Рішення

від 22.09.2014 по справі 911/2829/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2014 р. Справа № 911/2829/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерія»;

про стягнення 176355,60 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (свідоцтво № НОМЕР_2 від 14.11.2005 року), ОСОБА_3 (довіреність б/н від 20.08.2014 року);

від відповідача: Осіпенко А.О. (довіреність № 1 від 01.08.2014 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерія» (відповідач) про стягнення 176355,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2014 року порушено провадження у справі № 911/2829/14 та призначено справу до розгляду на 05.08.2014 року.

В судових засіданнях 05.08.2014 року та 26.08.2014 року розгляд справи відкладався до 26.08.2014 року та 08.09.2014 року відповідно.

В судовому засіданні 08.09.2014 року відповідач проти позову заперечував. Представник позивача в судове засідання 08.09.2014 року не з'явився, надіслав до суду клопотання б/н від 08.09.2014 року про відкладення розгляду справи. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 17.09.2014 року.

В судовому засіданні 17.09.2014 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 22.09.2014 року.

В ході розгляду спору відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, позивач надавав додаткові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 22.09.2014 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджено матеріалами справи, 18.09.2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астерія» (відповідач) було укладено Договір підряду № Б-130918 на ремонт покрівлі (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору відповідач зобов'язався здійснити комплекс необхідних заходів щодо усунення причин протікання покрівлі адміністративної частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. в термін 21 день з моменту підписання Договору з метою недопущення протікань покрівлі в майбутньому.

Згідно з п. 4.1 Договору вартість робіт становить 6276,00 грн. і згідно з п.п.. 5.1., 5.2. Договору замовник (позивач) має виплатити відповідачу аванс в сумі 3876,00 грн., повний розрахунок здійснюється не пізніше трьох днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Як зазначив позивач, на виконання умов Договору, ним було сплачено на рахунок відповідача 6276,00 грн., з яких згідно платіжного доручення від 19.09.2013 року № 96 було сплачено 3876,00 грн. на виконання п. 5.1. Договору та решту в сумі 2400,00 грн. згідно платіжного доручення від 04.10.2013 року № 110 на виконання п. 4.1 Договору.

Однак, не зважаючи на виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору, відповідач не виконав прийнятих на себе зобов'язань щодо усунення причин протікання покрівлі у визначені Договором строки.

Позивач зазначив та надав докази того, що 20.11.2013 року він надсилав на адресу відповідача Претензію № 09-ІІІ від 19.11.2013 року з вимогами про виконання умов Договору підряду № Б-130918 від 18.09.2013 року, яка залишена відповідачем без задоволення.

Після чого, у зв'язку з не усуненням відповідачем недоліків виконаних робіт, позивач 07.04.2014 року звертався до відповідача з письмовим повідомленням № 1 від 04.04.2014 року про відмову від Договору і вимогою про повернення у семиденний строк з моменту отримання вимоги сплаченої на його рахунок суми 6276,00 грн. попередньої оплати.

Звернення позивача до суду зумовлено тим, що відповідач свої зобов'язання за Договором своєчасно, в повному обсязі та належним чином не виконав, передплачені кошти не повернув. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача сплачені за Договором кошти у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем оплачених позивачем робіт за Договором в сумі 6276,00 грн. та штрафу за прострочення виконання робіт в розмірі 10% за кожен день прострочення в сумі 170079,60 грн.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, враховуючи предмет Договору, на підставі якого заявлено позовні вимоги, між сторонами тривали відносини підряду.

У відповідності до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» господарський суд, з огляду на вимоги ч.1 ст.4 ГПК України, у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються відповідні положення Глави 61 Цивільного кодексу України, які регулюють відносини підряду, та відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України загальні положення Цивільного кодексу України щодо виконання господарських зобов'язань з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначив, що ним виконувались передбачені Договором роботи з усунення протікань покрівлі в адміністративній частині будинку позивача. Всі роботи виконувались згідно п. 3.2.4. Договору через довірену особу позивача, з якою узгоджувались всі етапи по ремонту покрівлі на об'єкті позивача. Відповідач стверджує, що обсяги робіт визначались за погодженням з позивачем і саме позивач визначав, які роботи проводити виходячи з розрахованої ціни.

