10.2013 року, № 202 від 28.10.2013 року, № 206 від 01.11.2013 року, № 209 від 01.11.2013 року, № 211 від 05.11.2013 року, № 232 від 02.12.2013 року, № 208 від 01.11.2013 року, № 210 від 05.11.2013 року, № 215 від 07.11.2013 року, № 219 від 14.11.2013 року, № 222 від 27.11.2013 року, № 224 від 28.11.2013 року, № 225 від 29.11.2013 року, № 220 від 02.12.2013 року, № 223 від 02.12.2013 року, № 227 від 02.12.2013 року.

Також судом встановлено, що позивачем повністю оплачено ТОВ "Інвест" кошти за отриманий товар, в підтвердження чого суду подано копії платіжних доручень (т. 1, а.с. 220-253), що й не заперечується відповідачем в акті перевірки № 646/09-06-22-01/14361581 від 17.06.2014 року.

Окрім цього, зі змісту поданих суду прибуткових ордерів (т. 2, а.с. 99-141) вбачається, що отриманий від ТОВ "Інвест" товар було оприбутковано в бухгалтерському обліку "ТАРКЕТТ ВІНІСІН". Як пояснив в судовому засіданні представник позивача на час проведення перевірки відповідачем товар знаходився на складах позивача. Представник відповідача - інспектор, який проводив перевірку, пояснив суду про те, що фактичність знаходження товару на складі позивача під час проведення перевірки не перевірялася.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подано суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів про те, що вказані товарно-матеріальні цінності фактично продавцем позивачу не передавалися, були передані іншими контрагентами позивача за спірний період чи отримані ним в ТОВ "Інвест" в необлікованому порядку.

Також судом встановлено, що на момент проведення вищевказаних фінансово-господарських операцій ТОВ "Інвест" та ТОВ "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" мали відповідну господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку були зареєстровані як юридичні особи - суб'єкти господарювання, взяті на податковий облік як платники податку на додану вартість. Вказані обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, та, як вбачається з актів про результати позапланових виїзних перевірок позивача та ТОВ "Інвест" № 646/09-06-22-01/14361581 від 17.06.2014 року, № 2/22/31907840 від 28.05.2014 року, не заперечуються відповідачем.

Нормами частин 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Окрім цього, як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, вищезгаданих актів позапланових виїзних перевірок позивача та його контрагента, вказані фінансово-господарські операції, факт здійснення яких не визнається відповідачем, відповідають статутній діяльності ТОВ "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" та ТОВ "Інвест". Жодних доказів протилежного відповідачем суду відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подано.

Таким чином, суд дійшов висновку проте, що ТОВ "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" надало до перевірки належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з придбання товару у ТОВ "Інвест", які відповідають статутній діяльності позивача, тобто, що такі господарській операції вчинені позивачем з розумною діловою метою.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки позивача № 646/09-06-22-01/14361581 від 17.06.2014 року на висновки Перемишлянського відділення Золочівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, викладені в акті позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Інвест" № 2/22/31907840 від 28.05.2014 року про те, що контрагенти продавця - ТОВ "Інвест", а саме: ПП "Роял Ісланд", ПП "Т.І.В", ТОВ "Альтера Трейд" не могли здійснити господарські операції з поставки товару ТОВ "Інвест", оскільки не мали для цього належних матеріальних та трудових ресурсів, то такі висновки податкових органів сформовані виходячи лише із фактів відсутності вказаних суб'єктів господарювання за юридичною адресою, не отриманням контролюючим органом від вказаних платників документів щодо формування податкового кредиту і виникнення податкових зобов'язань, на підставі відомостей, які знаходяться в їх облікових справах, та актів про неможливість проведення перевірок, складених іншими податковими органами.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки позивача № 646/09-06-22-01/14361581 від 17.06.2014 року на матеріали кримінальних проваджень № 42013150000000169 від 14.11.2013 року, № 32014140000000009 від 11.01.2014 року, про те, що ТОВ "Інвест" під час своєї господарської діяльності для формування податкового кредиту використовує підприємства з ознаки "фіктивності ", а саме: ТОВ "Т.І.В", ПП "Роял Ісланд" та ПП "Альтера Трейд", то суд пропонував відповідачу відповідно до вимог ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України подати, окрім вказаних вище актів, належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 70, 72 вказаного Кодексу в обґрунтування об'єктивної неможливості контрагентів ТОВ "Інвест" здійснити поставку товарно-матеріальних цінностей по господарських операціях, які не визнаються контролюючим органом, однак відповідач таких доказів суду не подав. Як встановлено судом з листа Головного управління Міндоходів у Львівській області № 10651/1301092016 від 02.09.2014 року, досудове розслідування кримінальних проваджень № 42013150000000169 та № 32014140000000009 від 11.01.2014 року не завершено.

