Рішення

від 23.09.2014 по справі 911/3541/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа № 911/3541/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Укрспецмонтаж»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімспецмонтаж»;

про стягнення 961 745,45 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Укрспецмонтаж» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімспецмонтаж» (відповідач) про стягнення 961 745,45 грн.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.08.2014 року порушено провадження у справі № 911/3541/14 та призначено до розгляду на 08.09.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 08.09.2014 року, представник відповідача не з'явився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 20.08.2014 року не виконали. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 23.09.2014 року.

Позивач в судове засідання 23.09.2014 року не з'явився, однак надіслав до суду клопотання від 22.09.2014 року № 2209/1, в якому позовні вимоги підтримав та просив розглядати справу за відсутності його представника.

Також, в ході розгляду спору на виконання вимог суду позивач надав докази надіслання відповідачу позовної заяви з додатками, копії ухвали про порушення провадження у справі та копії ухвали про відкладення розгляду справи за допомогою служби експрес-доставки «Меркурій».

Однак, відповідач в судове засідання 23.09.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 15.05.2014 року № 01-06/615/14 «Про Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначив, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Як відомо суду з матеріалів розгляду інших справ, сторони в яких знаходяться в Автономній Республіці Крим, на окуповану територію Автономної Республіки Крим доставка поштової кореспонденції не здійснюється, що підтверджується довідками-листами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення поштових відправлень.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/3541/14 .

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд

встановив:

Як вбачається з обставин справи, 04.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Укрспецмонтаж» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхімспецмонтаж» (відповідач) було укладено Договір підряду №42 (далі - Договір №42), відповідно до якого позивач (Підрядник) зобов'язався виконати будівельні роботи на об'єкті «дослідно-промислового об'єкту виготовлення стабілізуючих розчинів та полу фабрикатів» в м. Павлоград, а відповідач (Генпідрядник) зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених Договором.

Роботи на суму 1 606 820,99 грн. було виконано Підрядником належним чином, про що було підписано відповідні Акти виконаних робіт без зауважень та заперечень з боку Генпідрядника.

Пунктом 4.1 Договору № 42 передбачено, що оплата робіт здійснюється поетапно за фактично виконані обсяги робіт. Пунктом 4.2 Договору № 42 визначено, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватись на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) протягом 10 робочих днів.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт не виконав, роботи оплатив частково. У зв'язку з чим, за відповідачем виникла заборгованість по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт в сумі 961 745,45 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Як вбачається з викладених у позові обставин та наданих доказів, заборгованість виникла по актам: від 31.08.2012 року на суму 646 502,86 грн., від 30.06.2013 року на суму 103244,45 грн., від 30.08.2013 року на суму 211 998,14 грн., які долучені до матеріалів справи.

Також, позивач надав суду Акт звірки взаєморозрахунків від 02.09.2013 року, згідно якого заборгованість відповідача складає 961745,45 грн. Такий Акт звірки підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками, що свідчить про погодження відповідачем існуючого розміру заборгованості.

У зв'язку з наміром врегулювати спір, позивач надсилав 12.05.2014 року вих. № 1205/1 на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості. Також претензію про сплату заборгованості було надіслано 26.05.2014 року вих.№2605/3. Претензію від 04.06.2014 року було вручено наручно. За наслідками проведених сторонами переговорів, було складено графік погашення заборгованості, який не виконано відповідачем.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуваг конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ч. 1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно ч.2. ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або ненале виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушень разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за да умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, поруше зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'яза товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічна норма закріплена в ст. 617 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за наслідками розгляду справи підтверджено заборгованість відповідача в сумі 961745,45 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімспецмонтаж» (95048, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Трубаченка, 11, кВ. 10, код 36821721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Укрспецмонтаж» (49015, м. Дніпропетровськ, провулок Ізюмський, 19, код 32448135) 961 745,45 (дев'ятсот шістдесят одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. боргу та 19 234,90 (дев'ятнадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.09.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.