Відповідач вважає, що здійснена позивачем проплата в спірній сумі 6276,00 грн. була оплатою за фактично виконані роботи, що з огляду на п.5.2. Договору свідчить про визнання позивачем факту виконання відповідачем передбачених Договором робіт до 04.10.2013 року.

Також, відповідач зазначає, що надсилав на адресу позивача для підписання відповідний акт прийому-передачі робіт, який не був підписаний позивачем та повернутий відповідачу, тому гарантійний строк з огляду на умову п. 8.1 Договору не розпочався, а проведення позивачем остаточного розрахунку свідчить про своєчасне та належне виконання відповідачем робіт за Договором.

Відповідно до п. 8.1 Договору гарантійний термін щодо виконаних відповідачем робіт згідно Договору складає 24 місяці з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно зі ст. 859 Цивільного кодексу України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.

Відповідно до ст.860 Цивільного кодексу України перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду.

В ході розгляду спору встановлено, що певні роботи по ремонту покрівлі проводились відповідачем на спірному об'єкті в кінці вересня - на початку жовтня 2013 року.

Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до ст. 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 20.11.2013 року під час гарантійного строку позивач повідомив відповідача про недоліки виконаних робіт, оскільки покрівля в адміністративній частині будинку позивача почала протікати. Позивач у відповідному листі-претензії № 09-ІІІ від 19.11.2013 року вимагав безоплатного усунення недоліків виконаних робіт..

В підтвердження фактів протікання покрівлі після укладення Договору, позивач надав Акти огляду орендованого приміщення, які складались після кожного дощу починаючи з вересня 2013 року по липень 2014 року, за участю представників орендаря (позивача) та представника комунального підприємства з прикладенням схем протікання.

Однак, вимоги позивача не були задоволені відповідачем, що з огляду на ст. 858 Цивільного кодексу України надає позивачу право відмовитись від Договору.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на відсутність доказів того, що протікання відбулось саме тих ділянок, які були відремонтовані відповідачем на виконання Договору.

Враховуючи викладені відповідачем обставини, судом встановлено, що Договором не визначено переліку робіт, які необхідно було виконати, та ділянок що підлягали ремонту в розумінні Договору.

Натомість в Договорі йде мова про виконання відповідачем робіт та здійснення комплексу необхідних заходів щодо усунення причин протікання покрівлі адміністративної частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 з метою недопущення протікань покрівлі в майбутньому, тобто враховуючи п. 8.1 Договору, протягом 24 місяців.

З огляду на норму ст. 847 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника, зокрема, про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи та про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Враховуючи, що в Договорі сторони не погодили чіткий перелік робіт, відповідач для належного виконання Договору мав виявити та усунути всі наявні та можливі недоліки покрівлі, що могли призвести до протікання протягом гарантійного терміну. Відповідні заходи мали бути вжиті відповідачем до початку виконання робіт та оформлені відповідним документом і погоджені з позивачем.

Як передбачено ч. 3 ст. 853 Цивільного кодексу України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

З огляду на специфіку робіт по ремонту покрівлі, цілком природно, що недоліки таких робіт не могли бути виявлені при візуальному огляді і результат робіт міг бути остаточно перевірений лише в процесі експлуатації покрівлі після дощу чи інших опадів.

Частиною 4 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Оскільки, з наявних у сторін, зокрема, у відповідача документів не можливо встановити які саме ділянки ним ремонтувались, та співставити з ділянками на, яких виявлено протікання, судом було запропоновано відповідачу провести судову будівельно-технічну експертизу. Однак, відповідач не виявив наміру щодо призначення судової експертизи, посилаючись на неможливість та недоцільність її проведення.

Суд, дослідивши надані відповідачем докази, дійшов висновку про неможливість встановити які саме роботи виконувались на об'єкті. Крім того, в наданому відповідачем Акті здачі-прийняття робіт № ОУ-0000007 від 01.10.2013 року, який за твердженням відповідача, надсилався позивачу для підписання, відсутній перелік робіт, які виконувались, натомість мова йде про виконання робіт по улаштуванню та реконструкції покрівлі згідно Договору. Тобто, як встановлено судом з умов Договору, передбачалось виконання робіт по ремонту всієї покрівлі.