Таким чином, висновки відповідача щодо вказаних обставин до завершення в установленому кримінальним процесуальним законом зазначених вище кримінальних проваджень є передчасними, тобто фактично ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про неможливість здійснення контрагентами контрагента позивача господарських операції з постачання товару, робіт, послуг, в зв'язку з відсутністю в них або їх контрагентів - постачальників господарської можливості здійснити такі операції, оскільки їх діяльність містить ознаки «фіктивності».

Окрім цього, суд зазначає про те, що відносини між учасниками попередніх ланок постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України відповідальність особи носить індивідуальний характер, а згідно п. 36.4 ст. 36, п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України виконання податкового обов'язку здійснюється платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента, і саме ці особи несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством.

Такий висновок суду також відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, а саме: якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Вищевказане також узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року, є джерелом права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що:

"…суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності…".

Окрім цього, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України», Європейський суд з прав людини вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Вказані рішення Європейського суду хоча і стосується обставин щодо безпідставності покладення на покупця обов'язку щодо повторної сплати податку на додану вартість в разі невиконання продавцем, яких знаходиться поза контролем покупця, своїх зобов'язань по декларуванню вказаного податку за умови повного виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, однак вони встановлюють загальне правило, відповідно до якого платник податку - покупець по операціях поставки товарів не повинен відповідати за невиконання продавцем зобов'язань, та бути позбавлений гарантованого Конвенцією права власності, зокрема, й в наслідок донарахування йому відповідних податкових зобов'язань до бюджету, в разі якщо він повністю виконав свої зобов'язання, за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку по цих операціях, або будь-яких вказівок на його обізнаність про порушення вчинені його контрагентом, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Проте, враховуючи вказану судову практику Європейського Суду з прав людини, судом було запропоновано надати відповідачу докази в підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагент - ТОВ "Інвест", а також інші докази, які б свідчити про недобросовісність позивача, зокрема, про його пряму участь у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, однак відповідачем таких доказів подано не було.

Одним з принципів податкового законодавства України відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено його право віднести до податкового кредиту в період серпень 2013 року - грудень 2013 року включно суму 323643 грн. податку на додану вартість, нарахованого (сплаченого) в ціні товару, в зв'язку з його придбанням в ТОВ "Інвест".

За таких обставин, є протиправними висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Інвест" та, відповідно, від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в період серпня-грудня 2013 року на 323643 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в період вересня-грудня 2013 року на 318783,50 грн.

Як наслідок відсутні встановлені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України правові підстави для застосування оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0001282201 від 23.06.2014 року до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 159393 грн., що складає 50% суми, на яку відповідачем зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено правовий порядок для суб'єктів владних повноважень, згідно якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно встановлених в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв правомірності рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень, їх посадових осіб - рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вище встановлено судом, відповідачем не подано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що податкові повідомлення-рішення № 0001282201 та № 0001292201 від 23.06.2014 року відповідають встановленим частиною 2 статті 19 Конституції України, пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень - контролюючого органу. Натомість позивачем відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено суду дотримання ним вимог податкового закону при визначенні грошових зобов'язань з податку на додану вартість в серпні-грудні 2013 року та наявної в нього розумної ділової мети при вчиненні господарських операцій, які вплинули на формування об'єкту оподаткування податком на додану вартість у вказаних податкових періодах.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0001282201 та № 0001292201 від 23.06.2014 року прийняті відповідачем за відсутності відповідної законної підстави, необґрунтовано та непропорційно - без дотримання справедливого балансу між цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, вимогами загальних інтересів Держави щодо надходження податків та зборів до бюджету і несприятливими наслідками для прав позивача, пов'язаними з захистом права власності особи - платника податків.

Таким чином, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" належить задовольнити: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 0001282201 та № 0001292201 від 23.06.2014 року.

Керуючись нормою ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи подане позивачем платіжне доручення № 8825 від 25.06.2014 року про сплату судового збору в сумі 487,20 грн., за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, суд присуджує позивачу понесені ним судові витрати в сумі 487,20 грн. шляхом їх стягнення з Державного бюджету України.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 0001282201 та № 0001292201 від 23.06.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРКЕТТ ВІНІСІН" (ідентифікаційний код: 14361581, місцезнаходження: 77300, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Промислова, будинок, 10) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 23.09.2014 року.