Суд також не приймає посилання відповідача, що ремонт ділянок, на яких сталось протікання в листопаді 2013 року, не було замовлено, оскільки за умовами Договру відповідач мав здійснити ремонт всієї покрівлі.

Оскільки, за умовами Договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо усунення причин протікання всієї покрівлі протягом гарантійного строку, і матеріали справи містять докази протікання покрівлі, відповідач вважається таким, що не виконав своєчаснотта належним чином умови Договору.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконав зобов'язання належним чином у строки, визначені Договором, станом на момент настання строку остаточного виконання відповідач вважається таким, що прострочив виконання за Договором.

Відповідно до ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч.2 ст.220 Господарського кодексу України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Звернення позивача до суду з вимогою про повернення сплачених за Договором коштів, свідчить про неприйняття виконання та втрату ним інтересу до запропонованого відповідачем виконання за Договором, оскільки таке виконання відбулось з простроченням, та про відмову від зобов'язань за Договором в односторонньому порядку, що з огляду на ст.ст. 612, 615 та. 858 Цивільного кодексу України є правомірним.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки, позивач правомірно в односторонньому порядку відмовився від Договору, відпали підстави для здійсненої ним оплати за таким Договором, тому сплачені позивачем кошти підлягають поверненню на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, він вважається таким, що прострочив виконання за Договором.

Строк виконання робіт за Договором визначено п. 2.1. Договору, зокрема Підрядник зобов'язаний був виконати роботи в термін 21 день з моменту підписання Договору, тобто з 18.09.2013 року до 09.10.2013 року.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача 170 079,60 грн. штрафу в розмірі 10% від суми невиконаного збов'язання за кожен день прострочення за період з 10.10.2013 року по 07.07.2014 року тобто за 271 день прострочення.

Пунктом 7.2. Договору передбачено відповідальність відповідача у разі несвоєчасного виконання робіт, передбачених Договором, Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від вартості невиконаних робіт за кожен день затримки виконання.

Відповідно до вимог статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, наведений в п. 7.2. Договору штраф за прострочення виконання зобов'язання не відповідає визначенню, передбаченому чинним законодавством, зокрема, ст. 549 Цивільного кодексу України, яка визначає штраф як неустойку в розмірі відсоткового відношення до суми прострочення, в той час, як неустойкою за кожен день прострочення грошового зобов'язання визначено пеню.

Відповідна норма ст. 549 Цивільного кодексу України дає законодавче визначення неустойки (штрафу, пені) і не передбачає можливості зміни такого визначення в договорі. Умови договору не можуть змінювати змісту норми законодавства.

Як наголошує Верховний Суд України в листі від 01.07.2014 року «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Таким чином, оскільки такий вид відповідальності, як штраф, має одноразовий характер і обраховується у відсотковому відношенні до суми простроченого зобов'язання, визначена Договором неустойка у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання підлягає застосуванню за фактом неналежного та несвоєчасного виконання.

Згідно з п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Таким чином, враховуючи норму ст. 549 Цивільного кодексу України та визначений п. 7.2. Договору розмір штрафу, з відповідача підлягає стягненню штраф у вигляді одноразового платежу в розмірі 10% від суми просроченого зобов'язання 6276,00 грн., що складає 627,60 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 6276,00 грн. безпідставно сплачених коштів та 627,60 грн. штрафу. В решті позов задоволенню не підлягає.

Витрати про сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розмір задоволених позовних вимог.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 3500 грн., на підтвердження чого, надав договір про надання правової допомоги від 07.07.2014 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5314 від 28.09.2012 року, копію посвідчення адвоката, платіжне доручення (квитанція) на суму 3 500,00 грн., що свідчить про сплату позивачем послуг згідно Договору про надання правової допомоги від 07.07.2014 року за послуги адвоката.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Таким чином, з огляду на надані позивачем докази та норми ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерія» (08605, Київська обл., м. Васильків, вул. В.Середи, 18а, код 37627521) на користь Фізичної особи-пвдприємця ОСОБА_2 (02658, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 6276,00 (шість тисяч двісті сімдесят шість) грн. безпідставно набутих коштів, 627,60 (шістсот двадцять сім) грн. штрафу, 138,20 (сто тридцять вісім) грн. витрат на послуги адвоката та 139,27 (сто тридцять дев'ять) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.09.2014 р.

Суддя Т.П. Карпечкін